іграх формуються уміння дітей знаходити схожість і різницю, порівнювати, узагальнювати. Ігри з матрьошками, башточками, розбірними грибками спрямовуються на засвоєння вмінь порівнювати предмети за їх величиною, будувати ряди величин. В іграх «Лото», «Пори року», «Лічильня», «Доміно», «Геометричне», «Арифметичне» уточ-нюються знання про час, число, дії над ними, вміння визна-чати форму, абстрагуючись від кольору, величини. У грі «Магазин іграшок» закріплюються уміння додавати і від-німати в межах 10, уміння оперувати монетами, розміню-вати і набирати певну суму. Ігри «Чарівний мішечок» сприяє засвоєнню різних математичних знань і відповідних умінь дітей. По-різному можна визначити програмний зміст однієї гри (закріплювати вміння лічити, визначати форму, величину, лічити групами: парами, трійками тощо), а залежно від цього «Чарівний мішечок» заповнюється різ-ними предметами.
Ігри з розрізними картинками, кубиками, мозаїками сприяють розвитку вміння складати з частин ціле, засвоєн-ню, що ціле завжди більше його частини. Словесні ігри «Назви число більше і менше на один», «Лічи далі» потре-бують від дітей кмітливості, уміння швидко знайти потріб-ну відповідь. Діти старшого дошкільного віку з великим інтересом розв'язують головоломки.
Кожен день у години, що відводяться для ігри дітей (ран-кові, під час прогулянки, після сну), їм надається можли-вість за своїм бажанням грати в ту чи іншу гру. Іноді вихо-ватель радить дітям пограти у якусь гру, враховуючи потребу уточнити їх знання, поліпшити їх уміння.
В основі практичних методів навчання, до яких нале-жать різноманітні вправи, дидактичні ігри— різноманітна практична діяльність дітей. При опорі на практичні методи навчання важливо розробити систему послідовно усклад-нюваних практичних завдань. Ця система характеризується тим, що у ній постійно зростають вимоги до вмінь дітей здійснювати обстеження зразка, планувати послідовність виконання дії, контролювати здобуті результати. Так, у ді-тей перші математичні уявлення формуються на основі практичного встановлення взаємно однозначної відповід-ності між множинами. При цьому дитина оволодіває прак-тичними діями: розкладання елементів множини, накла-дання (або прикладання) елементів іншої множини на пер-шу. Дитина практично переконується в тому, що множини можуть бути однаковими і неоднаковими, вчиться вста-новлювати рівність між ними за допомогою додавання або віднімання одного (кількох) елементів.
Навчання дітей обстеження, безпосереднього і опосе-редкованого (за допомогою вимірювання) порівняння, по-ділу цілого на частини неможливе без практичної діяль-ності дітей.
Дидактична гра як практичний метод навчання широ-ко застосовується в навчальній діяльності дитячого садка. Так, ігри молодших дітей з пірамідками, мотрійками, а ігри старших дітей «Якої іграшки не стало?», «Лічи далі», «Назви сусідів» та інші дають змогу закріпити, уточнити, активізувати знання дітей. Перевагою цього методу є те, що гра, як правило, викликає підвищений інтерес дітей, вони діють з емоційним піднесенням, значно менше стомлюються. Дидактична гра передбачає повторення і вправи. Крім того, коли дидактичні ігри використовуються в систе-мі з чітким виділенням специфіки знань (наприклад, ди-дактичні ігри та вправи з сенсорного виховання тощо), то вони можуть стати ефективним засобом формування знань.
Вибір методів і прийомів залежить від змісту матеріалу та дидактичних завдань. Як правило, на кожному занятті вихователь використовує кілька методів. Цілеспрямовано добираючи методи та прийоми навчання дітей на заняттях і в повсякденному житті, вихователь забезпечує кращу якість математичних знань, умінь та навичок.
Під час таких ігор та вправ на заняттях діти ознайомлюються й різноманітними варіантами просторових відношень, під-водяться До елементарних узагальнень.
Основними методичними прийомами формування уяв-лень про множину є дидактичні ігри та вправи з конкрет-ними множинами (предметами іграшками, картинками, геометричними фігурами). Широко застосовуються різно-манітні картки (35. с. 99).
Класифікуючи дидактичні засоби водночас вчені та методисти розглядають зміст поняття «наочність» ширше, ніж як конкретний дидактичний матеріал, а саме — як «образ». З огляду на це класифікують три групи дидактичних засобів, які використовуються під час навчанні дошкільників елементів математики:
слово — слово вихователя; слово дитини; художнє слово;
образ —реальні об'єкти (або зображення) живої та не-живої природи; дидактичний матеріал; образи, створені технічними засобами; образи, що запам'яталися з особистого досвіду дитини; відображення в уяві;
дія — дії дитини (вихователя) у дидактичній грі; дидак-тичні вправи; елементарні досліди.
Питання щодо навчання дошкільнят математики нині розглядається крізь призму індивідуаль-них особливостей дитини. Залежно від рівня її розумо-вого розвитку, навчання має проводитися диференційо-вано, Г. Дикопольська, Т. Стеланова та К. Щербакова роз-робили дидактичну модель формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку за різнорівневими нав-чальними програмами. Передбачаються: побудова сис-теми індивідуального навчання з урахуванням особливос-тей психічного розвитку дітей; раціональне поєднання ко-лективних та індивідуальних форм роботи а ними; роз-робка оптимальних методик, які впливають на емоційну сферу й стимулюють пізнавальну активність дошкільнят різного рівня розвитку.
Відповідно до індивідуальних особливостей дітей своєї групи вихователь розподіляє їх на кілька умовних підгруп. Враховуючи розумовий розвиток вихованців, мету й ос-вітні завдання певного заняття, добирає необхідні дидак-тичні, засоби, індивідуальний підхід до їх використання у процесі навчання допомагає дитині засвоїти програмний матеріал, розвиває у неї інтерес до математики, забезпе-чує активну участь у занятті.
Такий висновок дає змогу виокремити три групи за-нять з математики, де враховано поєднання різних дидак-тичних засобів залежно від стану навчання, завдань і змісту конкретного заняття та індивідуальних особливостей ди-тини.
Перша група — заняття, на яких дітей ознайомлюють з новим матеріалом і де головне місце посідають слово та образ, а практичні дії мінімальні.
Друге група — заняття на закріплення, розширення і поглиблення математичних знань та вмінь, де слово і дії йдуть попереду образу.
Третя група — контрольні заняття на з'ясування рівня математичних знань і вмінь, набутих за певний час (квар-тал, півроку, рік), де образ і дії