Отже, схема виникнення психічної залежності від алкоголю та наркотиків матиме такий вигляд:

1) нездатність підлітка до продуктивного виходу з ситуації утрудненості задоволення життєво важливих соціальних потреб, яка виникає внаслідок певного поєднання особистісних властивостей (особистісна схильність);

2) несформованість чи неефективність засобів психологічного захисту особистості, що перетворюють особистісну схильність у психологічну готовність до зловживання психотропними речовинами;

3) наявність фруструючої (психотравмуючої) ситуації, що актуалізує прояви («вмикання») цієї психологічної готовності;

4) поінформованість підлітка про властивості психотропних речовин, які дають можливість зняти психічну напруженість, досягти емоційного комфорту [12; с. 14].

Зазначимо, що схильність до вживання наркотичних речовин за сучасного стану законодавства автоматично стає причиною криміналізації поведінки підлітка. Іншим наслідком зловживання психотропними речовинами є безповоротні порушення як психофізіологічного так і особистісного розвитку дитини, пов’язані з порушенням дії центральної нервової системи, та формуванням особистості по наркотичному типу. Що може бути однією з причин формування патохарактерологічного та психопатологічного типів девіантної поведінки.

До патохарактерологічного та психопатологічного типів девіантної поведінки призводить порушення психічного розвитку підлітка, пов’язане із наявністю у нього (при патохарактерологічному типі) акцентуацій характеру, психопатій, невротичних розладів та порушення потягів; та наявності ознак початкових проявів психічних захворювань (при психопатологічному типі поведінки).

Слід зазначити, що наявність порушень у психічному розвитку підлітка, не обов’язково призводять до формування девіантної поведінки, але данні проведених у пенітенціарних установах досліджень свідчать про те, що психічні аномалії мають від 57% до 76% підлітків яки утримуються у подібних закладах [25; с. 33].

Найбільш поширеними психічними аномаліями є: залишкові прояви органічного ураження мозку та інтелектуальна недостатність (54%); психопатичний розвиток та психопатії (29,6%) [25; с. 34].

Нагадаємо, що акцентуації характеру – це крайні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені [15; с. 5]. Кожен тип акцентуацій має властиві тільки йому, на відміну від інших типів, „слабкі місця”.

Акцентуацію від психопатії можна відрізнити за такими ознаками:

1) акцентуації виявляються здебільшого в підлітковому віці, а психопатії — протягом усього життя;

2) прояви особливостей характеру при акцентуаціях бувають у певних ситуаціях; при психопатії — незалежно від ситуацій;

3) при акцентуації рідко виникає соціальна дезадаптація й можливе повернення до норми; при психопатії соціальна дезадаптація буває значно частіше;

4) при акцентуації порушення поведінки, виникають як відповідь на чітко визначений тип психотравмуючої ситуації; при психопатії — при будь-яких психотравмах, а іноді й без видимих причин.

Серед інших порушень психічного розвитку підлітка, особливу увагу слід звернути на порушення потягів.

Порушення потягів має складні психологічні та фізіологічні причини. Спільним для всіх типів порушення потягів є те, що вони виявляються у виникненні стійкого, іноді непереможного прагнення здійснити певні дії.

Розглянемо деякі види порушення потягів.

Втечі з дому можуть бути ситуативно зумовленими, та пов’язаними з патологічним потягом до бродяжництва [7; с. 5].

Ситуативно зумовлені втечі поділяються на:

- імпульсивні – виникають як відповідь на загрозливу ситуацію;

- емансипаційні – виникають як прагнення до різноманітності, ризику й пригод;

- демонстративні – з метою привернення чи повернення уваги матері або об’єкта закоханості або, щоб посісти привілейоване місце серед однолітків [7; с. 6].

Втечі як порушення потягів виникають без будь-яких видимих причин, за нормальних сімейних взаємовідносин. Підлітки перед втечею відчувають занепокоєння, непереборне бажання піти. Вони несподівано ідуть з дому, можуть подорожувати по всій країні. Потім можуть самостійно повертатись, та давати обіцянки „так більше не робити”.

Потяг до підпалів – може бути обумовлений різними психологічними та психопатологічними причинами. Задовольняє потребу у розрядці психічного напруження, отриманні задоволення.

Сексуальні перверзії та гомосексуалізм у підлітковому віці у більшості випадків мають характер ситуативно зумовленої поведінки, яка з віком безслідно зникає, або є обумовленою нормами відповідної субкультури (бажання „покарати”, „опустити” члена угруповання , що провинився).

Девіантна поведінка, яка обумовлена гіперздібностями людини, може проявлятись у ігноруванні реальності, дивакуватості, необізнаності у елементарних повсякденних питаннях тощо. В той же час, підлітки з яскраво вираженими здібностями в разі несприятливих умов для розвитку їх таланту можуть потрапити до категорії девіантних.

РОЗДІЛ ІІ. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В НАПРЯМІ АДАПТАЦІЇ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ ПІДЛІТКІВ

2.1. Адаптація як форма пристосування дитини до умов оточуючого середовища.

Поняття адаптація – одне з ключових у дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, вироблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування організму в мінливих умовах середовища.

Адаптація – одне з центральних понять біології. Механізми адаптації підвищують стійкість організму до перепадів температури, до нестачі кисню, змін тиску й інших несприятливих впливів середовища [1; с. 3]. Термін «адаптація» широко застосовується як теоретичне поняття і в психології. Адаптація – динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку, продовження роду [15; с. 5]. Процес адаптації відбувається тоді, коли в системі організм-середовище виникають значні зміни, що забезпечують формування нового гомеостатичного стану, який дає змогу досягти максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій.

Оскільки організм і середовище знаходяться не в статичній, а в динамічній рівновазі, їх співвідношення змінюється постійно, як і процес адаптації.

Адаптаційний процес торкається всіх рівнів організму: від молекулярної до психічної регуляції діяльності. У цьому процесі психічна адаптація відіграє важливу роль.

Психічна а адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх