Успішність заходів гендерної профілактики залежить від того, наскільки повно й своєчасно виявляються потенційні постраждалі та конкретні ситуації, що можуть сприяти скоєнню злочину

Традиційний стереотип сприйняття жінки як людини “другого сорту” заважав суспільству побачити і дискримінацію при прийомі на роботу жінки, і насильство в сім’ї, і сексуальні домагання на роботі, в учбових закладах, місцях позбавлення волі. Це перетворювало дискримінацію жінок та насильство над ними не на проблему, а на поодинокі випадки, на трагедію окремих жінок.

Сухі цифри статистики свідчать інше. За даними досліджень, проведених в Україні, близько 68% жінок піддаються різним формам приниження і знущання в родині, збільшується торгівля українськими жінками – тисячі їх продаються у рабство за кордон.

Хоча Україна проголосила себе відкритим суспільством, широка громадськість проблему насильства стосовно жінок, особливо сексуального, поки що оминає увагою. Не створено, ніяких органів соціального контролю у сфері сексуального насильства. Цим займаються лише правоохоронні органи. Завдання останніх полягає здебільшого у тому, щоб покарати злочинця, а не допомогти потерпілій вийти з психологічного стресу, викликаного злочином.

Виходячи з того, що державна політика має бути не епізодичним, а постійним процесом, її реалізація і надалі здійснюватиметься за основними стратегічними напрямами, визначеними заключними документами Четвертої Всесвітньої конференції із становища жінок і Спеціальної сесії ГА ООН.

У зв’язку з цим Урядом України нині розробляється проект Національної програми дій на 2001—2005 роки. Формується тактика реалізації державної політики щодо підвищення статусу жінок у суспільстві на найближчий час, визначаються пріоритети з її напрямів.

Соціальний педагог повинен долучатися до реалізації заходів по запобіганню гендерному насиллю, зокрема в таких напрямках: врахування гендерних аспектів у формуванні державної політики, програм і проектів; заборона дискримінації за ознакою статі на ринку праці, при наймі на роботу, просуванні по службі; розроблення програм в інтересах жінок, що зазнали негативних наслідків перебудови економіки та вирішення проблем зайнятості жінок, створення умов для розвитку їхньої підприємницької діяльності; забезпечення юридичної грамотності населення та доступу громадськості до інформації про існуючі національні та міжнародні механізми у разі порушення прав жінок; розроблення освітніх програм з питань прав людини і міжнародного гуманітарного права з урахуванням гендерного аспекту; залучення жінок до прийняття рішень на всіх рівнях влади та ухвалення рішень з екологічних проблем; розроблення державної політики і впровадження програм, які сприяли б розумінню здоров’я як стану повного фізичного, інтелектуального і соціального благополуччя, а не просто відсутності хвороб та запобігання ВІЛ (СНІД)-інфекції; виховання хлопчиків у дусі поваги до прав дівчаток і жінок на вільне волевиявлення і спільну відповідальність з питань сексуальної та репродуктивної поведінки; вироблення рекомендацій та підготовка навчальних програм, підручників і посібників на всіх рівнях освіти, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка; розширення можливостей доступу жінок до засобів масової інформації всіх рівнів та сприяння створенню у засобах масової інформації нестереотипного образу (ролі) жінки в суспільстві; усунення чинників, які сприяють торгівлі жінками і дівчатами з метою проституції, работоргівлі, інших видів діяльності та надання правової, медико-психологічної допомоги жінкам і дівчатам, що стали жертвами насильства в сім’ї, на роботі, за інших обставин, створення для цього спеціальних закладів реабілітації; підвищення ролі жінок і забезпечення рівного їх представництва на всіх рівнях прийняття рішень з питань миру, превентивної дипломатії на всіх етапах переговорів, посередницької діяльності громадських жіночих організацій.

Реалізація державної політики щодо підвищення статусу жінок у суспільстві здійснюватиметься з урахуванням економічних можливостей країни але постійно і цілеспрямовано. Національна програма дій на 2001—2005 роки щодо підвищення статусу жінок у суспільстві має стати підгрунтям для реалізації основних стратегій підсумкових документів Четвертої Всесвітньої конференції із становища жінок та Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй “Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками, розвиток і мир у XXI столітті”.Очевидно, необхідно вивчати та наслідувати досвід західних країн, де останнім часом активно розбудовуються мережі центрів допомоги дітям та жінкам, що зазнають сексуального насильства. Як правило, ці центри утримуються на спонсорські кошти та завдяки діяльності ентузіастів — громадських працівників. Реабілітаційні центри реально допомагають жінкам та дітям, а також проводять велику профілактичну роботу щодо запобігання різним формам насильства, пропагують різноманітні засоби боротьби з ним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. – М.: Наука, 1981. – С. 19 – 44.

Агеєва В. Жіночий простір. – К.: Факт, 2003.

Алан Е. Айви, Мэри Б. Айви, Линк Саймэн-Даунинг. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практ. руководство/Психотерапевт. колледж. М.,1999.

Ангер Р. К. Трехстороннее зеркало: психологи, изучающие женщин глазами феминисток // Введение в гендерние исследования. – Харьков ХЦГИ. – СПб: Изд-во «Алетейя», 2001. – Ч. 2. – 126 с.

Антология гендерной теории: Сб. науч. тр. / Сост. и коментар. Е.И. Гаповой. – Минск: Пропилек, 2000. – 384

Аніщук Н В. Ґендерні аспекти проблеми насильства щодо жінок // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. –2007. –Вип.30. –С.456-460.

Аніщук Н.В. Ґендерне насильство у правовому житті України: Монографія. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2007. – 232 с.

Аусландер Л. Жеские + феминистские + лейсбийские-гей + квирисследования = гендерные исследования? // Гендерне исследования. 2002/2. - № 5.

Аніщук Н.В. Виникнення та сутність феномена ґендерного насильства: історико правовий екскурс // Форум