Цих правил треба обов’язково дотримуватись, бо дисципліна – дуже важливий момент дискусії. Таким же важливим є наявність ведучого/ведучої, які слідкують за дотриманням правил, виступають з заключним словом, без якого диспут чи дискусія будуть незавершеними. Ми до цих пір не говорили про дебати. Дебати – це та сама дискусія, тобто обговорення якого-небудь питання. Але є ще і офіційна форма дебатів, або формальна. Це гра, яка має специфічну структуру та певні правила. Існують декілька стилів офіційних дебатів. Це дебати Лінкольна-Дугласа, Політичні дебати, дебати Карла Поллера. Всі ці стилі мають великі традиції, популярні в світі, мають поширення і у нас на Україні, серед молоді.

Якщо сказати коротко, то:

Вуличні ігрові дійства з питань гендерного насильства. Великий досвід у проведенні таких заходів мають українські Центри соціальних служб для молоді. Театр вуличного дійства має свої закони та традиції, в ньому також використовуються сучасні методи арт-терапії, психосинтезу, психодрами, рольової гри. Ті організації, які хочуть навчитися такій формі роботи, можуть запозичити досвід саме у Центрах соціальних служб для молоді. Так у всіх районних Центрах соціальних службі для молоді працюють школи волонтерів з підготовки до вуличної соціальної роботи. Там можуть навчити комунікативним аспектам в роботі на вулиці, специфіки гри в умовах вуличного простору, методиці проведення ігор та вистав.

Конкурси письмових історій, малюнків, фото, віршів та пісень, вжиткового мистецтва, вистав. Мета проведення подібних заходів – збільшити поінформованість суспільства з проблем гендерного насильства. Діяльність конкурсантів в ході реалізації подібних проектів дозволяє його учасникам та учасницям реалізувати свої права на свободу вираження думки, пропагувати етику ненасильства, принципи рівності, сприяти злагоді у нашому суспільстві. Подібні конкурси стали постійними у багатьох регіонах України і ряд громадських організацій та державних установ взяли на себе завдання їх постійно організовувати. Ці конкурси привертають увагу громадськості до проблем гендерного насильства в Україні.

Гендерне насильство є серйозною проблемою для всіх держав, незалежно від культури, регіону, мирного часу, конфліктів або стихійних лих. Воно набуває багатьох форм, та занадто часто суспільство заплющує на нього очі. Таким чином, щоби зупинити це явище необхідні термінові заходи з боку уряду, парламенту, місцевих і регіональних влад та міжнародних організацій, а також громадянського суспільства.

Конкретні підходи урядів до вирішення проблеми насильства проти жінок відрізняються залежно від ситуації в кожній країні, усі вони вимагають багатосторонньої реакції. Необхідно вирішити основну причину насильства та його наслідків, а також вплинути на поведінку, ставлення та розширити юридичні, політичні та практичні заходи.

Захист жінок від насильства має отримати найвищу політичну підтримку та має, відповідно підкріплюватися необхідними фінансовими ресурсами. Уряд зобов’язаний попереджувати цей тип насильства, захищати жертв та надавати належні послуги, відшкодування та компенсації, а також переслідувати, карати та забезпечувати належне поводження зі злочинцями.

Гарантія жінкам права на захист від насильства, незалежно від його характеру, входить в обов'язки держави і повинна стати першочерговим завданням національної політики. Не можна надалі посилатися на існуючі звичаї, традиції, або релігію для ухилення від цього, необхідно впровадити, розгорнути та/або, покращити національну політику боротьби з насильством, направлену на:

забезпечення максимальної безпеки і захисту жертв;

надання жінкам-жертвам насильства оптимальної підтримки та допомоги, що дозволить уникнути повторного перетворення на жертви;

приведення у відповідність кримінального і цивільного права, а також судочинства;

привертання уваги громадськості до даної проблеми, а також про-світи дітей та молоді;

забезпечення спеціальної підготовки представників різних про-фесій, які стикаються з проблемами насильства проти жінок;

проведення профілактичної роботи у всіх відповідних сферах.

Дослідження, збір інформації і створення мережі на державному і міжнародному рівнях має проходити, зокрема, у таких сферах:

довго- та короткострокові наслідки насильства для жертви;

наслідки насильства для осіб, що стали його свідками, серед

іншого, у сім'ї;

медико-санітарні, соціальні й економічні витрати внаслідок насильства проти жінок;

оцінювання ефективності судових і правових систем боротьби з насильством проти жінок;

причини насильства проти жінок, а саме причини, що спонукають чоловіків до жорстокого поводження, і причини, чому суспіль-ство допускає це насильство;

розробка критеріїв для показників у сфері насильства;

Інформування громадськості, просвіта, навчання. Необхідно зібрати та оприлюднити для широкої громадськості відповідну інформацію про різні форми насильства та їхні наслідки для жертв, включаючи інтегровані статистичні дані, використовуючи всі доступні зaсоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення і т.д.); Мобілізувати громадську думку можна шляхом організації. або підтримки конференцій та інформаційних кампаній, основною метою яких є інформування громадськості про проблему насильства та його катастрофічний вплив на жертв і на суспільство в цілому. Тема насильства проти жінок повинна обговорюватися відкрито, без забобонів і упереджень;

Хороші результати може дати включення в рамки основного курсу навчання працівників поліції, судових органів, медичних та соціальних органів елементи, що стосуються підходу до проблем гендерного насильства, включення до програм професійної підготовки вищезгаданих службовців інформацію і практичні відомості, необхідні для роз-пізнавання і врегулювання кризових ситуацій, а також для поліпшення якості прийняття, заслуховування та надання консультацій жертвам;

Втручання на ранньому етапі та заходи попередження. Останнім часом