Принцип повторення і вправи також старий, як і саме навчання. Ще стародавній китайський філософ Конфуцій будував систему навчання на принципі повторення і вправи. В середні століття вони стали універсальними методами навчання.

Проте розуміння вправи змінювалося за різних часів і епох у зв'язку із зміною цілей і змісту навчання. За часів Коменського в школах пануюче положення займали формалізм і зубріння.

Коменській в поняття вправи і повторення вклав новий зміст, він поставив перед ними нову задачу - глибоке засвоєння знань, засноване на свідомості і активності вчаться. На його думку, вправа повинна служити не механічному запам'ятовуванню слів, а розумінню предметів і явищ, їхньому свідомому засвоєнню використовуванню в практичній діяльності.

Тому Коменській не випадково називає вправи то практикою, то використовуванням, то хресисом, то автохресисом і ін. «оскільки тільки вправа робить людей досвідченими у всіх речах, спокусилися у всьому і тому годними до всього, ми вимагаємо, щоб у всіх класах вчаться вправлялися на практиці: в читанні, листі, в повторенні і спорах, в перекладах прямих і зворотних, в диспутах і декламації і т.д. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) відчуттів, би) розуму, в) пам'яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, же) в голосі, з) в правах і до) в благочесті».

Коменській пов'язує вправи з пам'яттю і пише: «Вправи пам'яті повинні практикуватися безперервно». Але разом з тим Коменській виступає проти механічного запам'ятовування, на користь логічного, і указує:

«Грунтовно упроваджується в розум тільки те, що добре зрозуміле і ретельно закріплено пам'яттю».

Також велика увага Коменській вимагає уділяти фізичному вихованню вчаться.

Надаючи велике значення вправам і повторенням, Коменській висуває ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні:

«Навчання не можна довести до грунтовності без можливо більш частих і особливо майстерно поставлених повторень і вправ».

В одній і тій же школі повинен бути «один і той же порядок і метод у всіх вправах».

«Нічого не можна примушувати заучувати, крім того, що добре зрозуміле».

На кожному уроці після пояснення матеріалу вчитель повинен запропонувати

«встати одному з учнів, який все сказане вчителем повинен повторити в тому ж порядку, неначе він сам вже був вчителем інших, пояснити правила тими ж прикладами. Якщо він в чомусь помиляється його потрібно виправляти.

Потім потрібно запропонувати втсать іншому і зробити те ж саме...»

На думку Коменського, така вправа принесе особливу користь, бо:

«І. Вчитель завжди буде викликати до себе увагу збоку учнів»

«II. Викладач визначений переконається в тому, що все висловлене їм правильно засвоєно всіма. Якщо недостатньо засвоєно він буде мати можливість негайно виправити помилки».

«III. Коли стільки разів повторюється одне і теж, то найбільш найбільш відстаючі зрозуміють висловлене нстолько, щоб йти нарівні з інших».

«IV. Завдяки цьому стільки разів проведеному повторенню всі учні засвоять собі цей урок краще, ніж при найдовшому домашньому корпінні над ним».

«V. Коли таким чином учень постійне буде припускати, так би мовити, до виконання вчительських обов'язків, то в розум вселиться деяка бадьорість і захоплення цим навчанням і виробиться сміливість з одушевленням говорити про будь-який високий предмет перед збором людей, а це буде особливо корисне в житті».

Коменській розробив такі вимоги для принципу навчання і повторення:

1. «Правила повинні підтримувати і закріплювати практику»

2. «Учні повинні робити не те, що їм подобається, але те, що їм наказують закони і вчителя».

3. «Вправи розуму будуть відбуватися на спеціальних уроках, що проводяться по нашому методу».

«Кожна задача раніше ілюструється і пояснюється, причому від учнів вимагається показати, чи зрозуміли вони її і як зрозуміли. Добре також в кінці тижня влаштовувати повторення».

З ці положень видно, що Коменській вправа і повторення повністю підпорядковує задачі свідомого і міцного засвоєння знань учнями. З цієї точки зору багато запропонованих їм правила не тільки є крупним досягненням сучасному Коменському дидактики, але і понині зберігають своє теоретичне і практичне значення.

Висновок

Може бути прозвучить дещо помпезне, але Ян Амос Коменській зробив величезний вплив на розвиток педагогічної думки і школи у всьому світі. Його підручники, перекладені на багато мов, отримали широке розповсюдження в багатьох країнах, у тому числі і в Росії в 17 - 18 століттях, були кращими учбовими книгами для первинного навчання в течії 150 років і послужили зразками для розробки підручників іншими прогресивними педагогами.

Коменській був новатором в області дидактики, висунуло багато глибоких, прогресивних дидактичних ідей, принципів і правил організації учбової роботи (учбовий рік, канікули, розподіл учбового року на учбові четверті, одночасний прийом вчаться осінню, класно-урочна система, облік знань вчаться, тривалість учбового дня т т. д.). Рекомендації його з цих питань до цих пір в основних рисах застосовуються в школах різних країн.

В розвитку педагогіки Коменській, як відзначив Лейбніц, зіграв таку ж роль, як Декарт в і Бекон в розвитку філософії, як Коперник в розвитку астрономії.

Список використовуваної літератури :

1. Лордкипанідзе Д.О. «Ян Амос Коменській», изд 2-е,М, Педагогіка, 1970

2. Ніпков К.Э. «Ян Коменській сьогодні»

"Глаголь", СПб 1995

3. Пискунів А. І. «Хрестоматія по історії зарубіжної педагогіки». - М.:

Освіта, 1981.

4. Коменській Я. А. «Велика дидактика». - Ізбр. пед. соч. М., Учпедгиз

1955.

5. Константінов Н. А., Мединській Е. Н., Шабаєва М. Ф. «Історія педагогіки».

- М.: Освіта, 1982.

6. «Коменській Я. А. Обрані педаго-гические твори». Т.2. -м.:

Педагогіка, 1982.

7. Кларін В. М., Джурінській А. Н.

«Я. А. Коменській, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо

І. Г. Песталоцци». -м.: Педагогіка,