окличної інтонації, якщо вони вимовляються з повним сильним почуттям.
З огляду на вищенаведені, речення в кінці якого стоїть крапка, може бути як розповідним, так і спонукальним.
Уміння школярів пізнати в тексті та в живому мовленні спонукальне речення має ґрунтуватися на усвідомленні самого терміну «спонукальні». Систематичним застосуванням знань про речення, одержаних на уроках рідної мови, у ході опрацювання художніх текстів на уроках читання в учнів успішно формуються аналітично-синтетичні мовленнєві дії: уміння граматично узагальнювати, систематизувати одержані знання, бачити впізнавати вивчені мовні явища у структурі висловлювань, свідомо використовувати їх під час самостійного повторення текстів. Йдеться таким чином, про формування міжпредметних асоціативних зв’язків, які належать до вищого ступеня розумової діяльності, оскільки дають змогу комплексно використовувати здобуті знання, взаємно їх підпорядковувати, уникати суперечностей між розрізненим засвоєнням знань і вмінь з окремих, хоча й споріднених, предметів та необхідністю комплексно їх
застосувати в мовленнєвій практиці.
Перетворення казкових істин у живий досвід творчої праці – це найскладніша сфера зіткнення науки з практикою.
Творчість у педагогічній науці і практиці здійснюється в ефективному
застосуванні уже створеного досвіду, в освоєнні наукових розробок, в умінні розвивати ідею, реалізовувати в конкретних умовах, бачити варіанти вирішення однієї і тієї ж проблеми, застосовувати досвід інших створювати свій.
Педагог В. Фахтеров відзначає: «Якщо навчання – мистецтво, то воно
найвище з усіх мистецтв, бо маємо справу не з мармуром чи полотном і фарбами, а з живими людьми. А відтак, школа – найвища художня студія».[10.C.9].
У школах значна увага приділяється всебічному розвитку школярів,
формуванню їхнього цілісного наукового світогляду. «Одним із засобів вирішення цієї проблеми стало, поєднання основ наук з інтегрованими курсами, які можуть будуватися на основі повного злиття предметів, широкої міждисциплінарної інтеграції, поєднання блоків знань з окремих предметів» [21.c.21].
Академік С. Єфрімов видання в 1920р. праця "Українознавство", писав:
"становище України, в самому процесі боротьби, невиразне й мінливе накладе на громадян її чи мало ще нових обов'язків, а з них найперший - знати свій край, щоб найбільш доцільно та інтенсивно служити йому".[12.с.23]
Особливо важливого значення у дидактико-методичній систематизації
навчального матеріалу ми надаємо зв’язку його з життям, оскільки обмеженість відповідного досвіду учнів вимагає постійного залучення до аналізу життєвих вражень цієї головної чуттєвої опори набутих знань. Це ж спонукання принципу подання методів і прийомів навчання – він передбачає активне і свідоме нагромадження, а відтак – і узагальнення вражень з різних джерел, доцільно організацію самостійної і пошукової діяльності учнів.
Таким чином, інтегроване та профільне навчання – актуальна комплексна
проблема навчання і наукова проблема освіти. Їх розв’язання дасть можливість піднести якість навчання, розвивати обдарованість і нахили учнів.
Розділ 2. Використання інтеграції навчання в практиці сучасної школи.
2.1 Інтегрований урок та його особливості
Навчитись вчитись - це означає зробити так, щоб учіння стало для кожного
школяра не тільки необхідністю, але й величезною радістю пізнання. В цьому учневі може допомогти тільки вчитель - " майстер педагогічної справи настільки добре знає азбуку своєї науки , що на уроці, в ході вивчення матеріалу, в центрі його уваги не сам зміст того, що вивчається, а учні, їх розумова праця, їх мислення, труднощі їхньої праці" - говорив Василь Сухомлинський.
Як же народжується інтегрований урок? З чого? Завдяки чому? По-перше, з нестандартної педагогічної теорії. Подруге, із вдумливого самоаналізу діяльності вчителя. А найголовніше - з відсутності штампів у педагогічній технології.
Нібито й вільніше стало, і немає єдиної, уніфікованої освіти, і минулі
ті часи, коли від заданого зверху змісту не можна було вчителям відхилятися ні на крок. Чи думали ми, що нині в Україні діятиме майже 50 навчальних програм початкової школи? Та варіантність навчальних программ у сучасних загальноосвітніх школах не гарантує міжнародного визнаного характеру й рівня розвитку учнів певного віку. Шлях до мети – в пробудженні прагнення кожного учасника навчально-виховної роботи – і дорослого, і дитини - до спільної організації шкільного життя, розвитку відповідальності за спільну справу, що починається з відповідальності за себе, за свої дії, своє життя. Пошук
співробітництва, співдружності, пройнятих гуманістичними взаємовідносинами, - основа побудови інтегрованого уроку.
Головне місце на таких уроках відводиться елементам творчого пошуку. У
процесі проведення інтегрованих уроків педагоги вміло й ефективно керують принципами засвоєння і застосування знань, формують мислення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості, навчальні і трудові уміння.
Творча активність дитини на уроці не виникає сама по собі, її треба
стимулювати, створювати відповідну атмосферу.
З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку різних
форм її спілкування. Учень першого класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови з'являється необхідність засвоювати нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час вироблення нових дій та навичок. Як впоратися шестирічному малюкові з цим? І тут на допомогу вчителеві приходить його вміння слушно та вчасно змінити зміст спілкування дітей. Час "
підімкнути" його до того процесу, який теорія називає дидактичною взаємодією.
Дидактична взаємодія на уроці уявляється в цьому контент як співпраця в
підсистемах:
"особистість учителя - клас"
" особистість учителя - особистість учня"
" особистість учня - особистість учня"
"особистість учня - клас"
В усіх цих підсистемах постійно і незміно присутня друга, весь час
відбувається взаємодія вчителя і учня як двох особистостей. Саме її і можна вважати провідним педагогічним механізмом на уроці.
Творчість учителя породжує творчість учня.