8. Відчуття вини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що поступає зле, а також розкаяння совісті, що відчуваються їм.

Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач (тест Елерса) (див.додаток Д) використовується в поєднанні із методикою діагностики степені готовності до ризику Шуберта (див. додаток Е). Перша складається з списку слів з 30 рядків, по 3 слова в кожному і визначає рівень мотивації на захист. Ми вирішили застосувати цю методику, оскільки за допомогою неї ми зможем діагностувати інстинкт самозбереження. З допомогою методики Ш уберта можна дослідити схильність до авантюризму. Тест на силу волі (див. додаток Ж) складається з 20 тверджень і діагностує рівень розвитку вольових якостей, які були визначені як один із критеріїв в нашому дослідженні.

3. 3. Результати емпіричного дослідження.

Проведене емпіричне дослідження показало, що підлітковий вік є сензитивним періодом для формування патологічних психологічних новоутворень, в основі яких лежить особова тривожність, інтелектуальна недостатність як основа навіюваності, що приводить до неможливості переробки травмуючої інформації, і агресія як активна спроба захиститься від тривоги. Родинна система детермінує, в якій формі буде опредмечена тривога підлітка і яким способом підліток з нею впорається. Отже, віктимна активність як форма дезадаптативної поведінки підлітка, за допомогою якої він намагається опанувати тривогу, формується, виникає, розвивається і закріплюється саме в родинній системі. За основні детермінанти, що призводять до віктимності (провокують нанесення травми), виступають поєднання тривожності, агресивності і навіюваності. Віктимізуючий вплив агресії полягає в активній провокації насильства. Віктимізуючий вплив тривожності полягає в сприйнятті навколишнього середовища як невизначеного і ворожого, від якого підліток захищається способами, що не завжди мають конструктивний характер. Віктимізуючий вплив навіюваності підлітка пов'язаний з інтелектуальною недостатністю, з негативним відношенням до себе і провокативною невпевненістю.

Підвищена віктимність неповнолітніх визначається їх соціальним положенням, де визначальною детермінантою схильності до віктимної поведінки є роль підлітка в сім'ї.

Найбільш віктимною є вікова група у межах 20–49 років, підвищено віктимною є неповнолітні (близько 30% всіх опитаних), віктимність є винятково неповнолітньою у таких злочинах, як розбещення, експлуатація праці, втягнення у злочинну діяльність. Найменша ймовірність стати жертвою в осіб похилого віку, які найчастіше потерпають від злочинів на побутовому ґрунті.;

За статистичними даними опитування, рівень освіти суттєво впливає на віктимність особи з початковою та незакінченою середньою освітою. В цілому з підвищенням рівня освіти знижується загальна ймовірність стати об’єктом злочинних посягань, що пов’язано із загальним розвитком всіх особистих характеристик;

Особливості фізичного та фізіологічного стану слугують найвиразнішими зовнішніми індикаторами зниженої спроможності чинити опір. Фізичними індикаторами є загальна нерозвиненість, осанка, особливості ходи, послаблений під час і після хвороби стан, фізичні вади. Серед фізіологічних станів, які найбільш суттєво віктимізують жертву самі по собі та в поєднанні з відповідним впливом на психіку, свідомість, розгальмованість потягів, виокремлюється сп’яніння (алкогольне, наркотичне, від інших одурманюючих речовин – галюциногенів, токсичних та ін.) -79%. Воно виконує подвійну функцію: знижувальну і провокаційну. По-перше, сп’яніння знижує спроможність до опору (сприйняття й оцінка ситуації, адекватність реакцій і дій, фізична безпорадність тощо). По-друге, свідомо або несвідомо підвищується рівень провокаційної поведінки. Стан сп’яніння жертви найчастіше простежується у злочинах проти статевої свободи та недоторканності, за грабежів, розбоїв, заподіяння тілесних ушкоджень під час сімейно-побутових конфліктів.

Проведення дозвілля у вечірній, нічний час у публічних місцях розваг (дискотеки, кав’ярні, бари), на концертних чи шоу-майданчиках, спортивних заходах у поєднанні з випадковими знайомствами та вживанням алкогольних напоїв виступає суттєвим віктимним чинником для неповнолітніх і молоді.

Щодо статевої поведінки, загальна характеристика містить два конкретніші аспекти: надмірну сексапільність і статеву нерозбірливість. Надмірна сексапільність полягає в демонстративному, гіперболізованому підкресленні власної сексуальної звабності, намаганні привернути до себе сексуальну увагу з боку інших осіб. Зовнішніми індикаторами надмірної сексапільності є манера поведінки та особливості оформлення зовнішності. Провокаційна манера сексуальної поведінки криє в собі словесні вирази і реакції, “відвертий” погляд, жести (маніпуляції з зачіскою, погладжування, доторкування пальцем до губ та ін.), глибоке “грудне” дихання, часткову демонстрацію інтимних частин тіла. Провокаційне сексуальне оформлення зовнішності – це надмірний макіяж, численні прикраси-символи, відповідний одяг і відсутність окремих його елементів. Якщо надмірна сексапільність притаманна жінкам-жертвам, то статева нерозбірливість має переважно “чоловіче” забарвлення. Вона використовується як пусковий механізм корисливого злочину. Схема цього злочину виглядає так: випадкове знайомство – вживання (часто додаткове для жертви) алкоголю – запрошення до інтимного продовження – замасковане для жертви вживання сильнодіючих фармакологічних речовин (клофелін тощо) із подальшою втратою свідомості.

Віктимність професії в цілому визначається двома групами чинників, які мають самостійне значення, але в окремих випадках взаємопов’язані.Та значного впливу професії на рівень віктимізації не відзначено.

Висока готовність до ризику супроводжується низькою мотивацією до уникнення невдач (захистом). Готовність до ризику достовірно зв'язана прямо пропорційно з кількістю допущених помилок.

Дослідження дали також наступні результати:

з віком готовність до ризику падає;

у більш досвідчених працівників готовність до ризику нижче, ніж у недосвідчених;

у жінок готовність до ризику реалізується за більш певних умов, ніж у чоловіків;

у керівників підприємств готовність до ризику вище, ніж у студентів;

із зростанням знедоленості особи, в ситуації внутрішнього конфлікту росте готовність до ризику;

у умовах групи готовність до ризику виявляється сильніше, ніж при діях поодинці, і залежить від групових очікувань.

Аналіз результату методик тестами “Мотивація до успіху” і “Готовність до ризику”.

Дослідження показали, що люди з високим рівнем захисту, тобто страхом перед нещасними випадками, частіше потрапляють в