Ви допоможете своєму малюкові уникнути труд-нощів в опануванні лічби, якщо лічитимете з ним реальні предмети, що його оточують, а не просто називатимете числівники. Уникайте одноманітнос-ті, змінюйте час від часу картинки, предмети, які про-понуєте для навчання лічби. Добивайтеся, щоб дитина усвідомила: будь-яке чис-ло — незмін-не, незалежно від того, кіль-кість яких предметів — квіткових горщиків, яблук або що воно позначає.

Пропонуйте розповідати про події днів вчораш-нього, сьогоднішнього, разом плануйте діяльність на завтра та на найближчі дні.

Цікавою для дитини буде пропозиція намалюва-ти послідовність подій зранку до вечора.

Окреслене коло труднощів не є обов'язковим для математичного розвитку кожної дитини.

Більшість дітей із задоволенням опановують складні математичні поняття. Для тих же дітей, що дещо відс-тають за рівнем розвитку з різних причин, варто ство-рювати спеціальні умови, які допоможуть малятам ви-рівнятися, наздогнати своїх однолітків.

Зазначимо, що психологи, медики, педагоги од-ностайні у думці, що фізичним та розумовим роз-витком дітей (як хлопчиків, так і дівчаток) має зай-матися чоловік — батько. Варто прислухатися до поради науковців. Тим більше, що в родині цю проблему розв'язати легше, а в дитячому садку майже немає чоловіків.

Підготовка вихователя до занять та проведення їх.

Відображаючи мовою дійсність, дитина вживає ба-гато слів, серед яких є й математичні поняття, терміни. Плануючи виховну роботу з групою протягом дня, вихо-ватель має насамперед передбачити випадки, коли мож-на буде допомогти дітям узагальнити й усвідомити якийсь момент з їх суспільної практики засобами мате-матичної термінології. При цьому забезпечується зв'я-зок навчання з життям, здійснюються міжпредметні зв'язки у керівництві пізнавальною діяльністю дитини. Під час занять з фізичного виховання або в процесі рухливих ігор можна закріплювати навички лічби, їх доцільно зміцнювати і на заняттях з ліплення, малю-вання, конструювання, під час праці в садку, на городі тощо.

Це стосується також і термінів, які допомагають дітям усвідомити не тільки кількісні, а й деякі просторо-ві співвідношення. Так, на заняттях з фізичного вихо-вання можна пояснити вихованцям смисл терміна «пара-лельні» (ряди) або смисл вимоги: «витягнути руки впе-ред, тримати їх паралельно, під кутом, стати в коло, вишикуватися двома рядами під прямим, гострим, тупим кутом». На прогулянках треба час від часу запитувати дітей, що ближче — далі, вище — нижче, довше — ко-ротше, справа — зліва, спереду — ззаду, угорі — внизу і т.д.

Готуючись до спеціальних занять, вихователь визна-чає насамперед мету заняття. При цьому можна плану-вати як формування нових понять і знань, так і повто-рення, закріплення, узагальнення і систематизацію за-своєного раніше. У зв'язку з цим постає й відповідне завдання — проконтролювати рівень засвоєння кожним вихованцем знань, умінь і навичок.

Якщо передбачено ознайомити дітей з новим мате-ріалом, слід продумати, які джерела знань повинні ввій-ти в певні творчі завдання, намітити дидактичну послі-довність дій.

Якщо на занятті передбачається тільки повторення, закріплення знань та їх поглиблення або систематизація пізнавального досвіду дітей, то вихователь особливо старанно продумує систему вказівок до дій з іграшками, дидактичним матеріалом та зміст самих запитань, від-повідаючи на які діти виявили б рівень своїх знань, вміння відповісти на запитання, пояснити дії й мірку-вання, обґрунтувати свої відповіді тощо.

У процесі підготовки до заняття вихователь складає план його проведення. Форма плану залежить від того навчального матеріалу, яким повинні оволодіти діти, і від досвіду, кваліфікації вихователя та від віку дітей тощо. У плані обов'язково слід зазначити тему й мету заняття, перелік іграшок, дидактичний матеріал, наочні посібники індивідуального і колективного користування. Хід занять розробляють або докладно, у вигляді кон-спекту, коли записують навіть правильні очікувані відповіді дітей, або скорочено, коли записують тільки зміст самої роботи з дітьми на кожному з послідовних етапів заняття. Примірні зразки планування занять з дітьми різних вікових груп наведено в наступному параграфі.

На початку заняття вихователь організовує групу до роботи, повідомляє тему, мету заняття. Якщо передба-чається подання нового матеріалу, то треба повторити перед тим той засвоєний раніше матеріал, який безпо-середньо зв'язаний з новим. Таке повторення можна провести в формі бесіди (відповіді на запитання), в формі тренувальних вправ — задач, що формулюються як пропозиція вихователя виконати певну його вказівку, вимогу.

Виконання вказівок вихователя може бути фронталь-ним, коли всі діти водночас оперують дидактичним ма-теріалом, та індивідуальним, коли його виконує одна дитина, іноді навіть біля стола вихователя.

Індивідуальну роботу з дітьми вихователь організовує, виходячи з даних спостережень над вихованцями. Коли, наприклад, дитина виходить з темпу і ритму роботи всієї групи, цікавиться чимось стороннім, не уважна, не оволоділа певним умінням, чогось не знає з того, що знають інші, то вихователь може сам показати, як виконувати якусь дію, сформулювати певне твердження, запропонувавши повторити його. Він може залучити для цього тих вихованців, які добре засвоїли матеріал. Останнє має й виховне значення, бо переконує того, хто відстає, що можна знати і вміти щось так, як це знає і вміє його товариш.

Якщо при вивченні нового матеріалу після свідомого засвоєння певних понять, термінів їх треба завчити, за-пам'ятати, вихователь може запропонувати дітям повто-рити їх вголос колективно, іноді і сам бере участь у цьому.

Дітям, які швидше за інших засвоюють, запам'ято-вують, виявляють кмітливість, вихователь пропонує складніші завдання.

Темп занять не повинен бути швидким, але й не повільним. Треба добиватись, щоб кожна дитина весь час активно працювала, щоб не створювалися паузи в навчальній діяльності групи, бо це відвертає увагу ви-хованців