ГЕНДЕРНЕ НАСИЛЛЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

На здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»

8. 010105 - «соціальна педагогіка»

ЗМІСТ

ВСТУП______________________________________________________3

РОЗДІЛ 1 Виникнення феномену насилля на гендерному підґрунті як наслідок соціо-статевої нерівності в сучасному суспільстві________________5

1. 1. Сутність і зміст поняття гендерного насилля.__________________5

1.2. Вивчення феномену гендерного насилля в психолого педагогічній літературі і практиці_______________________________________________27

1.3. Чинники формування віктимної поведінки та вплив процесу віктимізації на становлення особистості. Фактори здійснення насилля_____35

Висновки з першого розділу___________________________________47

РОЗДІЛ 2 Вивчення схильності жінок до віктимності______________50

2. 1. Показники і критерії виявлення рівня схильності до насилля____50

2. 2. Методики виявлення факторів, що визначають схильність жінки стати жертвою гендерного насилля___________________________________54

2. 3. Результати емпіричного дослідження________________________56

Висновки з другого розділу____________________________________60

РОЗДІЛ III Діяльність соціального педагога по профілактиці проявів гендерного насилля та по подоланню його наслідків_______________________61

3. 1. Використання можливостей навчально-виховного процесу в попередженні проявів гендерного насилля_____________________________61

3. 2. Соціально-педагогічні заходи з попередження гендерного насилля _________________________________________________________________70

3. 3.. Державні заходи у сфері профілактики гендерного насилля та ре соціалізації жертв_________________________________________________83

Висновки з третього розділу__________________________________87

ВИСНОВКИ________________________________________________88

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ_________________________92

ДОДАТКИ_________________________________________________100

ВСТУП

Актуальність аналізу суспільних та культурних феноменів з точки зору гендеру зумовлена низкою соціальних та, ширше, суспільних проблем, пов’язаних із трансформаціями у сфері гендеру, зокрема, і в Україні протягом останніх років. Демократичні перетворення, на шлях яких стала і наша країна, зумовили посилення уваги урядових структур до питань гендерної рівності, інтегрування гендерних підходів у всі сфери суспільного життя. Уряд України взяв на себе міжнародні і національні зобов’язання щодо дотримання принципу рівності між жінками і чоловіками. 6 травня 2001 року Кабінет Міністрів України видав Постанову «Про національний План дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві». Зокрема до Плану дій включена розробка пропозицій щодо поліпшення становища жінок, більш широкого їх залучення до активної участі у всіх сферах життя суспільства, сприяння розкриттю їх інтелектуальних і творчих можливостей, а також розробка програми підтримки молодих учених з метою забезпечення рівних можливостей чоловіків і жінок у науковій діяльності. Однією з найболючіших проблем у сфері гендерних відносин визначено зростання насильства і торгівлі людьми[80, 9].

До недавнього часу гендерне насилля розглядалося як справа суто особиста. Але в останні роки відбулося переосмислення поглядів щодо цієї проблеми, було опубліковано багато матеріалів, які документально підтверджували широке поширення цього явища і його серйозний вплив на жіночу психіку. Потрібно зазначити, що у переважаючій більшості випадків жертвами насилля є саме жінки, як представниці слабкої статі, які не можуть чинити опір більш сильним чоловікам і які в цілому мають відносно нижчий соціальний статус. Недостача сили і статусу робить жінок вразливими для насилля. Численні дослідження злочинності демонструють той факт, що серед осіб, що вчинили злочин превалювали чоловіки. Чоловіки також займають перше місце і серед потерпілих від фізичної агресії. Проте, на відміну від чоловіків, жінки частіше стають жертвами подружнього насилля і сексуальної агресії. Жіночі організації відкрито заявили, що проблема ця соціальна, а не особиста.

Сьогодні відомо, що насилля може призвести до розвитку хронічних психологічних і фізичних розладів і негативно вплинути на найрізноманітніші аспекти життя жінки. Багато жертв отримують серйозні фізичні і психічні травми, до психозу і смерті. Ймовірність самогубства в дев’ять разів вища, ніж серед жінок, що не потерпали від насилля.

Актуальність обраної теми як для сьогоденної ситуації в Україні, так і для сучасної соціально-педагогічної науки, значною мірою обумовлена і ступенем розробки проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які ми спираємося, дозволяє стверджувати, що сьогодні у вітчизняній соціально-педагогічній науці поки що бракує фундаментальних розробок з проблеми гендерного насильства, не применшуючи ролі та значущості розроблень українських вчених з гендерної проблематики – Говорун Т. В., Кікінеджі О. М. Лавриненко Н. В., Маркової Н.В., Пашкової О., Чухим Н., Н. Болотіної, М. Буроменського, Л. Кормич, Т. Мельник, Н. Оніщенко, З. Ромовської, І. Ващенко, В. Бондаровської, О. Кочимеровської та інших.

Актуальність наукових досліджень гендерних проблем підтверджується чисельними міжнародними науковими програмами і конференціями, що активно підтримуються ЮНЕСКО, Міжнародним дослідницьким і навчальним інститутом розвитку жінок при ООН. Спеціалізовані агенції ООН відіграють велику роль у створенні навчальної та дослідницької гендерної інфраструктури в усьому світі. Так, на початку 80-х рр. усі суспільні дисципліни в європейських країнах, США, Канаді зазнали впливу гендерної тематики, що сприяло визначенню її як самостійного наукового напрямку.

Необхідність вивчення проблеми гендерного насилля продиктована економічними, політичними і соціальними перетвореннями, що відбуваються в країні, демографічною кризою, суперечностями і гостротою соціальних проблем, пов’язаних з сексуальною революцією, важкими наслідками проявів насилля.

Об’єктом дослідження є віктимізація жінки як об’єкта гендерного насилля

Предметом дослідження є детермінанти віктимної поведінки.

Мета дослідження: визначити причини розповсюдження гендерного насилля, специфіку умов його проявів та запропонувати способи попередження та подолання явища гендерного насилля.

На підставі об'єкта, предмета, мети були висунуті наступні завдання:

розкрити сутність і зміст поняття “гендерне насилля”, ступінь дослідження цієї проблеми в психолого-педагогічній теорії та практиці;

з’ясувати умови і чинники формування схильності до насилля, формування агресивної і віктимної поведінки;

розробити логіку емпіричного дослідження, підібрати психологічний інструментарій для діагностики показників, що свідчать про схильність до віктимності;

обґрунтувати соціально-психологічну модель надання психокорекційної допомоги потенційним жертвам гендерного насилля;

У нашому дослідженні ми виходимо з такого припущення:

Розповсюдження гендерного насилля визначається високим рівнем віктимності потенційних жертв;

Профілактика гендерного насилля можлива за допомогою соціально-педагогічних заходів, спрямованих не тільки на інформування населення, а й на запобігання прояву віктимності