Ігрова діяльність надає сенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віці позитивно впливає продуктивна та трудова діяльність дитини.

Дошкільник робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об'єктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості.

У спільній грі, виконуючи різноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги.

Самооцінка дитиною власних учинків, умінь та інших якостей формується на основі оціночних суджень дорослих. З віком зростає об'єктивність дитячих самооцінок. [3, ст.44]

Характерною є схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім - однолітків, а згодом - і у власних очах.

Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні і суттєві ознаки предметів і явищ навколишнього світу. Дослідження психологів свідчать про те, що лише на 14 році життя дитина досягає стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схожим на мислення дорослої людини.

Проте основи розвитку логічного мислення закладається в дошкільному і молодшому шкільному віці. Молодші школярі здатні оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і змістове співвідношення.

Порівняння

Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами.

Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:

- виділяти ознаки об’єкта на основі співставлення його з іншим об’єктом;

- визначити спільні і відмінні ознаки порівнюваних об’єктів;

- відрізняти важливі і неважливі ознаки об’єкта;

Навчання способів “узагальнення” і “класифікація”

Класифікація – це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш суттєвими ознаками.

Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти (співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділених в них і відображених у слові – назві групи – спільних ознак.

Узагальнення – це здатність подумки об’єднувати предмети і явища за їх спільними і суттєвими ознаками. [29, ст.35]

1.2 Види і відношення між поняттями та логіко-математична компетенція.

Поняття - форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та істотних ознаках.

Ознаками вважають все те, чим предмети відрізняють-ся один від одного або подібні між собою. Істотними назива-ють таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні, щоб відрізнити даний предмет (чи мно-жину предметів) від будь-якого іншого.

Розкриваючи специфіку поняття, його порівнюють з ін-шими формами мислення (із судженням і умовиводом), а та-кож з уявленням - найдосконалішою формою чуттєвого відо-браження дійсності.

Поняття, як і уявлення, відображають предмети, явища та їх ознаки. Проте між ними існують і суттєві відмінності. Прийнято вважати, що поняття відображає множину предметів, а уявлення - лише один предмет. Це, безумовно, стосується сприйняття. А з уявленням справа складніша вже хоча б тому, що в ньому наявний момент узагальнення. В уявленні, як правило, «стираєть-ся» індивідуальна неповторність сприйнять, а іноді відбувається і свідоме узагальнення, групування образів предметів у складне уявлення. До того ж, у логіці визнається факт існування одини-чних понять, що зближує їх з уявленнями.

Поняття і уявлення різняться і за змістом. Часто поняття на-зивають абстрактними, а уявлення конкретними. Та конкрет-ність образу передбачає не лише багатство відображених ознак (уявлення, як правило, відображає більше ознак, ніж поняття), а їх координацію та субординацію [31. ст. 117].

Зміст уявлень має індивідуальний, суб'єктивний відтінок, оскільки залежить від власного життєвого досвіду, психічних особливостей людини тощо. При побудові логічних систем керуються принципами:

- принцип однозначності;

- принцип предметності;

- принцип взаємозамінюваності.

Кожне поняття має зміст і обсяг.

Зміст поняття - сукупність істотних і загальних ознак, які в ньому містяться.

Обсяг поняття - множина, клас предметів, кожен з яких є носієм ознак, що становлять зміст поняття.

Види понять:

Непусте поняття - поняття, в якому мисляться реально існуючі (або ті, що існували) предмети.

Пусте поняття - поняття, е якому мисляться предмети, котрих або ще не було й немає, або ніколи не буде.

Загальне поняття - поняття, в якому мислиться два чи більше предметів.

Одиничне поняття - поняття, в якому мислиться один-єдиний предмет.

Збірне поняття - поняття, в якому кожен елемент об-сягу є сукупністю відносно самостійних предметів, що мис-ляться як один предмет («сузір'я», «сузір'я Водолія»; «ор-кестр двадцять першого століття»). Всі інші належать до незбірних.

Конкретне поняття - поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами.

Абстрактне поняття - поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від носія.

Позитивне поняття - поняття, в якому виражається наявність у предмета певних ознак.

Негативне (заперечне) поняття ~ поняття, в якому ви-ражається відсутність у предмета ознак, що становлять зміст відповідного позитивного поняття.

Безвідносне поняття - поняття, що відображає пред-мет, з існуванням якого не пов'язується необхідне існування будь-яких інших предметів.

Співвідносне поняття - поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів.

У процесі пізнання виникає потреба співставляти поняття за змістом і обсягом. Порівнюючи поняття за змістом, можна дійти висновку, що одні з них мають спільні ознаки, а інші не мають. Перші називають порівнянними, а другі - непорівнян-ними