ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………....3

РОЗДІЛ І. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ………………………………….…………………....6

1.1. Передумови і причини виникнення важковиховуваних підлітків..…6

1.2. Індивідуальні й типологічні особливості важковиховуваних підлітків………………………………………………………………………….18

РОЗДІЛ ІІ. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В НАПРЯМІ АДАПТАЦІЇ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ ПІДЛІТКІВ…………...………...27

2.1. Адаптація як форма пристосування дитини до оточуючого середовища…………………………………………………………………...….27

2.2. Діагностика важковиховуваності підлітків……………………………34

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..………..…45

ДОДАТКИ………………………………………………………………………47

ВСТУП

На сучасному етапі інтенсивного будівництва української  правової держави,  в умовах різкого політичного “розкріпачення”, економічної нестабільності, відбувається переписування основних моральних, духовних цінностей та поглядів у різних сферах громадської думки. Внаслідок несформованості основних життєвих цінностей та хисткості етичних принципів, найбільш вразливими є підлітки. Саме вони найчастіше сприймають і засвоюють негативні тенденції поведінки.

Нерідко підлітки проявляють бездуховність, аполітичність, відсутність почуття відповідальності за свою поведінку, втрачають інтерес до навчання, знань. У вчинках таких неповнолітніх проявляються жорстокість, безсердечність і агресивність.

Вже в підлітковому віці можна спостерігати досить чіткі симптоми неблагополуччя у формуванні особистості, констатувати появу "важких", агресивних дітей, які за відсутності відповідної соціально-педагогічної роботи, поступово перетворюються на правопорушників, злочинців. За даними МВС кримінальна активність неповнолітніх є значно вищою, ніж у дорослого населення. Якщо на десять тисяч підлітків віком від 14 до 17 років протягом року припадає близько 120 злочинів, то на таку ж кількість дорослих - 90 злочинів. Але найбільш небезпечною і такою, що потребує уваги, тенденцією, є збільшення за останні роки так званих резонансних злочинів, які відрізняються особливим цинізмом і жорстокістю. Основними причинами цього є соціальна незрілість і психофізіологічні особливості підлітків, прагнення пережити нові відчуття, підвищене бажання незалежності. Подібний сплав біологічних і соціальних чинників ускладнює соціальну адаптацію дітей і підлітків у суспільстві.

Проблема відхилень у поведінці неповнолітніх привертає увагу вчених, які ретельно вивчають її природу (К. Булгакова, Н.Єгонська, І.Звєрєва, А. Капська, І. Кирилюк, Г. Лактіонова, В. Сорчинська, В. Шахрай, А. Шевченко, О. Шинкаренко та інші.). Особливості шкільної адаптації важковиховуваних підлітків вивчали С. Максименко, К. Максименко, О. Главник, О.А. Головко, Б.М. Головко.

Важковиховуваність, педагогічна занедбаність підлітків в наш час стала звичним явищем. Тому корекція цих явищ, реабілітація неповнолітніх злочинців є першочерговим завданням педагогів, соціальних працівників, психологів.

Для педагогів і всіх, хто працює з дітьми, дуже важливим є знання причин важковиховуваності під-літків, вміння своєчасно вплинути на дитину, здійснити профілактичну або корекційну роботу, що допоможе не тільки значно поліпшити взаємовідносини між учнями та їхніми однолітками, учнями і педагогами, учня-ми та їхніми батьками, педагогами та батьками, а й зни-зити чисельність правопорушень, які здійснюються на ос-нові агресивності та емоційної неврівноваженості.

Об’єкт: важковиховувані підлітки.

Предмет: особливості адаптації важковиховуваних підлітків до шкільного середовища.

Мета дослідження: вивчити психологічні особливості важковиховуваних підлітків.

Завдання дослідження:

охарактеризувати особливості важковиховуваних підлітків;

висвітлити соціально-педагогічний аспект адаптації підлітків;

провести діагностичну роботу з підлітками схильними до важковиховуваності.

Наукова новизна та теоретичне значення полягають в комплексному аналізі проблем адаптації важковиховуваних підлітків до шкільного середовища.

Під час написання роботи використовувалися такі методи дослідження:

для збору необхідного теоретичного матеріалу використовувалися загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння;

для дослідження важковиховуваності підлітків використовувалися психологічні (тестування) та соціологічні методи дослідження (спостереження та документація);

Курсова робота включає в себе два розділи, теоретичний і практичний, які складаються з чотирьох підрозділів. Є також вступ і висновок, список використаної літератури і графічних додатків. Загальна кількість сторінок курсової роботи – .

РОЗДІЛ І. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1. Передумови і причини виникнення важковиховуваних підлітків

Діти та молодь у сучасних умовах є найменш захищеною групою, про що свідчить високий рівень дитячої та молодіжної злочинності, наркоманії та алкоголізму, особливо серед неповнолітніх. В органи внутрішніх справ нинішнього року доставлено близько 6 тис. безпритульних дітей і бродяг. Також гострою залишається програма боротьби із залученням дітей у порно-бізнес, проституцію і продаж у сексуальне рабство. За такими фактами міліція порушила понад 220 кримінальних справ [26]. Небажання здобути інформацію веде до переоцінки ідеалів, що часто призводить до нерозважливої участі молоді в ризикових ситуаціях. Ризикова поведінка має руйнівні наслідки: згубний вплив на здоров'я молоді шкідливих звичок; зростання злочинності, насильства і корупції; виснаження людських, природних і фінансових ресурсів, що могли б бути використані для соціально-економічного розвитку суспільства і держави; руйнування сімей; ослаблення політичної, культурної, соціальної, економічної структур.

Важкими підлітками вважають групу неблагополучних дітей від 10-11 до 14-15 років, які не мають розладів нервової системи, психіки та не потребують спеціального режиму і особливих умов виховання. [6; с. 7]. Важковиховувані підлітки, переживаючи критичні періоди свого розвитку, наче випадають з тієї системи педагогічного впливу, яка ще зовсім недавно забезпечувала нормальний хід їхнього виховання і навчання. Педагогічний словник тлумачить „важковиховуваність” як „свідомий або несвідомий спротив дитини цілеспрямованому педагогічному впливу, викликаний найрізноманітнішими причинами, включаючи педагогічні прорахунки вихователів, батьків, дефекти психічного і соціального розвитку, особливості характеру, інші особистісні характеристики учнів, вихованців, що ускладнюють соціальну адаптацію, засвоєння навчальних предметів та соціальних ролей” [11; 152].

Важковиховуваність, зазвичай, розуміється саме як несприйнятливість до виховання, соціального досвіду. Однак, помилково було б розглядати важковиховуваність лише з точки зору реагування учня на виховні впливи. Важким підліток може бути, перш за все, для самого себе, проблемними сприймаються ним форми взаємодії з вчителями, нестерпними стосунки з ровесниками, нерозуміння себе, сенсу життя. Тому слід розрізняти поняття «важковиховний» – той, хто протидіє впливу вчителя, якого важко виховувати і «важкий» – який переживає особисті труднощі, переобтяжений внутрішніми складними проблемами [6; с. 7].

Капська А. розглядає такі ознаки змісту поняття важковиховувані діти:

відхиленням від норми поведінки;

порушення поведінки таких