4.2 Художнє оздоблення виробів інкрустацією.

Інкрустація — один із видів дерев'яної мозаїки по дереву. Інкрустацією на Гуцульщині називають інтарсію, що походить від слова «intarsio» — врізати, тобто заглиблювати у фон. Про інтарсію (викладання деревом по дереву) відомо ще з глибокої давнини.

Техніка інкрустації полягає в тому, що на підготовленому виробі розміщують орнамент. Різцями зарубують по контуру розмічені елементи. За допомогою вибирачів вибирають гніз-да, які формою відповідають майбутнім елементам. За фор-мою гнізд вирізають вставки із форніру. Форнір — це тонень-кі пластинки дерева завтовшки 2,5-3 мм, нарізані з підібрано-го за кольором матеріалу дерева. Матеріал для пластинок ба-жано підбирати з тієї самої породи, що й виготовлений виріб.

Мотиви інкрустації

Мотив "сонечко" нагадує мотив "квітка". Тому учні засвоювали його легко, працювали з інтересом. Кольорову гаму деревини різних порід вони поєднували як в контрастному співставленні, так і в сполученні однотонних кольорів. Навколо веселкового центру підбирали "промені-листки" різноманітної форми, ритмічно чергуючи їх між собою.

Мотив "кучері" складає "трикутник" з "кружечками". Збагачуючи його іншими елементами, учні звичайно робили "кучері" подвійними з "квіткою" або "сонечком" у центрі. Колір дерев'яних вставок інкрустації вони підбирали за своїм смаком згідно з ескізом, дотримуючися контрасту їх до фону.

Мотив інкрустації "гачки" нагадує різьблений, але учні робили його не в одну смугу, як в різьбі, а в дві, як мотив "кучері" (мал. 4.). У проміжок між смугами мотиву ставили "прямокутник". Дотримуючись симетрії, доповнювали мотив різноманітними геометричними фігурами: "трикутниками", "квадратами", "кружечками" і замикали вставними лініями.

Мотив "лелеки" складається з ритмічно повторюваних "кружечків" і "трикутників", з'єднаних між собою смужкою(мал.5). Виконання його здійснювали учні без всякого напруження, його кольорове вирішення не виходило за рамки традиційного колориту.

Вивчення мотивів в інкрустації на тренажних дощечках завершувалося самостійним компонуванням учнями нескладного орнаменту. Перш ніж підійти до його композиції, вони з допомогою нешироких вставних ліній визначали робоче поле для всього зображення, потім — місце для основного мотиву. Як правило, це був "квадрат", "квітка", "сонечко", ускладнені різними елементами. У відповідності до центрального мотиву підбирали другорядні, якими виступали "кучері", "гачки" та ін. ; їх розміщували симетрично стосовно центру. Видно було, що учні розуміють, як правильно використовувати засвоєні мотиви для композиції орнаменту в смузі, квадраті, колі, як користуватися симетрією, ритмом, кольором.

Засвоївши інкрустацію деревом, учні вивчали інкрустацію металом, пластмасою, перламутром, рогом, бісером. У процесі занять вони знайомилися з обробкою декоративного дроту, кольорової бляхи, пластмас та ін.

Відомо, що декоративне зображення у прикладному мистецтві здатне нести певне ідейне навантаження. У сучасний орнамент інкрустації народні майстри вводять національну символіку. Учні, як і народні умільці, вводили в свої композиції узорів для тарілок п'яти-шестикутні "зірки", "тризуб", написи, силуетне портретне зображення і т.д.

Творча спрямованість занять сприяє тому, що заняття проходять в умовах великої активності учнів. Підвищення інтересу учнів і їх відповідальності за роботу сприяє тому, що завдання завжди мають практичну спрямованість (для оформлення школи, для виставки, для подарунків і т.д). Тому значно зростають технічні уміння і навички учнів у розумінні як столярної обробки деревини, так і різьби та інкрустації.

Висновок

Трирічне експериментальне навчання, проведене з одними і тими ж учнями 5-7 класів, дозволяє твердити, що включення художньої обробки деревини в заняття з праці в школах, які знаходяться в районах поширення даного виду народного декоративно-вжиткового мистецтва, цілком себе виправдовує. Інтерес учнів 5-7 класів до ручної обробки деревини на уроках трудового навчання зумовлений не лише середовищем, в якому вони живуть, щоденно спостерігаючи за роботою народних майстрів, але й віковими особливостями підлітків, у цьому віці зростають їх фізичні сили, які вимагають застосування до конкретної справи, окрім того підлітків захоплює робота, яка дає практичні результати — робота цінна вже тому, що нею займаються дорослі. Якщо впродовж навчання в школі руки учнів будуть бездіяльними, це небезпечно не лише з точки зору суспільної моралі, але й самої особистості, творчі сили школярів не лише не розвиватимуться належним чином, а, навпаки, гальмуватимуться.

Однак завдання, зміст і методи занять художньою обробкою деревини в школах поки що чітко не визначені. Це призводить до того, що важливе значення, яке вони могли б мати для гармонійного розвитку особистості учня, не завжди реалізується, заняття дають школярам, в ряді випадків, чисто ремісничу підготовку.

Навчання різьбленню та інкрустації в школах повинно бути побудованим на розвитку традицій гуцульського народного мистецтва художньої обробки деревини. Дійовими його засобами є постійна робота педагога з ознайомлення учнів з кращими зразками народної творчості, які проводять у вигляді екскурсій в музеї, походів до центрів художніх промислів, зустрічей з народними майстрами, а також за допомогою аналізу хороших зразків виробів на заняттях у школі.

Навчання різьбленню та інкрустації повинно вестися таким чином, щоб воно грунтувалося на розвитку в учнів розуміння специфіки народного декоративно-прикладного мистецтва, зокрема — розуміння принципу залежності характеру орнаментального вирішення від форми, матеріалу і утилітарного призначення виробу. Таке розуміння не може виникнути тоді, коли заняття носять характер лише вироблення навичок різьби та інкрустації на тренажних дощечках, що практикують досі в деяких школах Гуцульщини.

Набувши перших необхідних навичок різьблення та інкрустації, учні повинні переходити до роботи над цілісними виробами, спочатку простими (лінійки, брошки, топірці, рамки і т.д.), потім — складними (обкладинки, шкатулки, тарілки і т.д.). При такій постановці навчання, учні змушені самі задумувати потрібний