Із метою вивчення громадської думки щодо насильства в м. Івано-Франківську ми провели моніторингове опитування із зазначеної теми. В опитуванні взяло участь 263 чоловіки, віком від 15 до 65 років, з різних соціальних прошарків і сфер зайнятості. Найбільша частка опитаних уважає, що проблема насильства є актуальною проблемою для України (81%) та світу в цілому (84%). У той же час лише 8 % опитаних зазначили, що ця проблема стосується їх особисто, 20% відмітили актуальність гендерного насильства серед друзів, знайомих.

Стосовно найпоширеніших стереотипів, що „насильство є особистою справою, яка не потребує втручання компетентних органів”, відповіді респондентів розподілилися таким чином: 66% опитаних не вважають насильство справою однієї особистості. Ці дані свідчать про те, що в українському суспільстві поступово починають руйнуватися стереотипи щодо гендерного насильства.

Більшість респондентів – 89% – впевнені, що для вирішення проблеми гендерного насильства необхідно працювати з кривдником. Ще 62 % опитаних згодні, що в кожній області та кожному районі повинні бути передбачені притулки (81%) для постраждалих від гендерного насилля. На думку 63 % респондентів насильство пов’язане з уживанням алкоголю. Тому 67% опитаних погодились із твердженням, що кривдників, які вчинили насильство в стані алкогольного сп’яніння, від алкогольної залежності слід примусово лікувати. 85 % не вважають примусове лікування кривдників порушенням прав людини. 70% погодились з тим що жертвами експлуатації в більшості випадків стають через непоінформованість і необізнаність.

Окремі люди розрізняються за ймовірністю стати жертвою злочину. Така ймовірність може суттєво змінюватися у різні періоди біологічного, соціального, психологічного формування, розвитку, інволюції людини. У найзагальнішому розумінні віктимність як імовірність залежить від самої жертви, ситуації злочину, особи злочинця. Але нас, насамперед, цікавить характеристики жертви, які відзначаються як віктимні, а їх сукупність, притаманна конкретній особі, групі чи спільності осіб, визначає підсумкову віктимність.

У загальній віктимній характеристиці особи можна вирізнити три групи характеристик:

соціально-демографічні (стать, вік, освіта, фізичний і фізіологічний стан);

суспільно-професійні (сімейно-родинні стосунки, характер проведення дозвілля, статева поведінка, професія та рід занять.

психологічні.

Психологічні характеристики особи, які в підсумку зумовлюють психологію віктимності, складаються з психофізіологічних (наприклад, швидкість і адекватність сенсомоторних реакцій, викривлене чи ілюзорне сприйняття злочинця), індивідуально-психологічних (емоційна неврівноваженість, понижений самоконтроль) і соціально-психологічних (комунікабельність, конформність) якостей. Такі якості найчастіше стають віктимними через нерозвиненість, акцентуйованучи патологічну форму розвитку і таким чином мають відповідний вплив на поведінку особи. Багато з них взаємопов’язані з соціально-професійними характеристиками. Це стосується, наприклад, підліткового віку, гіперсексуальності й акцентуації характеру, професії та схильності до ризику тощо.

Ці якості, як окремі, так і в сукупності, можуть обумовлювати провокаційну поведінку конкретної жертви.

В нашій розвідці для виявлення схильності стати жертвою гендерного насилля ми обрали наступні критерії:

схильність до невиправданого ризику та крайня форма –авантюризм;

характерологічні риси: розгубливість, довірливість;

конформність (нездатність протистояти психологічному впливові з боку оточення);

схильність до агресії

схильність до неконтрольованого вживання алкоголю, одурманюючих речовин і зловживання ними;

Експериментальна база дослідження. Загальна вибірка експерименталь-ної частини дослідження становила 106 досліджуваних (учениці старших класів, студентки вищих навчальних закладів; працівниці освіти, держслужбовці, працівники сфери обслуговування, медпрацівниці працівники ділової сфери, непрацюючі). Вік досліджуваних – 15 – 54 роки.

2. 2. Методики виявлення схильності жінок стати жертвою гендерного насилля.

Проаналізувавши доступні дані і з метою ефективнішої профілактики гендерного насилля, ми вирішили з'ясувати чинники, які б можуть сприяти підвищенню можливості стати жертвою гендерного насилля

Дане дослідження призначене для того, щоб з’ясувати фактори ризику за допомогою підібраних методик та опитування. Нами було використано ряд методик, зокрема, методика діагностики степені готовності до ризику Шуберта, методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач (тест Елерса), опитувальник Басса-Дарки для діагностики стану агресії, опитувальник для визначення розвинутості вольових якостей, методика «Вихід із складних життєвих ситуацій», а також тестова методика для визначення схильності стати жертвою гендерного насилля, складена на основі висловів жінок – жертв сексуального і побутового насильства. Саме вона використовувалась першою при проведенні дослідження.

Пропонований тест (див. додаток Г) дозволяє виявити схильність жінки бути жертвою насильства. Він дозволяє діагностувати віктимність, а також може стати вихідною точкою психотерапевтичного процесу.

Робота проводиться в два етапи. Перший етап – діагностика, залучення уваги до проблем віктимності, спонука жінки до вільного вираження своїх думок і відчуттів. Другий етап – аналіз результатів діагностики, виявлення чинників ризику.

На першому етапі жінці пропонується виразити своє відношення до наведених фраз. На другому етапі аналізують одержані результати, прив'язуючи їх до конкретного досвіду, виявляють причини, джерела тих або інших її поглядів, їх вплив на її життя, деталізують хворобливі спогади.

Методика визначення рівня агресивності Басса-Дарки (див. додаток Є) складається із 75 тверджень, на які треба відповідати «так» чи «ні», вона розрахована на такі види реакцій, як 1. Фізична агресія – використовування фізичної сили проти іншої особистості.

2. Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на інше лице або ні на кого не направлена.

3. Роздратування – готовність до прояву негативних відчуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість – в діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7. Вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск), так і через