Реферат

Велика дидактика Я. А.Коменського

Введення

Геніальний син чеського народу, педагог-класик, основоположник педагогічної науки, великий мислитель, патріот, демократ-гуманіст Ян Амос Коменський належить до числа тих історичних осіб, які своїми творіннями і беззавітним служінням народу здобули вічну славу і любов. В своєму рефераті я розкрила дидактичні принципи найбільшого педагога, видатного суспільного діяча XVII століття Яна Амоса Коменського.

Адже багато що, з них увійшло до практики сучасної школи.

Коменського називають батьком педагогіки, вчителем народів. Він створив педагогічні і філософські праці, пронизані духом гуманізму, демократизму, любов'ю і пошаною до людей, пошаною до праці. Коменський проповідував ідею ліквідації станових привілеїв і пригноблення людини людиною, полум'яну любов до батьківщини оптимістичну віру в майбутнє, рівноправність великих і малих народів і пошану до національних прав всіх народів. Він був борцем за припинення і знищення всіх воєн і відновлення загального миру на землі.

Велика заслуга Коменського перед людством полягає в тому, що він з позиції демократизму і гуманізму зміг дати критичну оцінку всій віджилій середньовічній системі виховання. Коменський, враховуючи все те цінне, що було накопичено його попередниками в області теорії і практики виховання, створив педагогічне навчання, яке і до цього дня зберігає свою сучасність і необхідність.

1.ВЕЛИКА ДИДАКТИКА

Головна педагогічна праця Коменського - «Велика дидактика» - була почата ним ще на батьківщині і завершена в Лешно, вже у вигнанні. Цей всесвітньо відомий трактат багато разів перекладався на російську мову (вперше - в 60-ті роки минулого століття). Дидактика, школознавство, теорія виховання і педагогічна психологія вперше в історії педагогічної думки знайшли у «Великій дидактиці» свій предмет і склали в сукупності особливу науку, раніше не існуючу в якості самостійної області знання. Ця наука уявлена тут цілісно: виділені цілі, задачі, зміст, психологічні чинники і передумови, методи і організаційні форми освіти, становлення і вдосконалення здібностей особи. Розв'язання цих проблем набуло статус загального і необхідного, достовірного і доведеного знання, що констатує закони і, у свою чергу, грунтується на їхній непохитності. «Велика дидактика» - грандіозна система, цілісна теорія укупі з її обгрунтуванням («філософією виховання»).

Метод навчання, який пропонував Коменський, в повну протилежність методам схоластичної школи, не відвертав дітей від занять, а повинен був порушувати в них радість, перетворюючи оволодіння знаннями в приємне заняття, дозволяючи пройти шлях до вершин науки «без трудності, нудьги, окриків і побоїв, а як би граючи і жартома». Це положення Коменського, звичайно, не слід розуміти буквально: він передбачав для учнів систематичну учбову працю в класі і виконання ними систематично домашніх завдань. Проте при цьому вся робота, що виконується школярами, повинна була відповідати рівню їхнього розвитку, природним схильностям і інтересам, направленим на пізнання навколишнього світу. Коменський вважав, що якщо зміст і методи навчання відповідають дитячим можливостям, їхній допитливості, то і вся учбова праця сприймається дітьми радісно, з щирим задоволенням.

Щоб зрозуміти цілі і задачі, які ставив Коменський в своїх працях, перш за все - у «Великій дидактиці», необхідно зробити більш докладний екскурс в історію.

То була епоха наростаючого по швидкості краху феодальних засад життя і надзвичайно хворобливого, але незпинного зростання нових, буржуазних сил і відносин. Світ руйнувався, і світ споглядався. Зіткнення старого з, народженим в XV-XVI століттях і успішно зміцнівши, новим прийняло катастрофічні масштаби. Тридцятирічна війна принесла Коменському біль найжорстокіших втрат і украй важких поразок.

Сформований в альтруїстському і на рідкість мужньому дусі, Коменський створив нову ідейну зброю - пансофію, яка призначалася для знищення зла і встановлення добра на землі. Він бачив своє покликання в поверненні світу понівеченим міжусобицями народам, у встановленні на землі раю, в наближенні «тисячолітнього царства» істини, справедливості, добра, радості і краси.

Будучи передтечею освіти, Коменський вірував в розповсюдження знань як панацеї від жахів усобиць: світ врятується мудрістю (sophia). Пансофія (всемудріє, всезнання) повинна стати надбанням всіх.

Але за допомогою педагогічного інструментарію, сучасної Коменському школи, пансофію розповсюдити було не можна. Всемудріє припускає знання єства речей, а школа учить словам. Мудрість недосяжна без оволодіння науковим методом пізнання, але школа губить розумові здібності отупляючим зубрінням. Пансофія припускає високу моральність, щоб розум не служив злу, а школа, відділяючи знання від розуму, одночасно розводила розум і інтереси, потреби, інтенції, прагнення. Вона не учила головному - любити добро і ненавидіти зло, насолоджуватися пізнанням істини і служити їй.

Для торжества пансофії необхідний був легкий, простий, надійний метод навчання, метод, що дає стовідсоткову гарантію успіху. Ніякої пансофії не буде також, якщо не учити цілісному, внутрішньо впорядкованому і системно зв'язаному знанню про світ в цілому, про Космос. Отже, треба відкрити спосіб вивчати всіх всьому і всесторонньо.

От чому з'явилася «Велика дидактика». Її не могла викликати до життя задача меншого масштабу. «Універсальне мистецтво вивчати всіх всьому коротке, приємне, грунтовно і з гарантією успіху» не могла винайти особу, утілююча в собі не такий демократичний і революційний дух.

Не могла з'явитися подібна система і раніше XVII сторіччя, колиски Нового часу, нової філософії, нового природознавства, політекономії, політології, права, етики. Люди активної, войовничої думки, потреба в яких породила епоху могутніх народних рухів, оточували Коменського. Це було століття велетнів духу - соціальних утопістів і геніальних вчених: Ф. Бекона, Галілея, Кеплера, Декарта, Спінози, Паскаля, Ферма, Гоббса, Ньютона, Лейбніца. Це було століття, на початковому рубежі якого стояли Сервантес і Шекспір, померлі в 1616 році.