б.) Принцип наочності

Принцип наочності навчання припускає перш за все засвоєння знань шляхом безпосередніх спостережень над предметами і явищами, шляхом їхнього плотського сприйняття. Наочність Коменський вважає золотим правилом навчання.

До використовування наочності в процесі навчання зверталися ще тоді, коли не існувало писемності і самої школи. В школах стародавніх країн вона мала досить широке розповсюдження. В середні століття, в епоху панування схоластики і догматизму, ідея наочності була віддана забуттю і її припинили використовувати в педагогічній практиці. Коменський першим ввів використовування наочності як загальнопедагогічного принципу.

В основі вчення Коменського про наочність лежить сенсуалістично- матеріалістична гносеологія. Для обгрунтування наочності Коменський багато раз приводив одну фразу: «Нічого не може не бути в свідомості, що наперед не було дано у відчутті».

Коменський визначав наочність і її значення таким чином:

1) «Якщо ми бажаємо прищепити учням істинне і міцне знання речей взагалі, потрібно навчати всьому через особисте спостереження і плотський доказ».

2) «Тому школи винні надавати все власним відчуттям вчитися так, щоб вони самі бачили, чули, відчували, нюхали, куштували все, що вони можуть і повинні бачити, чути і т.д., вони позбавлять, таким чином, людську природу від нескінченних неясностей і галюцинацій...»

3) То, що потрібно знати про речі, повинно «викладатися за допомогою самих речей, тобто має, наскільки можливо, виставлятися для споглядання, дотику, слухання, нюху і т.п., самими речами, або замінюватись їх зображеннями».

4) «Хто сам одного дня уважно спостерігав анатомію людського тіла, той зрозуміє і запам'ятає все вірніше, ніж якщо він прочитає найобємніші пояснення,і не бачив всього цього людськими очима.»

Тобто звідси видно, що Коменський наочність вважав не тільки принципом повчальним, але і полегшуючим навчання. Для здійснення наочності Коменський вважав необхідним використовувати:

1) реальні предмети і безпосереднє спостереження над ними;

2) коли це неможливо, моделі і копію предмета;

3) картинки як зображення предмета або явища.

Учбовий ефект всякого спостереження залежить від того, наскільки ми зуміли вселити учню, що і для чого він повинен спостерігати, і наскільки нам вдалося привернути і зберегти його увагу протягом всього процесу навчання.

Для здійснення правильного спостереження Коменський категорично вимагає: «Хай буде для навчання золотим правилом: «все, що тільки можна надавати для сприйняття відчуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, підлягаюче смаку - смаком, доступний дотик - шляхом дотику. Якщо які-небудь предмети відразу можна сприйняти декількома відчуттями, хай вони відразу схоплюються декількома відчуттями».

в.) Принцип поступовості і систематичності знань

Послідовне вивчення основ наук і систематичність знань Коменський вважає обов'язковим принципом навчання. Цей принцип вимагає оволодіння учнями систематизованими знаннями в певній логічній і методичній послідовності.

Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються наступних питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності побудувати його; як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом; які зв'язки і переходи слід встановити між окремими етапами навчання і т.п.

Який зміст вкладає Коменський в своє основне положення -«Навчання повинне вестися послідовно»?

Перша вимога Коменського полягає в тому, щоб був встановлений точний порядок навчання в часі, оскільки «порядок -- душа всього».

Друга вимога торкається відповідності навчання рівню знань учня і «вся сукупність учбових занять повинна бути ретельно розділена на класи».

Третя вимога торкається того, щоб «все вивчалося послідовно з початку і до завершення».

Четверта вимога - «підкріплювати всі підстави розуму - це значить всьому учити, указуючи на причини, тобто не тільки показувати, яким чином що-небудь відбувається, але також показувати, чому воно не може бути інакше.

Адже знати що-небудь - це значить називати річ в причинному зв'язку».

Коменський формулює ряд конкретних вказівок і дидактичних правил для реалізації цих вимог:

Заняття повинні бути розподілені так, щоб на кожний рік, кожного місяця, дня і години були поставлені певні учбові задачі, які повинні бути наперед продумані вчителем і усвідомлені учнями.

ці задачі повинні розв'язуватися з урахуванням вікових особливостей, точніше кажучи, відповідно задачам окремих класів.

один предмет слід викладати до тих пір, поки він з початку і до кінця не буде засвоєний учнями.

«всі заняття повинні бути розподілені так, щоб новий матеріал завжди грунтувався на попередньому і зміцнювався подальшим».

навчання «повинне йти від більш загального до більш приватного», «від більш легкого - до більш важкого», «від відомого - до невідомого», «від більш близького до більш віддаленого» і т.д.

«Цю послідовність, - говорить Коменський, - необхідно дотримувати усюди; всюди розум повинен переходити від історичного пізнання речей до розумного розуміння, потім до вживання кожної речі. Цими шляхами освіта розуму веде до своїх цілей подібно машинам з власним рухом».

г.) Принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками

Показником повноцінності знань і навиків є вправи, що систематично проводяться, і повторення.

Принцип повторення і вправи також старий, як і саме навчання. Ще стародавній китайський філософ Конфуцій будував систему навчання на принципі повторення і вправи. В середні століття вони стали універсальними методами навчання.

Проте розуміння вправи змінювалося за різних часів і епох у зв'язку із зміною цілей і змісту навчання. За часів Коменського в школах пануюче положення займали формалізм і зубріння.

Коменський в поняття вправи і повторення вклав новий зміст, він поставив перед ними нову задачу - глибоке засвоєння знань, засноване на свідомості