Найбільш потерпають у суспільстві від насильства, як правило, жінки. Останнім часом світове співтовариство приділяє цій проблемі багато уваги: зокрема, прийнято Декларацію про ліквідацію насильства щодо жінок, проведено Четверту Всесвітню конференцію зі становища жінок у Пекіні та інші заходи.

Проблема насильства щодо жінки є надзвичайно актуальною і для України. Без подолання цього згубного явища у суспільстві неможливо створити сприятливі умови для самореалізації людини, вільного її волевиявлення, розвитку паритетної демократії, реалізації принципу рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків.

Гендерне насильство залишається глобальною проблемою, від якої страждають тисячі жінок, дітей, літніх людей та, щоправда меншою мірою, чоловіків. Витрати для суспільства на соціальне забезпечення, лікування жертв насильства та судову систему сягають мільйонів доларів. Однак в грошовому вимірі не можна оцінити страждання невинних жертв злочинів або втрату життя внаслідок насильства.

Великою проблемою для України є «торгівля людьми». На жаль, виїзд громадян України не зменшується, тому всі разом, і державні, і недержавні організації мають продовжувати пошук ефективних методів протидії цьому явищу. Оскільки це міжнародна проблема, вона не може бути розв'язана на рівні однієї України. Така боротьба потребує і національних, і міжнародних спільних дій та співробітництва – необхідно об'єднаними зусиллями перервати цей ланцюг насильства над людьми, що чиниться з метою трудової та сексуальної експлуатації.

Орієнтоване на традиційні ролі гендерне виховання породжує статеву нерівність і, як наслідок, насильство в тій чи іншій формі. Дослідження психологів підтвердили, що статева нерівність має пряме відношення до гендерного насилля. Жінка, яка вихована в дусі залежності від «сильної статі», усвідомлює свою слабкість, підпорядкованість, своє призначення опікати, оберігати, створювати умови для чоловіка, є потенційною жертвою насильства.

Справді, насильство проти жінок відо-бражає пануюче домінування однієї статі над іншою і, зазвичай, більшою мірою допускається суспільством. Насильство проти дівчаток часто є проявом існуючих культурних або релігійних традицій.

Прихильники егалітарних стосунків вважають, що гендерне насилля виникає через спрямованість гендерного виховання на традиційні ролі чоловіка і жінки, за якими чоловіки повинні домінувати, жінки – підкорятися, адже соціалізація хлопчиків спрямована на розвиток агресивності, напористості, активності, дівчаток – підлеглості, пасивності, слухняності.

РОЗДІЛ 2

ВИВЧЕННЯ РІВНЯ ЖІНОЧОЇ СХИЛЬНОСТІ ДО ВІКТИМНОСТІ

2. 1. Показники і критерії виявлення рівня схильності до насилля

Щодня дедалі більше жінок в усьому світі стають жертвами сексуальної експлуатації та насилля. Незважаючи на те, що кожна жінка має право на цілковитий захист від усіх форм сексуальної експлуатації і насилля (закріплено в Пекінській декларації та Платформі дій, схвалених Четвертою Всесвітньою конференцією із становища жінок), на жаль дедалі більше дітей страждають від цих злочинів.

Саме тому, дослідження з вивчення дотримання прав жінки у визначеній галузі в Україні мають велике значення як з погляду цілковитого виконання нею своїх міжнародних правових зобов’язань щодо їх дотримання, так і з боку вивчення соціальних причин цих явищ, і вироблення практичних рекомендацій та пропозицій, як системи заходів запобігання гендерних злочинів щодо жінок.

Вивчаючи цю проблему, ми проаналізували такі матеріали: проект представництва ООН в Україні "Сексуальні зловживання, сексуальна експлуатація, сексуальні розбещення щодо дітей та жінок в Україні", матеріали органів внутрішніх справ, служб у справах неповнолітніх, соціальних служб для молоді. Головним завданням дослідження було виявлення меж фактичної частотності випадків насилля та встановлення головних соціальних причин і наслідків виникнення таких явищ в Україні.

Статистичний аналіз даних соціологічного опитування респондентів під час здійснення проектів уможливив дійти таких висновків:

в Україні в середньому кожна п’ята—шоста дівчинка чи жінка зазнала гендерного насилля. Кожна третя дівчина пережила досвід сексуальних домагань, кожна п’ята — визнала себе об’єктом небажаного сексуального дотику; кожна десята дівчина зазнала сексуального насильства, хоча і серед юнаків значущим були дані з сексуально небажаного дотику та сексуального домагання — їх зазнав кожен сьомий юнак;

16,3опитаних відповіли, що небажаний сексуальний дотик трапився з ними вперше у віці від 5 до 10 років. Рівень обізнаності з фактами сексуальних випадків, що трапилися з іншими був досить високий і становив для дівчат 45 — 49 Особами, які спонукали дівчат чи жінок до небажаних сексуальних стосунків були в 53їхні однолітки, у ,6 — незнайомі люди;

34опитаних нікому не розповіли про випадки сексуальних домагань, об’єктом яких вони стали; лише близько 2випадків сексуальних насильств та домагань привели до судового процесу;

33,1жінок, які зазнали сексуального насильства, після того, що з ними трапилося, бажали собі смерті; 22,3хотіли скоріше все забути; 8,8відчували огиду; 29,7бажали помститися. 56,7респондентів не розповіли про скоєне щодо них сексуальне домагання з тієї причини, що їм було соромно, або зі страху, що інші про це дізнаються;

5,7опитаних дівчат причину втечі з дому пов’язали зі зґвалтуванням своїм батьком, а ,6визнали, що заробляють на життя сексуальними послугами;

Обізнаність опитаних про відомі їм факти спонукань до занять проституцією виявили 22респондентів.

Дедалі більшого поширення набуває явище незаконного вивозу жінок за кордон, з метою їх сексуальної економічної експлуатації з причини зубожіння переважної частини населення, низького рівня соціального захисту.

У 2006 році, за оцінками МВС України та Міжнародної Організації з міграції 400 українських жінок вивезено за межі країни у минулому десятилітті. Кількість тих, хто потрапив до закладів секс-індустрії підрахувати практично неможливо, як і неможливо визначити скільки з-поміж них неповнолітніх. На жаль, відомий факт, що серед країн, експортерів "живого товару" Україна посідає одне з перших місць у Європі.

Сексуальна експлуатація дітей існує практично в усіх країнах, оскільки є нелегальною. Дуже важко одержати достовірні дані і забезпечити захист тих, хто став жертвами. Та всі форми експлуатації мають спільний чинник —