заходи пам’яті жінок, які померли в наслідок насильства.
Проводити інформаційні кампанії з метою підвищення обізнаності населення щодо проблем попередження насильства через організацію публічних заходів, маршів з використанням лозунгів, плакатів, які підсилюють конкретні вимоги на адресу громади, органів влади та місцевого самоврядування.
Організовувати конкурси творчості, які відображали б руйнацію впливу насильства на життя жінок та їх рідних, близьких, друзів.
Проголосити та підтримати конкурс рефератів, есеїв на тему “Підсумки партнерства проти гендерного насильства та торгівлі жінками”.
Організувати за участю жіночих та бізнес-організацій фестиваль, присвячений сучасній жінці.
Скласти список всіх організацій, які працюють в сфері захисту прав людини в регіоні.
Підготувати у співпраці з різними правозахисними організаціями та журналістами прес-релізи на теми “Насильство та порушення прав жінок.”
Домовитися з магазинами, бібліотеками, транспортними підприємствами про розповсюдження інформації про організації та заклади, які надають допомогу постраждалим від насильства жінкам.
Проводити популяризацію соціального ефекту та позитивних наслідків звернень жінок за допомогою при насильстві.
Домовитися з діячами культури та мистецтв про організацію окремих заходів в рамках програми протидії гендерному насильству. Запропонувати навчальним закладам висвітлювати під час конференцій наукові та пошукові роботи з питань попередження гендерного насильства.
Лобіювати програми нагородження активістів, які борються за права жінок та проти гендерного насильства в територіальній громаді, регіоні, країні.
Сприяти проведенню громадських слухань або відкритих судових процесів щодо гендерного насильства та торгівлі людьми.
Встановити постійний обмін інформацією з координаторами акції по запобіганню гендерному насиллю, наприклад, Всеукраїнською громадською організацією «Жіночий Консорціум України», чи «Ласт рада Україна» та попрохати надсилати інформаційні, навчальні, рекламні матеріали для організації та для розміщення в територіальній громаді.
Співробітництво із засобами масової інформації (ЗМІ). В так звані соціалістичні часи в нашій державі існувало не так багато газет, журналів та телевізійних каналів. Пересічний радянський громадянин звик сліпо вірити тому, що сходило зі шпальт газет, чи звучало з екрану. В наш час кількістю друкованих засобів інформації зросла, напевно, в сотню разів, канали по телевізору ми не встигаємо перемикати, але довіра до газети чи сюжету на телебаченні залишилась такою ж сліпою.
Добре це, чи погано, ми не оцінюємо, але факт існує. Співробітництво із ЗМІ – могутнє джерело привернення уваги громадськості до тієї чи іншої проблеми, в даному випадку – до проблеми гендерного насильства, дискримінації жінок та торгівлі жінками. Для багатьох робота із ЗМІ є найпривабливішою, бо дозволяє швидко привернути увагу до проблеми, відшукати партнерів, створити позитивний імідж своєї організації, утвердити статус своїх дій й сприяти лобіюванню своїх ініціатив.
Виберіть перелік тих засобів масової інформації, з якими ви будете співпрацювати. Деякі організації декларують ту думку, “що для досягнення мети всі засоби – добрі”. Це дозволяє їм розміщувати свої матеріали в так званих “бульварних” виданнях. Ми б не радили вам так робити. Співробітництво із “жовтою” пресою, або участь у сумнівних шоу на телебаченні можуть тільки скомпрометувати ваші ідеї. Тим більше, що явище гендерного насильства тільки зараз починає ставати соціально видимим.
Думайте про тих, з ким ви будете працювати, втілюючи в життя ваші плани. З’ясуйте, де живуть ці люди , де вони бувають, що вони люблять читати, слухати, дивитися. Після цього подумайте, які ЗМІ вам підійдуть більше всього.
Готуйтеся ретельно до зустрічі із журналістами. Постарайтесь дати їм цікаву та точну інформацію. Якщо є можливість – познайомте журналістів із вашими друкованими виданнями – плакатами, буклетами, брошурами тощо.
Подумайте, яким чином ви будете використовувати друковані видання, записи на радіо чи на телебаченні. Якщо в газеті чи журналі виходить стаття на тему, над якою ви працюєте, інтерв’ю з членами вашої організації чи спеціалістами з даного питання, не викидайте цю статтю. Передрукуйте її, поширте серед тих, з ким ви працюєте (роздайте на акціях, які ви проводите, збільшіть до розмірів плакату й повісьте в офісі, розішліть по почті).
Ваша робота із ЗМІ має бути постійною. Йдіть наміченим шляхом, не обмежуйтеся двома тижнями Акції. Якщо ваші плани є реальними а дії активними, то мас-медіа допоможуть вам отримувати хороші результати на протязі довгого часу.
Нагадуйте людям про існування проблеми гендерного насильства постійно й послідовно. Працюйте за принципом: “Дорогу здолає той, хто йде”.
Акції. Яким чином краще донести до різних категорій населення проблему насильства над жінками? Що краще – лекція, бесіда чи, скажемо, тренінг чи інтерактивна дискусія? Всі вищезгадані методи являються по своїй суті навчальними і умовно діляться на пасивні, активні та інтерактивні.
Всі вони мають право на існування, але давайте розберемося в перевагах та недоліках кожного методу, щоб вибрати потрібний саме вам.
Лекція. Лекція – це публічне читання на певну тему. Перша перевага лекції (і головна) та, що за короткий період часу (наприклад, за урок у школі – 45 хв., або за “пару” у вищому учбовому закладі) можна познайомити слухачів з великим обсягом інформації. До того ж на лекції може бути присутня велика кількість осіб.
Лекцію простіше організувати в учбових закладах, клубах, кінотеатрах, державних установах традиційно існує просторе приміщення з певною кількістю “посадочних місць”.
Лекцію простіше зорієнтувати на певний склад аудиторії – або однієї вікової категорії, або на представників певних професій, або певного рівня знань чи розумінь.
До лекції простіше підготуватися – підібрати цікавий інформаційний матеріал, публікації в газетах та журналах, ілюстративні відеоролики, фрагменти, листівки.
Роль особистості лектора відступає на лекції на другий план. Лектор виступає просто як інформатор, навички спілкування з аудиторією йому можна мати посередні.
Результати лекції – передбачені,