Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор:

1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації,інсценування).

2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі (ве-ликої, середньої, малої рухливості; сюжетні, ігри з пред-метами; з переважанням основного руху; бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні, з іграш-ками, настільно-друковані).

Окрему групу становлять народні ігри (забави, рухливі, дидактичні, обрядові) [2, ст. 111].

Кожна класифікація є досить умовною і не вичерпує всього різноманіття ігор. Наприклад, творчі ігри теж підпо-рядковані певним правилам, оскільки без правил неможли-ва будь-яка спільна діяльність, а ігри за правилами перед-бачають елементи творчості. У творчій грі їх установлюють діти, у рухливих і дактичних іграх — дорослі, пересліду-ючи виховну та навчальну мету. У творчих іграх і в іграх за правилами фігурують мета, уявна ситуація, самостійність дій, активна робота уяви, творчість. Різняться ці дві великі групи ігор спрямованістю творчої активності дітей: творчі передбачають реалізацію задуму, розвиток сюжету; ігри за правилами — вирішення завдань і виконання правил.

Перехід дітей від одного виду гри до іншого залежить як від віку, так і від індивідуальних уподобань. Уникаючи надмірної регламентації, педагог має сприяти розвитку різних видів ігрової діяльності дошкільнят.

Психологія обґрунтовує три основних види діяль-ності - ігрову, навчальну, трудову, які характеризу-ються гармонійним взаємодоповненням, взаємопроник-ненням та взаємоіснуванням.

Навчально-виховна ефективність будь-якої діяльності перебуває у прямій залежності від рівня її організації, врахування вікових особливостей дітей, чергування та дозування видів діяльності, різноплановість якої має над-звичайно важливе значення у становленні особистості уч-ня. У діяльності складаються професійно-особистісні особ-ливості людини. Формування її як суб'єкта діяльності по-чинається в грі, у цьому полягає її значення, оскільки в ній дитина шукає не лише задоволення, а й серйозні знання. В активній ігровій формі вона глибше пізнає явища життя, суспільні відносини людей, трудові процеси. Гра — це світ практичної діяльності дитини, яка задовольняє не тільки фізичні, але й духовні потреби. Ди-тяча гра є формою реалізації її активності, формою життєдіяльності. Гра є автономною й «цінновічною», як довготривала школа реалізації практично всіх можливос-тей дитини і багато в чому дорослої людини. Водночас, гра - це вивірений століттями, народним досвідом, соціально-культурними нормами суспільства фактор соціалізації особистості. Гра є традиційним засобом народної педагогіки. Люди здавна використовували гру як метод трансляції досвіду старших поколінь молодшим.

Спектр цільових орієнтацій ігрових технологій. Гра широко використовується у дошкільних, загально-освітніх та позашкільних навчальних закладах, У су-часній школі, коли педагоги акцентують увагу на ак-тивізації та інтенсифікації навчального процесу, ігрова діяльність використовується як самостійна технологія з метою засвоєння понять, тем, розділів навчального предмета; як елемент (іноді достатньо істотний) іншої технології; як урок (заняття) чи його частина (вступ, пояснення, закріплення, вправа, контроль); як технологія позакласної виховної роботи. Поняття «ігрові педагогічні технології» включає велику групу ігрових методів, прийомів та форм організації педа-гогічного процесу. На відміну від ігор взагалі, педа-гогічна гра характеризується істотною ознакою - чітко сформульованою метою навчання й виховання і відповідними результатами, які можуть бути обґрунто-вані, виділені у певному вигляді і характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

Ігрові технології мають такий спектр цільових орієнтацій:

- дидактичні: розширення світогляду, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь та навичок у прак-тичній діяльності; формування умінь і навичок, не-обхідних у практичній діяльності, розвиток загальнонавчальних умінь та навичок; розвиток трудових навичок;

- виховні: формування певних підходів, позицій, мо-ральних, естетичних і світоглядних установок; вихо-вання самостійності, волі, співробітництва, взаємодопо-моги, колективізму, комунікативності тощо;

- розвивальні: розвиток уваги, пам'яті, спостережли-вості, мови, мислення, творчих здібностей, мотивації навчальної діяльності; уміння порівнювати, аналізувати, робити самостійні висновки, співставляти, знаходити аналогії, уявляти, приймати оптимальні рішення, фан-тазувати, розвивати здатність до емпатії та рефлексії.

1.2. Навчання дітей дошкільного віку лічби за допомогою гри

Порівняння предметних множин готує дітей до лічби предметів. Ще до навчання лічби діти навча-ються виділяти кожен елемент множини, бачити їх повторність, навчаються узагальнювати — робити висновок про рівність чи нерівність порівнюваних предметів, тобто про рівночисельність множин.

Вивчення чисел, дій додавання й віднімання в межах десяти займає значне місце в програмі формування почат-кових математичних знань у дітей дошкільного віку. Про-цес лічби зводиться до встановлення взаємно однозначної відповідності між елементами предметної множини і числа-ми натурального ряду. Відомо, що натуральний ряд чисел став для людини тим еталоном, з яким порівнюють будь-яку предметну множину: поступово діти навчаються лічби, у них формуються поняття про числа.

У розвитку лічильної діяльності дошкільнят, форму-ванні у них понять про число значення має участь різних аналізаторів: лічба на слух, на дотик, лічба рухів. Дітям часто пропонується полічити, наприклад, звуки і від-творити таке саме число, використовуючи предмети. Навпаки, дитині показують предмети, вона їх має мовчки полічити і стільки ж раз вдарити в бубон.

Ігри з правилами — важливий засіб навчання дітей початкових математичних знань.

Для уточнення, закріплення початкових математичних знань, умінь порівнювати в величини, визначати форму, орієн-туватися з часі з дітьми дошкільного віку проводяться ігри. Такі ігри об'єднують певну групку дітей, а інколи всіх дітей групи. Так, у молодшій групі можна провести рухливу гру «Який м'яч більший?». У ній можуть брати участь усі діти групи: вони стають у коло і передають по ньому великий і маленький м'яч, один з м'ячів «утікає», а інший «доганяє» його, В кінці гри