насильство, що здійснюється або допускається державою або державними службовцями;

Держава робить легітимним право власності чоловіка на жінку, забезпечує сім'ю і общину правовою основою для подальшої підтримки таких відносин. Держава робить це за допомогою відповідної правової політики, приймаючи дискримінаційні закони або встановлюючи дискримінаційну практику використовування законів (незаконне позбавлення волі, примусова стерилізація, примусова вагітність, насильство в місцях позбавлення волі, насильство у війську, поліції, тощо).

порушення прав людини жінок в ситуації збройного конфлікту зокрема, захоплення в заручники, примусове переміщення, систе-матичне згвалтування, сексуальне рабство, вагітність з примусу, а також торгівля жінками з метою сексуальної та економічної екс-плуатації [Аніщук Н., 2007, 457 ].

У спеціальному документі під назвою "Платформа дій", прийнятому на Четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок у Пекіні, зазначено: "Форми насильства за ознакою статі, зокрема такі, як побиття, домашнє насильство, сексуальна наруга, сексуальне рабство та експлуатація, міжнародна торгівля жінками й дітьми, примушування до повійства, сексуальні домагання, насильство, зумовлене культурними забобонами, расизмом і расовою дискримінацією, ксенофобією, порнографією, етнічною чисткою, збройними конфліктами, іноземною окупацією, релігійним та антирелігійним екстремізмом і тероризмом, є несумісними з гідністю і цінністю людської особистості, з ними необхідно боротися і викорінювати їх. Слід виступати проти будь-яких порушень прав жінки у сучасному суспільстві. Основну роль у цій боротьбі має відігравати уряд, його дії повинні бути скеровані на вироблення чіткої стратегії антинасильницької діяльності у загальнодержавному масштабі, на запобігання будь-яких проявів насильства щодо жінок в особистому й суспільному житті"[Мельник Т.,1999, 12 ]..

За своїм характером насилля може бути разовим, повторюваним або хронічним. Тактика, що використовується насильником, також буває різною; з насиллям сексуального характеру можуть використовуватися різні комбінації фізичного, психологічного і емоційного (вербального) насильства. Це може спричинити важкі наслідки, включаючи фізичні травми, психологічний біль і хронічне почуття страху у жертви.

За іншою класифікацією гендерне насилля поділяють на:

Фізичне насильство – нанесення тілесних пошкоджень, які приводять до болю, порушення психічного і фізичного здоров'я або навіть смерті (включно з побиттям, згвалтуванням - удома і на роботі)

Психологічне насильство – тиск на психіку іншої людини (включно з позбавленням волі, насильним заміжжям, сексуальними домаганнями - удома і на роботі)

Економічне насильство виявляється в тому, що одна людина умисно позбавляє іншу людину права на житло, їжу, одяг і інше майно або гроші необхідні для підтримки фізичного і психологічного добробуту (включаючи медичне обслуговування, харчування, освіту, матеріальні засоби існування)

Сексуальне насильство – це претензії на сексуальну недоторканність особи (торгівля людьми, проституція). Нормативи сексуальної поведінки більшості етнокультур містять різноманітні табу, які слугують людям певними моральними орієнтирами. Порушення їх не тільки карається законом, але й викликає громадський осуд, почуття провини, огиди, сорому, страху [19, 23 ].

Науковці визначають такі характерні ознаки гендерного насилля:

1. Воно завжди є інтенціональним, тобто дія здійснюється з умислом, для отримання певного ефекту.

Наприклад, коли водій випадково заподіє травми пішоходу, та ця дія не є насильством. Але чоловік, який принижує або піддає тортурам жінку, робить це з наміром. Прагнучи виправдати свої дії, кривдники декларують свої позитивні наміри. Але справжні їх наміри зовсім інші (незалежно, віддають вони собі звіт в цьому чи ні).

2. Суть гендерного насилля полягає в порушенні перш за все особистих прав і свобод конкретної людини.

Такі дії характеризується порушенням прав і свобод людини. Всі люди вільні і рівні в своїй гідності і правах. Ці права людини – право на безпеку, життя, свободу і т.д., записані в Загальній декларації прав людини.

Але, якщо говорити про права не фундаментально, а спуститися нижче, то чи маємо ми право відмовити людині в його вимогах ( робити те, що ми рахуємо потрібним, наприклад, приготувати по своєму смаку?, надіти ту річ, що ми хочемо, піти туди, куди нам хочеться, вибрати собі щось самостійно?

3. Насилля є таким порушенням прав і свобод людини, яке робить неможливим його/її самозахист.

Тобто, для цієї дії характерна асиметрія сил, коли одна сторона має переваги над іншою. Це самий діагностичний елемент для визначення насилля! Коли існує перевага: фізична, матеріальна, інтелектуальна, емоційна і вона використовується проти – то це вже гендерне насильство, яке приводить до поневолення людини, коли людина потрапляє в пастку, стає виконавцем/виконавицею чужої волі, чужих правил.

4. Ця дія завдає певної шкоди [10, 268].

Шкода від гендерного насилля буває матеріальна, фізична і психічна. Але якщо фізичні пошкодження помітні, то побачити психічну шкоду буває складно. Як довести, що жінка (чоловік) має проблеми з своєю психікою, що дитина пережила емоційну травму?

Не дивлячись на той факт, що гендерні відмінності впливають на формування агресії і її проявів, серед дослідників дотепер немає згоди щодо причин гендерних особливостей насилля. В усякому разі, біологічні і генетичні інтерпретації насильства і агресії все ще мають своїх прихильників.

Кількісне переважання чоловіків серед злочинців і агресивних осіб привело до того, що краще розроблені теорії, що пояснюють чоловіче насильство. Наголосимо на лише деяких з цих теорій. Гендерні теорії чоловічого насильства можна умовно розділити на дві групи: в першій насильство обумовлено внутрішніми причинами, в другій – зовнішніми. Серед перших найбільш поширені концепції, згідно яких чоловіче насильство є результат інтеграції (інтеріоризації) насильства в маскулінну ідентичність. У свою чергу, до зовнішніх (або ситуативно обумовлених) теорій можна віднести спроби зв'язати насильство: 1) із зовнішніми обставинами,