педагогічно неспроможна сім'я, в якій при відносно сприятливих особистих взаємовідносинах, подружжям досить правильно налагоджуються їхні взаємовідносини з дітьми, виробляється помилковий педагогічний стиль у вигляді надмірної опіки, авторитаризації, потурання.

Але не завжди неблагополучна сім’я є причиною виникнення ризикової поведінки. Це також може бути функціональна неадекватність сім’ї. Ми вважаємо, що такими причинами є:

матеріальне неблагополуччя сім'ї часто штовхає батьків до пошуків додаткового заробітку. В результаті – відсутність спілкування;

батьки дуже рідко проводять дозвілля разом з дітьми. Причиною цього є не лише брак вільного часу, а й невміння його організувати. Батьки віддають перевагу перегляду телевізійних передач, спілку-ванню з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму;

контроль з боку батьків. Високий рівень поінформованості батьків по-переджує небажану поведінку, небажані події, неприємні «випадковості». Із збільшенням віку зменшується поінформованість батьків про те, що дитина робить після школи, як вона проводить вільний час, де буває увечері. На нашу думку як і безконтрольність, так і надмірний контроль призводить до виникнення важковиховуваності, оскільки підліток ще більше бажає емансипуватися;

педагогічна культура батьків – цей фактор притаманний педагогічно неспроможним сім’ям;

рівень взаєморозуміння. Більшість підлітків мають досить низький рівень взаєморозуміння з батьками. Дуже часто можна почути «вона мене не розуміє», «вона не знає як це» тощо [16; с. 48];

серйозною перешкодою у вихованні дітей є значне послаблення такого потужного фактора виховання, як приклад батьків. Сучасні підлітки, відчуваючи на собі незадовільний рівень життя сім'ї, здебільшого відмовляються жити за такими принципами, як їхні батьки;

необхідною умовою для нормального соціально-психо-логічного розвитку (інтелектуального, емоційного, емпатійного, комунікативного) дитини є батьківська любов та повага осо-бистості дитини. Холодність, відчуженість батьків у ставленні до дитини, конфлікти між батьками, фізичні покарання дітей детермінують формування патологічних особливостей поведінки, зокрема розвиток ранніх дитячих неврозів у вигляді страхів, тривожності, роздратованості, агресивності, акцентуації характе-ру як стійкого, неадекватного реагування на певні соціальні ситу-ації, яке перебуває на межі норми і патології;

поштовхом до залишення сім'ї для дитини часто стає жорстоке поводження та насильство стосовно неї [24; с. 113];

виїзд батьків на заробітки за кордон та залишення дітей під на-глядом бабусь, дідусів, інших родичів — осучаснена причина дитячої бездоглядності;

руйнування в свідомості молодих людей цінностей батьківства. Дослідження свідчать, що небажана дитина ще до народження становить «групу ризику», в її підсвідомості «програмуються» різноманітні ускладнення в розвитку особистості.

На самопочуття дитини у школі впливає ряд факторів, серед яких найважливіші:

досягнення в навчанні;

взаємини з однокласниками;

взаємини вчителями [16; с. 60].

Досягнення в навчанні.

Багатьма дітьми низькі бали успішності сприймаються як свідчення обмежених інтелектуальних можливостей, стають дуже сильним травмуючим фактором. Невстигаючий учень постійно перебуває в гнітючій ситуації неуспіху, при цьому педагоги нерідко не вдаються до аналізу причин низької успішності дитини і пошуку шляхів їх подолання.

Проблеми у навчанні можуть бути зумовлені біологічними факторами: спадковістю, відставанням у фізичному та розумовому розвитку, неповноцінним харчуванням.

Небажання вчитися в школі. З одного боку вимоги вчитися при відсутності у дитини звички працювати, нави-чок докладати зусиль у процесі роботи сприймаються як насильство на особистістю, викликають опір, а з іншого відсутня мотивація до навчання через позицію підлітка, що це не знадобиться в майбутньому житті.

Незабезпеченість підручниками, відсутність необхідної додатко-вої навчально-методичної літератури, шкільного приладдя, відповід-ного одягу також може бути одним із чинників відчуження дитини від шкільного середовища.

Взаємини з однокласниками.

Сьогодні у школі має місце конкуренція та «дідівщина», обра-жання молодших, грубощі, прини-ження, пограбування тощо.

Конфлікти з однокласниками по відношенню як навчання так і міжособистісного спілкування. На нашу думку сюди можна віднести явище «вигнанець» - коли група однокласників відкидає когось одного – це підвищує ймовірність розвитку ризикової поведінки.

Взаємини з вчителями.

Жорстоке поводження з дітьми з боку вчителів. Звичайно, діти схильні дещо перебільшувати, і будь-яке зауваження можуть сприймати як прояв неповаги, приниження їхньої гідності, проте часто трапляється і порушення прав дітей в школі.

На ефективність навчання та виховання дітей педагогами впливають об’єктивні та суб’єктивні чинники. До об’єктивних можна віднести вік, співвідношення статей учителів, завантаженість, рівень оплати праці в системі освіти; до суб’єктивних - особистість учителя, матеріаль-но-технічні умови діяльності, підбір дітей.

До помилок шкільного виховання можна віднести до-мінування словесних методів, недостатнє використання ви-ховних можливостей дитячого колективу, відсутність тісних контактів з сім'єю і громадськістю, пасивність школярів в організації дозвілля в позанавчальний час, безініціативність у роботі з моральнонеблагополучними сім'ями.

В результаті складних стосунків у сім'ї, несприятливої позиції в учнівському колективі важковиховувані підлітки, безперечно, шукають інше середовище. Таким середови-щем часто стають неформальні угрупування, в основному це вуличні компанії за місцем проживання. Це середовище впливає на формування моральної самосвідомості і часто відіграє роль ще однієї передумови асоціальної поведінки.

Економічний підйом, що розпочався в Україні в останні роки, позитивно позначився на матеріальному становищі переважної більшості населення. Але незважаючи на позитивні зміни, рівень життя насе-лення України залишається вкрай низьким. Звідси можна виділити такі соціально-економічні причини виникнення асоціальної поведінки:

Відсутність правильно збалансованого та здорового харчування в сім’ї.

Незадовільна забезпеченість населення товарами тривалого використання. Це стосується як традиційних, так і рідковживаних та високовартісних товарів.

Погані умови проживання та відсутність житла [16; с. 40].

Становище на ринку праці, рівень економічної активності, зайнятість та безробіття громадян. З одного боку надмірна зайнятість або тривале безробіття батьків, а з іншого діти, які не отримали