2. 4. Методичні рекомендації батькам та вихователям

Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здо-ровою, розумною, вихованою? Для цього докла-дається чимало зусиль, проте не завжди шлях формування особистості дитини дається без переш-код.

Від батьків залежить, наскільки емоційно та ін-телектуально насиченим буде дошкільний період розвитку дитини.

Дослідження Інституту можливостей людини (штат Філадельфія, США) показують, що протягом вікового періоду від одного місяця до шести років дитина «поглинає» знання без зусиль, за допомо-гою різноманітних ігор. Проте вже в шестирічному віці здатність пізнавати тільки за допомогою гри дещо знижується. Подальше набуття знань потре-бує цілеспрямованої роботи,

Математична діяльність дає необмежені можли-вості для інтелектуального розвитку дошкільнят. Вона сприяє інтенсивному розвитку кмітливості, ло-гічного мислення, формує здатність до абстрагу-вання, лаконічність і точність мовлення. Зміст ма-тематичної діяльності (лічба, складання та розв'язу-вання задач, ознайомлення з геометричними фор-мами, орієнтування в часі та просторі, розрізнен-ня кольору та величини) легко адаптується до того конкретного предметно-іграшкового середовища, в якому перебуває дитина. Математикою можна займатися з однією дитиною в сім'ї (мама і дити-на, таю і дитина), з невеликою підгрупою (вихова-тель або інший дорослий і діти), з усією групою вихованців у дошкільному закладі (вихователь і Діти).

Математичне спілкування з дитиною доцільне і на прогулянці, і коли ви господарюєте на кухні, а син чи донька перебувають поряд і допомагають вам, і коли ви з дитиною граєте в різні ігри, і коли вона виконує фізкультурні вправи. У своїй повсяк-денній діяльності дитина постійно стикається з ма-тематичними поняттями; так, розміщуючи малю-нок на аркуші паперу, проектуючи будівлю чи іншу споруду, малюк орієнтується в просторі — «вгорі намалюю сонечко, спереду паркан», у часі — «за-раз закінчу вирізати», а «потім прикрашу корабель прапорцями» тощо.

Чому ж не завжди вдається повністю реалізува-ти високий розвивальний потенціал математичної діяльності у роботі з дітьми? Адже часто реальні досягнення дітей не відповідають очікуваним. На-самперед будемо реалістами. От, скажімо, батьки дворічного Дмитрика з гордістю повідомляють, що син може лічити до 20-ти і навіть більше. Вони впев-нені, що це свідчення виняткових здібностей сина, не розуміючи, що хлоп'я просто запам'ятало наз-ви числівників, як віршик, і зовсім не вміє насправді

визначити кількість конкретних предметів, особ-ливо у такій кількості.

Або, навпаки: Наталочка не знає кольорів, не то-му, що їх не розрізняє, а тому, що не знає їх назв, а батьки вже б'ють на сполох, шукаючи якісь вади в психічному розвитку дівчинки.

Отже, батьки повинні добре знати власну дити-ну та рівень можливостей її загального й, зокре-ма, математичного розвитку. Розглянемо з цією метою ті труднощі, з якими найчастіше стикаються діти, засвоюючи абстрактні поняття: число, колір, величина, час.

Ці поняття, які здаються дітям іноді просто незбагненними, дорослим настільки добре відо-мі, що вони й не уявляють собі, як цього можна не розуміти. А дитина має виконати складну опера-цію: зіставити абстракцію з тим, що вона сприй-має насправді. Опанування дитиною математичних понять залежить від того, якою мірою дохідливим і зрозумілим буде пояснення дорослого. Батькам та вихователям варто дбати про створення належ-ного мовного середовища, що включає і граматич-но правильну мову самих дорослих. Це сприяє роз-виткові і закріпленню складних навичок мовного "спілкування, більшій упевненості та самостійності дитини при розв'язуванні різних проблем.

Щоб дитина усвідомила те чи інше поняття, треба давати їй можливість практично діяти з предметами так, щоб дія, яку позначає поняття, поєднувалася із зоровим образом предмета.

Дорослі повинні пам'ятати це, коли йдеться про засвоєння такого поняття, як колір.

Здебільшого малята запам'ятовують кольори без особливих труднощів, отримуючи від дорос-лих належну словесну інформацію: «Вберемо ляльку у червону сукенку», «Зав'яжемо Оленці си-ній бант», «Тобі потрібний жовтий фломастер?» тощо.

Труднощі виникають при порівнянні та визначенні кольорів. Причому порівнювати кольори дитині лег-ше, ніж визначати їх.

Навчитися порівнювати кольори допоможуть іг-ри на класифікацію: «Хто в якому будиночку жи-ве», «Усі під парасольку», «До свого кошика».

Починаємо з двох різних кольорів. Наприклад: жовтий і зелений або синій і червоний. Підготуємо набір однакових дрібних предметів (кубики, ма-шинки), які відрізняються тільки кольором.

Жовті кубики кладемо у жовтий кошик, зелені — в зелений. Дорослий спочатку сам виконує дії, а потім пропонує дитині покласти кубики до коши-ків. Щоб перевірити, чи уважна дитина, варто «по-милитися», а потім разом з нею виправити помил-ку. При цьому можна сам колір не називати, а об-межитися словами: «такий» і «не такий».

Якщо дитина справилася із поставленим завданням, мож-на запитати: «А де ще такий ко-лір?», завбачли-во підготувавши іграшки потріб-них кольорів. З визначенням кольо-ру малятам буває де-що складніше.

Не варто запитувати прямо: «Якого кольору ця іграшка?», краще дати дитині інформацію: «Я бу-дую червоний будиночок. Принеси мені, будь лас-ка, червоний кубик. Ось такий», — і показати.

Якщо дитина принесе вам зелений кубик, наз-віть колір принесеного кубика і ще раз уточніть, що вам потрібний червоний, а не зелений.

Доцільно якнайчастіше вживати назви кольорів у щоденному спілкуванні із сином чи донькою: не-бо синє, листя на деревах, трава — зелені, квіти — жовті, червоні тощо.

і коли так робитимете систематично, мине не-багато часу, і ваша дитина сама запитає у вас «А якого кольору...?»

Чимало труднощів постає перед нашими дошкіль-нятами у процесі оволодіння лічбою. Незважаючи на суцільну комп'ютеризацію, найдоступнішою лічиль-ною машиною для малят лишаються їхні власні пальчики.

Спочатку дорослий відкриває малому можливості лічби на пальцях за допомогою лічилки про сороку (непогано було б використати пальчиковий театр). На пальчиках можна