Тому Коменський не випадково називає вправи то практикою, то використовуванням, то хресисом, то автохресисом і ін. «оскільки тільки вправа робить людей досвідченими у всіх речах, умілими у всьому і тому годними до всього, ми вимагаємо, щоб у всіх класах учні вправлялися на практиці: в читанні, письмі, в повторенні і спорах, в перекладах прямих і зворотних, в диспутах і декламації і т.д. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) відчуттів, би) розуму, в) пам'яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, же) в голосі, з) в правах, і д) в благочесті».

Коменський пов'язує вправи з пам'яттю і пише: «Вправи пам'яті повинні практикуватися безперервно». Але разом з тим Коменський виступає проти механічного запам'ятовування, на користь логічного, і указує:

«Грунтовно упроваджується в розум тільки те, що добре зрозуміле і ретельно закріплено пам'яттю».

Також велику увагу Коменський вимагає уділяти фізичному вихованню учнів.

Надаючи велике значення вправам і повторенням, Коменський висуває ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні:

«Навчання не можна довести до грунтовності без можливо більш частих і особливо майстерно поставлених повторень і вправ».

В одній і тій же школі повинен бути «один і той же порядок і метод у всіх вправах».

«Нічого не можна примушувати заучувати, крім того, що добре зрозуміле».

На кожному уроці після пояснення матеріалу вчитель повинен запропонувати

«встати одному з учнів, який все сказане вчителем повинен повторити в тому ж порядку, неначе він сам вже був вчителем інших, пояснити правила тими ж прикладами. Якщо він в чомусь помиляється його потрібно виправляти.

Потім потрібно запропонувати встати іншому і зробити те ж саме...»

На думку Коменського, така вправа принесе особливу користь, бо:

«І. Вчитель завжди буде викликати до себе увагу збоку учнів»

«II. Викладач переконається в тому, що все висловлене ним правильно засвоєно всіма. Якщо недостатньо засвоєно він буде мати можливість негайно виправити помилки».

«III. Коли стільки разів повторюється одне і теж, то найбільш відстаючі зрозуміють висловлене настільки, щоб йти нарівні з іншими».

«IV. Завдяки цьому, стільки разів проведеному повторенню, всі учні засвоять собі цей урок краще, ніж при найдовшому домашньому корпінні над ним».

«V. Коли таким чином учень постійно буде припускати, так би мовити, до виконання вчительських обов'язків, то в розум вселиться деяка бадьорість і захоплення цим навчанням і виробиться сміливість з воодушевлінням говорити про будь-який високий предмет перед зібранням людей, а це буде особливо корисним в житті».

Коменський розробив такі вимоги для принципу навчання і повторення:

1. «Правила повинні підтримувати і закріплювати практику»

2. «Учні повинні робити не те, що їм подобається, але те, що їм наказують закони і вчителя».

3. «Вправи розуму будуть відбуватися на спеціальних уроках, що проводяться по нашому методу».

«Кожна задача раніше ілюструється і пояснюється, причому від учнів вимагається показати, чи зрозуміли вони її і як зрозуміли. Добре також в кінці тижня влаштовувати повторення».

З цих положень видно, що Коменський вправами і повтореннями повністю підпорядковує задачі свідомого і міцного засвоєння знань учнями. З цієї точки зору багато запропонованих ним правил не тільки є значним досягненням сучасної Коменському дидактики, але і понині зберігають своє теоретичне і практичне значення.

3.Про школу, вчителя та моральне виховання дітей

У «Великій дидактиці» та в «Законах добре організованої школи» Я.Коменського закладені ідеї виховання особистості, виховання людяності в людині. В основі вчення про виховання особистості лежить ідея виховуючого навчання і природо відповідності. Говорячи про виховання людяності в людині, Коменський вмділяє чотири основних доброчесності: мудрість, поміркованість, мужність і справедливість.

Основним у шкільному вихованні дітей вважав дисципліну.

Загалом Я.Коменський вважав, що цінність нації визначається тим, як вона ставиться до школи, до вчителя.

У своїй «Пансофії» вчений мріяв про ті часи, коли війни і ворожба між людьми і людськими спільнотами стануть гуманними, такими, що дозволять у повній мірі реалізувати визначальну християнську чесноту «Возлюби ближнього».

4.Періодизація і система шкільної освіти

Коменський розробив періодизацію і систему шкільної освіти. Все життя дитини він розбив на 4-ри вікових періоди по 6 років у кожному. І для окремого періоду пропонувалася своя школа:

-дитинство-від народження до 6-ти років-материнська школа;

-отроцтво-від 6-ти до 12-ти років-школа рідної мови;

-юність-від 12-ти до 18-ти років-латинська школа чи гімназія;

-змужнілість-від 18-ти до 24-х років-академія чи університет.

Ступені навчання у системі Коменського:

1)Перший ступінь навчання-материнська школа-це сім»я, де проходить життя дитини від народження до 6-ти років. Головним призначенням цієї школи він вважав захист дитини від шкідливих впливів, також створення твердої основи для всієї системи наступного навчання і виховання.Тут визначався зміст, організація, методи виховання дітей у сім»ї та обов»язки батьків.

2)Другий ступінь у системі освіти і виховання Коменського- це школа рідної мови-навчання на цьому етапі має проводитись рідною мовою, вчитись мають діти обох статей, незалежно від станів, віросповідань і національності.

3)Третій ступінь навчання, запропонований Коменсьим, латинська школа чи гімназія- на його думку, це повинна бути всезагальна школа, де навчалися б юнаки незалежно від їх майнового і станового положення. Вони мають складатись із 6-ти чи 7-ми класів. Тут, крім «семи вільних мистецтв»(граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, музика і астрономія), пропонувалося вивчати фізику, географію, історію і мораль. Кожному з 6-ти класів гімназії давалася своя назва, і кожен клас включав історію як предмет і підпорядковував її викладання вивченню