Після відтворення фігури за зразком діти черво-ним олівцем виправляють помилки.

ІІ. Якщо основна дидактична мета й зміст навчально-го матеріалу для кожної підгрупи різні, то протягом усьо-го заняття підгрупи працюють паралельно над своїми завданнями. Цей спосіб проведення занять використо-вується, коли неможливо вивчати чи закріплювати той самий матеріал з вихованцями обох підгруп водночас, бо він надто легкий для одних і заскладний для інших. Ось приклад такого заняття.

М е т а : виховувати пізнавальний інтерес до занять з математики (мотиваційний компонент); учити дітей розкладати число 5 на два менших (ДР), продовжувати вчити складати й розв'язувати арифметичні задачі та приклади (ВР): закріпити характерні ознаки геометричних фігур (ДР), вчи-ти перебудовувати фігури (ВР) — (змістовий компонент): формувати навички взаємоконтролю (ВР): вчити порівнювати результат зі зразком (ДР)— (дійовий компонент).

1. Перша підгрупа (ДР). Робота ви-хователя з дітьми; ознайомлення зі складом числа 5 з двох менших.

Друга підгрупа (ВР). Самостійна робота дітей: розв'язування прикла-дів на картках (кількість прикладів та їхня складність залежать від рів-ня розвитку кожної дитини). Взає-моперевірка виконання завдання.

2. Друга підгрупа (ВР). Робота ви-хователя з дітьми: складання задач
за прикладом.

Перша підгрупа (ДР). Самостійна робота дітей: викладання різних ва ріантів візерунка з п'яти кружечків двох кольорів.

3. Перша підгрупа (ДР). Робота ви-хователя з дітьми: геометричний
диктант. Вихователь виставляє зра-зок; діти знаходять помилку, нази-вають фігуру, пояснюють, чому во-на так називається.

Друга підгрупа (ВР). Самостійна робота дітей: з п'яти паличок скла-сти два трикутники. Діти викладають біля дошки різні варіанти складан-ня фігур.

ІІІ. Інший спосіб проведення занят-тя—здійснення навчальної роботи лише в одній під-групі, з вихованці другої в цей час за бажанням займа-ються, хто чим хоче. На такому занятті педагог, працюючи з незначною кількістю дошкільнят, має змогу спостерігати за діями й темпом діяльності кожної ди-тини. Загалом такий спосіб проведення занять не ви-кликає труднощів. Але певний матеріал вивчають па-ралельно діти з обох підгруп, тож вихователеві доводиться повторювати одне й те саме двічі. Наше дослідження показало, що найкращі результати мож-на отримати, поєднуючи різні форми організації дітей та використовуючи індивідуальні картки з варіативни-ми завданнями або з елементами новизни.

ДІЙОВИЙ КОМПОНЕНТ

Формування дійового компонента також здійснюється поетапно, Тут маємо зазначити; залежно від мети та зміс-ту математичних завдань на деяких заняттях головна увага надається одному з елементів навчальної праці (самос-тійності, самоконтролю, самооцінці),

Робота починається з формування самостійності. Слід створити для вихованців оптимальні умови для поступо-вого переходу від дій під керівництвом дорослого до самостійних, даючи їм змогу самим шукати шляхи роз-в'язання пізнавальних та практичних завдань. Досить ефективною є, зокрема, гра" "Де живуть фігури?". Майже половина дітей виконує завдання за вказівкою педагога. до того ж вони віднаходять не один, а кілька варіантів розміщення фігур. Іншим потрібні додаткові запитання:

"Де не слід класти фігури? Чи можна покласти їх ліворуч, праворуч?" Ще ін-шим можна дати готовий зразок, але запропонувати викласти фігури вже інакше.

Успіх роботи дитини значною мірою залежить від її здатності контролю-вати й оцінювати свої дії. Тож вона має навчитися працювати за вказівкою педагога й спрямовувати свою увагу не лише на результат, а й на сам процес. Цьому сприяють такі завдання, як-от: "Пройди лабіринт за схемою, "Нама-люй таку саму фігуру", "Продовж ряд", вправи на кодування тощо.

Наприклад, метою завдання "Роз-фарбуй кожну другу фігуру" є форму-вання навичок самоконтролю. Спос-тереження показують, що частина вихованців, перш ніж починати роз-фарбовувати трикутники, спочатку по-значають їх крапками; інші (більша час-тина) хоча й беруться фарбувати відразу, без підготовки, все ж таки правильно виконують завдання. Це свідчить, що діти оволодівають навич-ками самоконтролю. Тим же, хто при-пускається помилок, варто запропо-нувати перевірити завдання й відповісти на запитання: "Як гадаєш, де ти помилився? Що слід зробити, щоб не збиватись? Які фігури по по-рядку треба зафарбувати?"

Позитивну роль відіграє взаємоко-нтроль, необхідний для інтеріориза-ції дій контролю, переходу їх від пе-дагога до дитини. Обмін картками дає
дітям змогу стати на позицію дорослого. Вони швидше помічають поми-лки, знаходять спосіб виправити їх.

Контроль тісно пов'язаний з оцінкою, яка фіксує від-повідність або невідповідність вимогам програмового за-вдання. На початку навчання навички оцінювання дити-ною своєї роботи формуються на основі наслідування нею оцінювальних дій дорослого, а в подальшому, крім зміс-товної оцінки педагога, використовуються взаємооцінка, колективне обговорення відповідей. За такої організації навчального процесу в дошкільнят формується вміння са-мостійно оцінювати свою роботу та її результати,

Отже, організація занять з математики на основі по-єднання трьох зазначених компонентів (мотиваційно-го, змістового, дійового) забезпечує формування в ді-тей елементарної математичної компетентності, яка виявляється у бажанні виконувати пізнавальні завдан-ня, самостійно розмірковувати, прагнути до пошукової діяльності тощо.

Вимірювання — одна з найважли-віших операцій, без якої не може обійтися жодна людина. Ця операція пов'язана з практичною потребою у визначенні довжини, маси, об'єму, ча-су. Це — не суто математична опера-цій, бо поряд із загальноприйнятими одиницями міри, залежно від ситуа-ції та конкретних умов, часто вико-ристовують умовну мірку, результати вимірювання якою з математичного погляду менш точні.

Досвід вимірювальної діяльності дошкільнята накопичують поступо-во. Щоденні життєві ситуації та по-треби змушують їх визначати спо-чатку величину предметів взагалі, пізніше — їхню довжину, ширину, висоту, масу, об'єм. Наприклад, ма-ма на кухні готує обід. Малюк по-ряд з нею. Мама коментує свої дії і просить сина подати їй велику морквинку та маленьку цибулинку. Ди-тина залюбки виконує доручення, іншим разом під час прогулянки ма-ма каже доньці, що по тій доріжці вони йшли