діти потребують індивідуального підходу з боку вихователя та уваги од-нолітків [10;с. 125].

Такі ознаки, в основному, проявляються у формі різного роду конфліктів підлітка з його найближчим оточенням. Перші прояви спостерігаються у небажанні кори-тися педагогічному впливу, в емоційній неврівноваженості, відсутності витримки, грубості, афективних сплесках немо-тивованого гніву, що потім може трансформуватися за несприятливих умов у правопорушення. Водночас проблемний підліток володіє підвище-ною активністю, творчою енергією та іншими позитивними якостями, які через негативні умови середовища не знахо-дять соціально корисної реалізації.

Капська А. виокремлює 5 груп причин, які спричиняють ризиковану поведінку в молодіжному середовищі:

1) біологія, генетика. Факторами ризику є алкоголізм, тютюнопаління та наркоманія в сім’ї;

2) соціальне середовище. Факторами ризику є матеріальна нерівність, можливості для порушення закону, жебрацтво;

3) оточуючі та їхня поведінка. Фактори ризику: моделі девіантної поведінки оточуючих, несприйняття норм, які встановлюють та яких дотримуються батьки, друзі, однолітки;

4) особистість. Фактори ризику: низька самооцінка, схильність до ризику, особливості характеру, низький рівень усвідомлення, інфантилізм, відсутність чи неусвідомлення життєвої перспективи;

5) актуальна поведінка особистості. Факторами ризику є вживання ал-коголю чи наркотиків, нерегулярне відвідування школи, низька шкільна успішність, конфлікт чи проблемні відносини з батьками, вчителями та одно-класниками [10; с. 132].

Вивчивши наукову літературу, ми визначили, різноманітні чинники, які впливають на появу важковиховуваних дітей. Їх можна розділяти на дві великі групи:

психо-біологічні причини;

соціальні причини.

До психо-біологічних причин відносяться умови, пов'язані з індивіду-ально-психологічними особливостями розвитку дітей підлітко-вого віку. Це в першу чергу кризові явища, які притаманні для психофізіологічного розвитку у підлітковому віці. Певна частина дітей, які переживають критичні періоди свого розвитку, виявляють ризикову поведінку. На основі аналізу психологічної, медичної, педагогічної літератури про підлітковий вік до вікових психофізіологіч-них передумов ризикової та асоціальної поведінки можна віднести такі явища в організмі, психіці і взаємосто-сунках підлітка [8; с. 50]:

прискорення і нерівномірний розвиток організму підлітка у період статевого дозрівання; нерівномірність розвитку серцево-судинної і клітково-м'язової систем. Ус-кладнюється фізичне і психічне самопочуття підлітка, «гормональна буря», викликана підвищеною активністю ендокринної системи в період статевого дозрівання і про-являється у посиленій збудливості, емоційній нестійкості, неадекватних емоційних реакціях, непередбачених на-строях;

зміни в характері взаємовідносин з дорослими відоб-ражаються у підвищеній конфліктності підлітків, що у свою чергу пояснюється новоутвореннями підліткового віку: «почуття дорослості», вивільнення від впливу дорос-лих, яке породжує «конфлікт моралей»;

зміни в характері взаємовідносин з ровесниками як представниками своєї так і протилежної статі, що обумовлено, по-перше, активним формуванням потреби спілкування з ровесниками. Ця потреба загострює прагнення до само-ствердження, що за певних несприятливих умов може проявлятися в різних спотворених формах асоціальної пове-дінки. По-друге, на взаємовідносини впливає статеве дозрі-вання, яке відбувається в підлітковому віці, що викликає досить серйозні проблеми у сфері взаємостосунків різних статей. Це також може бути поштовхом до асоціальної пове-дінки у сфері сексуального життя;

у соціальному плані підліток залишається школярем але з 4 по 8-9 класи спостерігається мотиваційний вакуум, тобто старі мотиви молодшого школяра зруйновані, а нових, заснованих на професій-ному інтересі, ще немає;

якісні і кількісні зміни відбуваються в інтелектуальній сфері, тоб-то з'являється здатність виконувати раніше недоступні розумові опе-рації. Розвиток інтелектуальної сфери впливає на розвиток інших сторін психіки дитини. Відбувається переплетіння схильності до мі-ркування та особливої емоційності, вразливості.

Cпостереження свідчать, що не завжди спад-ковість є основною причиною аномальної поведінки. Проте ігнорувати її у розвитку особистості теж не можна. Саме вона може бути вихідною передумовою, відправним момен-том для психологічного розвитку особистості. Безумовно, що цей розвиток значною мірою залежить від того, в які соціальні умови попадає дитина: сприятливі чи несприят-ливі.

Водночас, соціально-психологічні дослідження показу-ють, що у 44,4% [9; с. 71] неповнолітніх правопорушників спо-стерігаються різноманітні психічні аномалії.

Однією з передумов появи ризикової поведінки є така пси-хологічна особливість, як відставання у плані розумового роз-витку, олігофренія, обумовлена, як відомо, органічними ус-кладненнями вродженого, спадкового характеру, та різні фізичні вади (дефект мовлення, зовнішня непривабливість, наслідки конституційно-соматичного плану), які можуть негативно проявляти себе через систему міжособистісних взаємин підлітка в дитячому колективі.

Всі названі передумови переплітаються, доповню-ючи одна одну, утворюють цілий комплекс причин, які по-роджують ризикову поведінку.

Також на формування в дітей асоціальної поведінки можуть впливати фази психічного дозрівання підлітків:

негативна фаза;

позитивна фаза [9; с. 73].

Негативна фаза характеризується зовні негативними харак-терологічними зрушеннями, великою дисгармонією, особливо в сфері емоцій. Підвищений інтерес до своєї зовнішності обумовлює чуттєву ре-акцію на її оцінку іншими. Виникають переживання, нерідко конф-ліктні, пов'язані з пробудженням сексуального потягу.

У цій фазі підліток відрізняється підвищеною сугестивністю до сти-лю поводження зовні ефектних, нерідко випадкових авторитетів і різко протистоїть авторитету батьків, вчителів і інших дорослих. Бажання самоствердження у цій фазі є частою причиною виникнення асоціальних дій підлітка. Тому вершина кривої, що відображає ризикову поведінку і схильність до криміногенних вчинків, збігається з негативною фа-зою пубертата.

Позитивна фаза нами не розглядається, оскільки вона не впливає на розвиток ризикової поведінки.

До соціальних причин можна віднести:

сім'ю;

шкільний колектив;

колектив ровесників, коло друзів;

засоби масової інфор-мації;

вулицю.

Сім'я повинна розглядатися як фактор, який виз-начає психофізичну повноцінність чи недостатність дити-ни, яка значною мірою може відбиватися на її навчанні і вихованні. Неблагополучна сім'я може справляти безпосе-редній руйнівний вплив на формування особистості, пере-шкоджати її нормальному розвитку.

Ми взяли за основу класифікацію неблагополучних сімей за А. Капською [10; с. 151]:

аморальна сім'я, в якій батьки ведуть розбещений спосіб життя, п'ють, мають безпосередній криміногенний вплив на дітей;

конфліктна сім'я, де конфлікти між батьками глибоко травмують психіку дітей, роблять їх неврівноваженими, збудливими, грубими;

асоціальна сім'я, особливістю,