Виховання активності і самостійності Коменській вважає самою найважливішою задачею: «Щоб все робилося за допомогою теорії, практики і застосування, і притому так, щоб кожний учень вивчав сам, власними відчуттями, пробував все вимовляти і робити і починав все застосовувати. В своїх учнів я завжди розвиваю самостійність в спостереженні, в мові, в практиці і в застосуванні, як єдину основу для досягнення міцного знання, чесноти, і нарешті, блаженства».

би.) Принцип наочності

Принцип наочності навчання припускає перш за все засвоєння вчаться знань шляхом безпосередніх спостережень над предметами і явищами, шляхом їхнього плотського сприйняття. Наочність Коменській вважає золотим правилом навчання.

До використовування наочності в процесі навчання зверталися ще тоді, коли не існувало писемності і самій школи. В школах стародавніх країн вона мала досить широке розповсюдження. В середні століття, в епоху панування схоластики і догматизму, ідея наочності була віддана забуттю і її припинили використати в педагогічній практиці. Коменській першим ввів використовування наочності як загальнопедагогічного принципу.

В основі вчення Коменського про наочність лежить сенсуалистически- матеріалістична гносеологія. Для обгрунтовування наочності Коменській багато раз приводив одну фразу: «Нічого не може не бути в свідомості, що наперед не було дано у відчутті».

Коменській визначав наочність і її значення таким чином:

1) «Якщо ми бажаємо прищепити учням істинне і міцне знання речей взагалі, потрібно навчати всьому через особисте спостереження і плотський доказ».

2) «Тому школи винні предоствлять все власним відчуттям вчаться так, щоб вони самі бачили, чули, відчували, нюхали, куштували все, що вони можуть і повинні бачити, чути і т.д., вони позбавлять, таким чином, людську природу від нескінченних неясностей і галюцинацій...»

3) То, що потрібно знати про речі, повинно бути «викладається за допомогою самих речей, тобто винне, наскільки можливе, виставляти для споглядання, дотику, слухання, нюху і т.п., самі речі, або замінюючі їх зображення».

4) «Хто сам одного дня уважно спостерігав анатомію людського тіла, той зрозуміє і запам'ятає все вірніше, ніж якщо він прочитає найобширніші пояснення, не видав всього цього людськими очима.»

Тобто звідси видно, що Коменській наочність прочитав не тільки принципом повчальним, але і полегшуючим навчання. Для здійснення наочності Коменській прочитав необходимиым використати:

1) реальні предмети і безпосереднє спостереження над ними;

2) коли це неможливо, моделі і копію предмета;

3) картинки як зображення предмета або явища.

Учбовий ефект всякого спостереження залежить від того, наскільки ми зуміли вселити учню, що і для чого він повинен спостерігати, і наскільки нам вдалося привернути і зберегти його увагу протягом всього процесу навчання.

Для здійснення правильного спостереження Коменській категорично вимагає: «Хай буде для вчитися золотим правилом: все, що тільки можна предоствлять для сприйняття відчуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, підлягаюче смаку - смаком, доступний дотик - шляхом дотику. Якщо які-небудь предмети відразу можна сприйняти декількома відчуттями, хай вони відразу схоплюються декількома відчуттями».

в.) Принцип поступовості і систематичності знань

Послідовне вивчення основ наук і систематичність знань

Коменській вважає обов'язковим принципом навчання. Цей принцип вимагає оволодіння учнями систематизованим знанням в певній логічній і методичній послідовності.

Послідовність і систематичність в превую чергу торкаються наступних питань: яким образом розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності побудувати його; як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом; які зв'язки і переходи слід встановити між окремими етапами навчання і т.п.

Який зміст вкладає Коменській в своє основне положення -

«Навчання повинне вестися послідовно»

Перша вимога Коменського полягає в тому, щоб був встановлений точний порядок навчання в часі, оскільки «порядок -- душить всього».

Друга вимога торкається відповідності навчання рівню знань вчаться і щоб «вся сукупність учбових занять повинна бути ретельно розділена на класи».

Третя вимога торкається того, щоб «все вивчалося послідовно з початку і до завершення».

Четверта вимога - «підкріплювати всі підстави розуму - це значить всьому учити, указуючи на причини, тобто не тільки показувати, яким образом що-небудь відбувається, але також показувати, чому воно не може бути інакше.

Адже знати що-небудь - це значить називати річ в причинному зв'язку».

Коменській формулює ряд конкретних вказівок і дидактичеких правив для реалізації цих вимог.

1. Заняття повинні бути розподілені так, щоб на кожний рік, кожного місяця, день і година були поставлені певні учбові задачі, які повинні бути наперед продумані вчителем і усвідомлені учнями.

2. Ці задачі повинні розв'язуватися з урахуванням вікових особливостей, точніше кажучи, відповідно задачам окремих класів.

3. Один предмет слід викладати до тих пір, поки він з початку і до кінця не буде засвоєний учнями.

4. «Всі заняття винні тат розподілені так, щоб новий матеріал завжди грунтувався на попередньому і зміцнювався подальшим».

5. Навчання «повинне йти від більш загального до більш приватного», «від більш легкого - до більш важкого», «від відомого - до невідомого», «від більш близького до більш віддаленого» і т.д.

«Цю послідовність, - говорить Коменській, - необхідно дотримувати усюди; всюди розум повинен переходити від історичного пізнання речей до розумного розуміння, потім до вживання кожної речі. Цими шляхами освіта розуму веде до своїх цілей подібне машин з власним рухом».

г.) Принцип вправ і міцного оволодіння знання і навиками

Показником повноцінності знань і навиків є