першого року життя у дитини можна спосте-рігати прояви елементарного мислення. Розвиток сприймання та мислення знаходиться в єдності. Найбільш рання форма мислення називається наочно-дієвою і сприяє формуванню інших, більш складних форм наочно-образного і словесно-логічного мислення. Перші прояви дитячого мислення носять практичний дієвий характер.
Основною умовою розвитку мислення дітей є цілеспря-моване навчання. Розвиток мислення виявляється в поступо-вому розширенні змісту думки, в послідовному виникненні форм і способів розумової діяльності та зміни їх у процесі загального формування особистості. Одночасно у дитини носи-ться і спонукання до розумової діяльності – пізнавальні інтереси.
Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, вироблення вміння користуватися основними логічними прийома-ми й операціями складає одне з важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. Визначимо деякі терміни.
Пам'ять - закріплення, збереження і відтворення в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді лю-дини.
Мислення - процес опосередкованого й узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.
Наочно-дієве мислення - це виділення зв'язків і відно-шень шляхом реальної дії з предметами. Цей вид мислення є первинним і, у порівнянні з іншими видами мислення, значно переважає у дітей 4-5 років.
Дитина 5-7 років вдається до наочно-дійового мислення, як правило, тоді, коли перед нею постає завдання, для вико-нання якого в неї замало досвіду і знань. В інших випадках починають домінувати дії з образами. Діючи з образами по-думки, малюк уявляє собі реальну дію з предметами та її ре-зультат. Отже, дитина виконує завдання, яке постало перед нею.
Забезпечує цей процес саме образне мислення,
Дошкільнята 6-7 років починають діяти зі знаками, Такі дії вимагають відволікання від реальних предметів, заміни предметів словами, числами, схемами тощо. Саме таке мислення, яке оперує знаками, називають логічним мисленням.
Отже, образне мислення дітей треба тренувати і спрямовува-ти на розвиток таких здатностей:*
Здійснювати оперування образом подумки.*
Орієнтуватися у просторі за допомогою простої план-схеми, а також самостійно її створювати.*
«Читати» і створювати прості схематичні зображення різноманітних об'єктів.*
Планувати свої дії подумки.
Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією мислення взагалі. До-слідження психологів доводять, що лише на чотир-надцятому році життя дитина досягає стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схо-жим на мислення дорослої людини.
Проте підґрунтя розвитку логічного мислення заклада-ється ще в дошкільному віці. Доведено, що вже в 5-7 років дитина здатна оволодіти на елементарному рівні способами логічного мислення, а саме: порівняння, узагальнення, класи-фікація, систематизація та змістове співвідношення [15, ст. 65].
Класифікація - вміння подумки поділяти предме-ти на класи за їх найбільш суттєвими ознаками.
Отже, навчаючи дитину проводити класифікацію, можна сформувати такі вміння:*
Співвідносити конкретний об'єкт із заданим дорослим класом і, навпаки, конкретизувати задане дорослим поняття через окремі (дії віднесення). *
Групувати об'єкти на основі самостійно знайдених спільних ознак і позначати утворену групу словом (дії узагальнення і позначення).*
Розподіляти об'єкти за класами (дії класифікації").
Отже, найбільш вдалим для вирі-шення проблеми розвитку передумов логічного ми-слення у дітей є метод моделювання. На основі розгляду специфіки дитячої діяльності та теорії розумового розвитку дитини дошкільного віку Л.А.Венгеру вдалося виявити специфічний засіб мислення - наочні моде-лі, в яких малюк відбиває структуру об'єктів і відношень між ними. Дії наочного моделювання є основними пізнавальни-ми здібностями дошкільника в області мислення.
Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника
Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими [12. ст. 125].
Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Засвоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.
Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.
Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості. [12, ст.26]
Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника (О.В. Запорожець).
Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.
Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.
Орієнтація поведінки дошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо ("як хочеться") чи діяти відповідно до вимог дорослого ("за зразком"). З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною.
Що старші стають діти, то рідше у їх поведінці проявляються афективні дії, їм легше впоратися з виконанням необхідних для досягнення мети дій всупереч обставинам.
На розвиток вольових якостей позитивно впливає гра. Відособлюючись від дорослого, дошкільник вступає в активніші взаємини з однолітками, які реалізуються передусім у грі,