Успішність формування мотиваційного компонента значним чином залежить від наявності дидактичного матеріалу. Він має бути багатофункціональним і дава-ти педагогові змогу здійснювати рівневу диференціа-цію та індивідуалізацію навчання. Скажімо, можна ви-готовити спеціальні пенали, куди вкладаються знайомі дітям геометричні фігури (різного кольору та величи-ни). Такий абстрактний матеріал використовується для порівняння множин, ознайомлення з утворенням чис-ла, для вправляння у кількісній та порядковій лічбі, у складанні задач тощо.

Дидактичний матеріал для занять добирається яскра-вий, динамічний, і його слід періодично змінювати. Він сприяє підвищенню ефективності навчання, допомагає залучати дітей до практичної діяльності, полегшує їм за-своєння та усвідомлення матеріалу, викликає жвавий ін-терес. Але, зазначимо, декого з дітей роздавальний ма-теріал відволікає. Вони починають розглядати його, запитують: "А що в конвертах? Навіщо потрібні різноко-льорові картки?" і т.д. Щоб увага дітей не розпорошува-лась, варто заохочувати їх готувати дидактичній матері-ал самостійно. Такий характер підготовки до заняття має додаткові переваги: діти привчаються раціонально роз-міщувати матеріал, швидко вибирати необхідне завдан-ня за вказівкою дорослого, можуть частково задоволь-нити свій інтерес, виконати індивідуальні завдання.

На другому етапі експериментального навчання підтримувати

мотиваційний компонент на належному рівні допомагають різноманітні логіко-розвивальні ігри-вправи. Причому дітям доводиться не лише виконувати те, що пропонує педагог, а й придумувати самим. Так, після вправляння у віднаходженні зайвого предмета або фігури серед інших дошкільнята залюбки складають за аналогією власні логічні завдання. Спостереження по-казують, що використання найпростіших крутиголовок активізує дітей краще, ніж звичайне механічне пов-торення.

Досить ефективним є також використання елементів змагання. Так, у грі "Подорож до Країни Математики” змагаються два дитячі гурти. Формуванню позитивної мо-тивації сприяють, до того ж, святково прибрана зала, поява Королеви Математики, виконання віршів, пісень, участь батьків у змаганні, вручення нагород (медалей "За кмітливість", "Всезнайка"), Під час математичної ро-зваги діти мають змогу застосувати набуті знання у нез-вичних ситуаціях, де загальний результат залежить від усіх, хто в гурті.

Особливість третього етапу формування моти-ваційного

компонента полягає у насиченні навчально-го процесу проблемними завданнями, які активізу-ють пізнавальні потреби дітей. Прикладом може бути така ситуація; "Як визначити, чи стане ось ця шафа між вікнами?" Розглядається і при змозі практично переві-ряється кожна пропозиція. Частина дітей пропонує від-разу перенести шафу туди, куди вирішили її постави-ти; інша визначила на око, що там їй не вистачить місця. Після додаткових запитань ("А якщо ми принесемо ше-фу до вікна, а вона там не стане? Чи зручно носити важке по кімнаті, шукаючи йому місце?"), поміркував-ши, одні радять знайти дощечку такої самої довжини, як шафа завширшки, щоб перевірити, чи достатньо бу-де тієї частини стіни, що між вікнами; інші пропонують виміряти шафу і місце для неї будь-яким предметом (цеглинкою, олівцем тощо). Це свідчить про те, що ді-ти вчаться логічно мислити, знаходити потрібні докази. Передумова успіху— поставлені в ході навчальної ді-яльності завдання мають бути не лише зрозумілими, а й внутрішньо прийнятими дитиною., стати значущими для неї. Під впливом зовнішніх мотивів (різних форм заохочений, зацікавлення, престижно-лідерських мо-ментів} у процесі навчання в дітей формується досить стійка пізнавальна мотивація. Підставою для остаточ-них висновків є контрольні зрізи.

ЗМІСТОВИЙ КОМПОНЕНТ

Формування змістового компїжєнте ЕМК здійсню-ється на основі індивідуально-диференційованого під-ходу. Спираючись на дослідження Н. Баглаєвої, Т. Степанової, К. Щербакової та інших, ми послуговує-мося дворівневою моделлю диференціації математич-ного змісту, визначивши в ній достатній (обов'язко-вий) та високий рівні. Наша модель передбачає використання різних форм організації дітей (індивіду-альна, групова, фронтальна, робота в парах). Критері-ями диференціації виступають не лише обсяг знань, а й ставлення дітей до математичної діяльності, рівень їхньої самостійності, вміння контролювати й оцінювати свої дії.

Форма навчальної діяльності дітей обирається, вихо-дячи з основної дидактичної мети та змісту навчального матеріалу.

І. Під час засвоєння та закріплення знань, якщо не спостерігається значної розбіжності між підгрупами в те-мпі вивчення матеріалу, проводяться фронтальні занят-тя. Диференційований підхід здійснюється в межах гру-пи без зміни фронтальної організації праці вихованців. Подаємо структуру одного з таких занять.

Мета: виховувати в дітей бажання міркувати (мотиваційний компонент), вчити ділити геомет-ричні фігури на 4 рівні частини; закріпити знання про геометричні фігури (змістовий компонент), розвивати вміння контролювати свої дії (дійовий компонент).

Загальні завдання

Зашифрувати казку за допомогою геометрич-них фігур. Запитання: "Які

фігури якого героя поз-начають? Чому саме ці фігури ти вибрав?"

Перша підгрупа (достатній рівень —ДР). Казка "Котик і півник".

Друга підгрупа (високий рівень — ВР). Казки Гуси-лебеді", "Ріпка".

2. "Танграм": викласти героїв казки з геометрич-них фігур.

Перша підгрупа {ДР). Викласти зображення ге-роїв казки під карткою-схемою. (Якщо діти відчу-вають труднощі, запропонувати накладати фігури на схему; якщо швидко справляються, дати склад-ніше зображення).

Друга підгрупа (ВР), Викласти героїв казки з гео-метричних фігур за задумом. (Якщо в дітей це не виходить, запропонувати картку зі схематичним зоб-раженням або два набори фігур),

Розділити фігуру на чотири рівні частини.

Перша підгрупа (ДР), Розділити квадрат так, щоб вийшло чотири однакових трикутники, квадрати.

Друга підгрупа (ВР). Знайти спосіб поділу пред-мета, якщо його не можна зігнути.

4. Намалювати таку саму фігуру. Запитання: "Як на-зиваються фігури? Скільки їх?