Матеріал: картини із зображен-ням свійських тварин, кошик із ши-шками, геометричні фігури (трикут-ник, круг, квадрат).

Хід заняття

Вихователь, Діти, ви любите по-дорожувати? Сьогодні ми поїдемо гуртом до лісу — помилуємося вес-няною природою, поспостерігаємо за тваринами, птахами. А як ми по-їдемо? Гадаю, що поїздом буде най-зручніше. Що нам для цього треба зробити насамперед? Так, придбати квитки. Ось зараз я вам їх роздам. (Роздаю геометричні фігури. Діти мають сіс-ти на те місце в "поїзді", на якому лежить зображення їхньої фігури).

Перша зупинка. Озеро. (Сюжетна картина).

Вихователь. Подивіться, хто пла-ває в озері? (Качка).

А хто плаває поряд з дорослою качкою? (Каченята).

Скільки каченят? (Багато).

А скільки великих качок? (Одна)..

А які каченята? (Маленькі).

А яка мама качка? (Велика),

Як каже качка? (Кря).

Хто ходить бережком? (Гуси).

Як називаються їхні дітки? (Гусенята).

Які гусенята? (Малі).

А мама? (Велика).

Скільки разом гусей і качок? (Ба-гато).

Друга зупинка. Лужок,

Вихователь, Хто грається на луж-ку? (Собака-мама і маленькі цуценята)

Що робить собака?

Що роблять цуценята? (Граються і їдять).

Скільки цуценят? (Багато).

А які вони? (Маленькі).

А скільки мам? (Одна).

А яка вона? (Велика).

Хто ще гуляє на лужку? (Кішка з ко-шенятами).

Скільки кошенят? (багато)

А скільки дорослих кішок? (Одна).

Що роблять кошенята? (Бавляться).

Де живуть кішка і кошенята?

А собака і цуценята?

Так, вони живуть у помешканнях разом з людьми. Тому вони називаються свійськими тваринами.

Поїзд рушає далі. Знову роздаю квитки. Перед дітьми картина "Курка з

курчатами".

Вийшла курочка гуляти,

Щоб травичку пощипати

І яєчко потім знести —

Радість діточкам принести.

Вихователь: ішла курочка, йшла та й загубила яєчко. Кудкудахкає: "Куд-кудак, де моє яєчко? Чи не тут воно?" Скільки яєчок? (Багато).

Наступна зупинки. Лісова галявина, на картині білочка з кошиком.

Вихователь. Погляньте, що тут у кошику? (Горішки, шишки та гриби),

Що робить білочка? (Ласує горішками).

Скільки горішків? (Багато).

А грибочків? (Багато).

А шишок? (Одна).

А тепер відгадайте загадку:

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч мала сама на зріст.

Та великий в неї хвіст.

Як намисто, оченята.

Хто це? Спробуй відгадати.

(Білка)

Чути ревіння ведмедика, поряд ще двоє ведмежат різного розміру. Вихователь. Ведмедику, чому ти плачеш? Ти не знаєш де твій будино-чок? А твої братики теж не знають? Да-вайте, дітки, допоможемо ведмедикам. Дидактична гра "Посади ведмедика на свій стільчик" (співвідношення великого ведмедика з великим стільчиком, меншого з меншим, найменшого з найменшим),

Вихователь, Де живе ведмедик? (У лісі). Він свійська тварина чи дика? (Дика). А хто це, діти? Відгадайте загадку:

Влітку носить сіру шубу,

Взимку — білого кожуха.

Має з тріщиною губу,

Косі очі й довгі вуха.

Так, діти, це зайчик.

Вихователь. Почастуймо зайчика та його друзів. Діти сідають за столи. Працюємо з картками. Викладаємо зайчиків, багато морквин. Розподіляємо порівну морквини між зайчиками, Повторюємо нове слово порівну.

Підсумок заняття. От і заверши-лася наша прогулянка. Ми з вами дізналися багато нового: які твари-ни живуть у лісі, а які разом з люди-ною, як вони називаються. Засвоїли поняття багато, порівну, великий, малий, ознайомилися з геометрич-ними фігурами.

Програмовий зміст.

Уточнити уявлення дітей про цибулю (вона кругла, колір — жовтий, жовтогарячий, у неї є верхівка та корінчик).

Формувати навички висаджування цибулі (зробити паличкою ямку, посадити корінчиком униз в ямку, натиснути й присипати землею, полити).

Закріпити знання про овочі та фрукти.

Дати дітям уявлення, що малювати можна не тільки пензлем, а й долонею. Вчити дітей малювати долонькою промінці сонця; пояснити, що жовтий колір— теплий.

Викликати у малюків бажання співати заклички, слу-хати пісеньку про сонечко, виконуючи відповідні рухи.

Викликати інтерес до вирощування рослин, малювання долонями.

Хід заняття

Діти граються на килимку. Раптом захо-дить бабуся з кошиком (вихователь).

Бабуся. Доброго дня вам, діти. Ох, як я стомилася! Так далеко де вас іти, А що це ви робите? Граєте-ся? А хочете казку послухати? Адже я незвичайна бабуся, Я — чарівни-ця. От сідайте навколо мене та уваж-но слухайте,—

Ця історія трапилася не десь, а у дитсадку. Жила собі маленька ци-булинка. Ось така (витягаю з кошика цибулинку). Якого вона кольору, хто скаже?—

Так, жовтенька. А на що схожа?—

Так, на кулю,—

А ще в цибулинки були, дивіть-ся уважно, верхівка і корінець (пока-зую дітям).—

Скажемо хором, що це? (Діти повторюють: верхівка, корінець).—

Одного разу посадили дітки

цибулинку в ящик із землею. Ось у такий. І почала вона рости. Росла, росла й виросло в цибулинки... пір'я.—

Що це? Скажіть хором, (Діти повторюють).—

Наче й добре цибулинці жилося. Але вона сумува-ла: була ж бо зовсім одна. Адже-всі її подружки залиши-лися в кошику.—

Ось тут. Цибулинки дивилися з кошика на подруж-ку й раділи, що в неї гарне пір'ячко. Вони теж мріяли про таке. А нашій цибулинці хотілося мати друзів.—

А давайте допоможемо цибулинкам знову бути ра-зом. Я навчу вас саджати їх у землю.—

Візьміть кожний по цибулинці. (Закріплюємо поняття один і багато). Спробуйте покачати цибулинку по долоні. Котиться чи ні? А чому котиться? Бо кругла. Підійдіть до столика.—

Дивіться уважно. Саджати цибулинку треба корін-цем донизу. Спочатку зробимо паличкою ямку. Ось так. Ямка має бути такою, щоб цибулинку було видно Із зем-лі. (Діти роблять ямки).—

А тепер починаємо саджати цибулинки. Не забули, що їх треба саджати корінцем донизу? Дивіться, як це роблю я. Тепер вдавлюю цибулинку трішки б землю, але так, щоб верхівку було видно, (Садимо цибулю).—

Пальчиками примнемо землю навколо цибулинки. Так. добре! А що ж тепер треба зробити? Правильно: полити. Подивіться, як треба поливати. Беру поливалку, ставлю носик на край і потихеньку піднімаю за вушко. Водички