Мотив "гачки" виконували учні по-різному, вони робили елементи різьби одиничними, подвійними і замкненими. Фон, звичайно, видаляли або наносили на нього густі точки. Основу мотиву і верхню частину фону не видаляли, а вирішували у формі трикутників, ромбів (покритих сіткою або виконаних у вигляді заглиблень).

Мотив "парканец" (ряд жолобків) учні вільно доповнювали заглибленими в дерево трикутними фігурами, які утворювали ряд "зубців" у верхній його частині. Вирізи жолобків розділили лініями, опущеними з вершин трикутників — "зубчиків". Гарно виглядає мотив завдяки чіткості ритмічних повторень штрихів і різноманітних світлотіньових ефектів.

Мотив "колоски", як і "гачки", виконували учні на вибраному фоні, усіяному густими точками. Доповнювали його штрихами-канавками вздовж м'яко округлених "зерен-листочків" симетрично розташованих по боках "стебла". Замикали "колоски" смужками з чотирикутних "копаниць". Поглиблений фон, легко округлені елементи мотиву, сприяли його плоско-рельєфності, чіткому виділенню.

Мотив "ружі" (розетка) можна вирішувати контурно і плоско-рельефно, надаючи "листочкам" різноманітної форми. Більшість учнів виконували цей мотив на вибраному фоні, склавши його з шести "листків" у колі і ускладнюючи мотив поглибленими трикутниками, овалами.

Вивчаючи мотиви, учні оволоділи прийомами роботи півкруглими стамесками (підківка, пшеничка), долотами-вибирачами і чеканами. Вони одержали чітке уявлення про роль і місце кожного з них в композиції орнаменту, про ті зображальні засоби, на основі яких вони створюються. У процесі вправ вдосконалювалися набуті і формувалися нові властивості здібності, необхідні в подальшій роботі над більш складним виробом.

3.2 Технологія обробки деревини, Створення різьбленого виробу

Поряд з вивченням різьблених мотивів учні шостого класу засвоювали технологію обробки деревини, зокрема довбання і з'єднання деталей за допомогою шипів, пазів і клею. Уміння виконувати ці операції учні творчо використовували при створенні різьбленого виробу — шкатулки, конструкція якої вирішується з'єднанням деталей за допомогою шипів, пазів і клею.

Різьблена шкатулка — один з найбільш поширених народно-національних виробів Гуцульщини. Такі вироби добре знайомі дітям вже з раннього віку, бо побутують у кожній хаті, кожній сім'ї. Навчаючи учнів створенню декоративного виробу, використовували зразки-вироби кращих народних майстрів.

У процесі роботи з учнями зі складання композиції орнаменту вчитель повинен навчити їх виходити з форми виробу, бо вона визначає підбір орнаментальних мотивів, зв'язок їх між собою і розташування на поверхні предмета.

Симетричність — це певна закономірність у розташуванні мотивів орнаменту. Вона не розчленовує поверхню виробу на частини, а служить для зв'язку всіх його частин, створюючи цілісність предмета. Людське око звикло знаходити красу в симетрії, гармонії ліній і форм.

Симетрія відіграє велику роль у гуцульському різьбленому орнаменті виробів прямокутної форми, зокрема шкатулок, обкладинок та ін., як основний засіб, що дозволяє пропорційно розмістити на поверхні всі орнаментальні мотиви, привести їх у чітку і ясну систему. Не меншу роль у цьому відіграє лінія, яка служить засобом декоративної організації поверхні таких виробів, підкреслює їх форму, сприяє виявленню декоративних властивостей матеріалу. Тому для виконання виробів прямокутної форми особливо важливим є відчуття симетрії та лінії.

Більшість учнів, як і народні майстри, використовували спосіб поділу декоративної поверхні виробів на частини (три, п'ять, сім), що дозволяє симетрично розміщувати і узгоджувати основний і другорядні мотиви у відповідності до форми предмета.

Центральну частину, як правило, оформляли в формі квадрата більшого розміру, доповненого різноманітними елементами. Менші декоративні частини заповнювали другорядними мотивами у можливих поєднаннях. Для декоративної кайми підбирали, звичайно, "ширинки" і "півширинки" в комбінації з чотирикутними "копаницями". Оскільки центральні зображення на бокових стінках шкатулки повинні відповідати основному мотиву на кришці, використовували такий самий квадрат, але меншого розміру.

У процесі роботи над декоративними речами в учнів розвивається відчуття міри, уміння знаходити правильне співвідношення величини орнаментальних мотивів з розміром виробу. Результат виконання шкатулок показав, що більшість учнів правильно компонували орнамент з засвоєних мотивів, підбираючи ті з них, які традиційно прийнято вживати для оздоблення виробів прямокутної форми.

IV. Методика навчання учнів 7 класів ручної обробки деревини.

4.1 Прийоми роботи на токарному верстаті. Оздоблення виробів випалюванням

Виточування - техніка обробки дерева і самостійна галузь народного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев'яну заготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами, фігурними різцями, гачками тощо. В історії токарства відомі такі конструкції верстатів: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механічний з кінним приводом, водяним, паровим, електричним двигунами. Поширення токарного виробництва в минулому було пов'язане насамперед із виготовленням дерев'яного точеного посуду.

Сучасні народні майстри й професійні художники широко використовують техніку виточування не лише для виробництва різноманітного посуду, а й при виготовленні жіночих прикрас, дитячих іграшок тощо. Ця своєрідна техніка дає змогу створювати нескінченну кількість пластичних художніх форм.

У першому півріччі семикласники вивчали обробку деревини на токарному верстаті і більш складні мотиви інкрустації, завершуючи роботу на тренажних дощечках.

Вивчення мотивів здійснювалося на зразках, виробах народних майстрів; разом з тим учитель велику увагу звертав на розвиток творчої активності і самостійності підлітків. З цією метою він скорочував кількість готових даних у роботі учнів над мотивом, доводячи їх до мінімуму, що примушувало підлітків самостійно шукати рішення: всіляко ускладнювати, доповнювати мотиви.

Випалювання застосовується для декорування дитячих іграшок і елементів народної дерев'яної архітектури. Розрізняють два спосо-би випалювання — розжареними металевими штампиками («штан-гами»), із відбитків яких складають різноманітні