Профілактика насильницьких проявів серед дітей здійснюється, згідно із Концепцією загальної середньої освіти, яка повинна враховувати такі пріоритети :

формування життєвої, соціальної, комунікативної компетентності учнів;

гуманізацію та гуманітаризацію, зміст навчання;

приведення обсягу і складності змісту навчання у відповідність з віковими можливостями дітей, перспективи їх розвитку.

При цьому модель навчально-виховного процесу змінюється з авторитарно-дисциплінарної на особистісно-орієтовну. Особистісно-орієнтоване навчання передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра); зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думками, враженнями, моделювання життєвих ситуацій; включає сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналіз, самооцінку, самопізнання.

Необхідно включити в програми шкільного навчання специфічну інформацію про права дитини, про "гарячі" лінії, служби з надання допомоги і про осіб, до яких можна звернутися за підтримкою.

Засоби масової інформації дуже важливі в гендерно-рольовій соціалізації. Беручи до уваги, в яких обсягах школярі поглинають продукт телебачення, варто очікувати вплив цих стереотипів на учнів. Людина піддається впливу засобів масової інформації, наскрізь пронизаних гендер-ними стереотипами, і появою в нього стереотипного сприйняття, моделей поводження. Варто зазначити, що підліток, який спостерігає фільми з елементами насильства навчається вербальним і фізичним агресивним діям, які раніше не були йому притаманні. У таких глядачів зменшується контроль над проявами власної агресії: „Якщо інші безкарно проявляють агресію та жорстокість, чому не можна і мені?” Окрім того, спостереження за сценами насильства сприяє поступовій втраті емоційної чутливості до агресії та чужого болю, робить людину байдужою. З часом агресія, насильство та жорстокість можуть стати звичайним, буденним явищем.

Першочерговим завданням соціальної реклами повинно бути підвищення рівня поінформованості громадськості з проблем гендерного насилля в сучасному суспільстві. Для зміни ставлення необхідно розробляти довготермінові інформаційні кампанії – один чи два відеоролики не зможуть докорінно змінити гендерно уперед-жену громадськість. Слід застосовувати комплексний підхід у просуванні ідей солідарності. При цьому цікава якісна і професійна соціальна рек-лама може привернути увагу громадськості та спонукати її дізнатися щодо проблеми більше.

Реклама активно реагує на прояви масової культури й масової свідомості. Вона закріплює і навіть нав'язує численні стереотипи “доброго і злого”, “красивого і потворного”, ”доречного і маргінального” тощо. Життя та соціальні ролі українських жінок та чоловіків є дуже різними, набагато різноманітнішими, ніж запропоновані зразки. Однак соціальна реклама зашорена матрицями й шаблонами й не готова подивитися на світ ширше, допомогти побачити чоловіка й жінку в розвитку їхньої культурної, соціальної, особистісної актуалізації. Це дозволяє зробити висновок про істотну залежність засобів соціальної реклами в Україні від стереотипних уявлень про суспільну, професійну та духовну роль представників різних статей. Девис висловив думку, що засобами реклами складається портрет молодої, сексуально привабливої жінки, що в багатьох соціально-рекламних проектах служить скоріше прикрасою, ніж діючою особою. Такий телевізійний образ говорить, що жінка цінується, доки вона молода й задовольняє прийнятим у даній культурі поняттям про красу й жіночність [34, с. 68]. Реклама часто дотримується традиційних патріархальних стереотипів у створенні образів, портретів чоловіків та жінок, які займаються громадською діяльністю, що стає перешкодою для соціального педагога у формуванні гендерної культури.

Найвиразнішою ознакою інноваційних змін, що потребують відповідних науково-методичних, організаційно-педагогічних та управлінських рішень, є оновлення на засадах гендерної просвіти та інтеграції тендерного підходу в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами. При цьому фахівці виокремлюють кілька аспектів цього процесу, зокрема модернізація змісту курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ та їх резерву в контексті безперервного професійного зростання педагогів; створення та використання спеціальних гендерних предметів і дисциплін у навчальних планах; інтеграція гендерної тематики з ОБЖ, культурологічні основи освіти, правова освіта; врахування тендерного чинника у виховному процесі, починаючи із сім’ї, дошкільного навчального закладу, школи тощо.

Розв’язання гендерних питань в освіті шляхом запровадження гендерної просвіти й інтеграції гендерного підходу в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами – це переконливий приклад реалізації педагогічних інновацій на макрорівні, що відбувається зверху вниз через модернізацію змісту курсів підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів та їх резерву.

Це неминуче висуває завдання не лише впорядкувати зміст, структуру навчання, а й підготувати викладачів в обласних інститутах для викладання спецкурсу з гендерної просвіти та координації цієї роботи на мікрорівні. Слід також підготувати педагогічні кадри всіх рівнів, починаючи з керівників загальноосвітніх навчальних закладів та їх резерву щодо реалізації гендерного підходу.

Для розв’язання поставлених завдань необхідно узагальнити теоретичні матеріали з гендерної проблематики, яка має комплексний міждисциплінарний характер. На перетині проблемних сфер педагогіки, психології, філософії, соціології, політики сучасному стану гендерних досліджень притаманні різнобічність охоплення багатьох питань та неоднозначність їх трактування.

Слід виявити й теоретично обґрунтувати організаційно-педагогічні форми реалізації гендерного підходу в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами (спецкурси, семінари, конференції, диспути, круглий стіл, дистанційне навчання тощо). Теоретична привабливість гендерного підходу в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами ще не гарантує уникнення труднощів щодо його реального запровадження в педагогічну практику.

Нині ще домінують традиційні патріархальні погляди на жінку, головне призначення якої виховувати дітей, бути «за мужем» та прикрашати його життя.

Гендерний підхід потребує не тільки розробки понятійного апарату та усвідомлення понять гендерної культури, гендерної ідеології, гендерної просвіти, гендерної рівності, гендерної ролі, гендерної освіченості тощо, а й реформування всього життя людей.

Низка причин, яка гальмує подолання проблеми гендерного насилля в нашому суспільстві, знаходиться у сфері компетентності освітніх закладів. Інститут освіти є однією з найважливіших ланок гендерної соціалізації людини. У процесі