Загальновідомі всі ті складності, що їх переживають діти оволодіваючи графічними навичками. Вихователі (вчителі) працюють традиційно: багаторазове, часом виснажливе вправляння дітей у відтворюванні тих чи інших елементів букв. Досвід вчителів – експериментаторів засвідчив високу єфективність опосередкованого шляху – тренування відповідних м’язів руки дитини, координації рухів у таких видах діяльності, які, здавалося б, далекі від письма. Зокрема, для розвитку м’язів руки, точності рухів дітям пропонують різні тренувальні вправи, які мають привабливий характер. Діти на заняттях з фізичного виховання і праці виконують індивідуально і в групах силові вправи для пальців, погодженості дій правої і лівої рук. Цікаво, що дітям подобається плести, вишивати, а це дуже корисно для виховання в них чуття ритму, точності рухів, акуратності.

Також можна запропонувати дітям , опираючись на досвід передових вчителів, такі види завдання:

- різноманітні графічні диктанти, які проводять на заняттях з математики, малювання, письма. Крім м’язів пальців, тренуються довільна увага, зосередженість, орієнтація в просторі. Добре, щоб графічний диктант в кінці набув вид привабливого для дітей візерунка, орнаменту тощо;

- вправи на розфарбовування, домальовування, штриховку, доповнення, з’єднування;

- “сліпе” ліплення – дитина із заплющеними очима ліпить за зразком;

- складання індивідуального або в групі композицій з різноманітних природних та інших матеріалів;

- ігри з “Чарівним мішечком”, мета яких – розпізнавання відомих предметів навпомацки ;

- ігри – змагання на швидкість зав*язування і розв’язування вузлів із товстих різноколірних шнурів;

- виконання ігрових завдань, що потребують узгоджених дій правої і лівої рук, узгоджених дій у роботі в парі;

- ігрові форми фізкультурних хвилинок : впізнавання задуманого через рухи (“що ми бачили – не скажимо, подивіться – ми покажимо”);

- гра “Безпомилкова дія” – виконання рухів точно та виразно (з музичним супроводом, без нього, сфантазованих на задану тему ).

Нагромадження чуттєвого досвіду з різних джерел сприймання – це та основа, яка пришвидшує розвиток процесів мислення, мовлення, загострює увагу; багатшими стають інтелектуальні почуття, фантазія дітей.

2.2. Використання дидактичних ігор з розвитку сенсорних здібностей в сімейному вихованні.

Сенсорний розвиток є головною умовою будь – якої діяльності (образотворчої, музичної, конструктивної тощо). Без дозрівання організму дитини, її нервової системи неможливий психічний розвиток.

Для активізації сприймання особливе значення має дозрівання аналізаторів (зорового, слухового, смакового, нюхового, тактильного), за допомогою яких відбувається розчленування і об’єднання різних подразників, що сприймаються. Проте всі ці органічні складові створюють лише можливості, лише передумови для розвитку сприймання, але не визначають ні його характеру, ні рівня.

Вітчизняна дошкільна дидактика, спираючись на сучасні психологічні дослідження, розглядає сенсорний розвиток як формування нових, таких, що не існували раніше, сенсорних процесів і властивостей за активного педагогічного впливу.

Метою сенсорного розвитку дітей є формування у них сенсорних здібностей. Сенсорні процеси в осіб з розвинутими сенсорними здібностями протікають дещо інакше, ніж з нерозвинутими. Ці відмінності зовні часто майже непомітні. Так, двоє дітей можуть ковзнути поглядом по тому самому предмету, а потім з’ясується, що лише в однієї дитини сформувалося повне і правильне уявлення про нього і вона одразу ж знайде цей предмет серед схожих. В іншої уявлення виходить дуже спотворене, неправильне. Чому ? Тут має значення, як дитина розглядає предмет: як єдине ціле або хаотично фіксує очима окремі його деталі чи точки в середені.

Здібності, з одного боку, є умовою успішного виконання певного виду діяльності, а з іншого – розвиваються в процесі цієї діяльності. Незважаючи на тісний зв’язок знань і умінь із здібностями, їх слід розрізняти. Важливо не стільки, якою кількістю знань володіє дитина, скільки те, як вона ними володіє і як опановує нові. Знання та уміння, за певних способів набуття, - єдиний і ефективний шлях формування здібностей. Тому широке перенесення способів дій у нові умови дає змогу вважати, що саме формування таких узагальнених умінь повинно стати основою виховання сенсорних здібностей.

Спираючись на основні положення вітчизняних учених з цієї проблеми, була розроблена програма сенсорного розвитку дітей 4 – 5 років, дидактичні ігри та вправи.

В основу ігор покладено такі принципи:

1. Діяльність дітей повинна бути цікавою, мотивованою, продуктивною.

2. Завдання із сенсорного розвитку слід тісно пов’язувати з навколишнім життям.

3. Пропонуючи дитині завдання, потрібно дати їй змогу відшукати розв’язок самостійно.

4. У процесі виконання ігор і вправ необхідно розвивати мову, пам’ять, мислення дітей.

5. Важливо врахувати індивідуальні особливості дітей і застосувати індивідуальний підхід до кожного.

6. Завдання полягає в тому, щоб не стільки домогтися, аби дитина врешті – решт правильно виконала ту чи іншу дію, скільки виробити в неї певні способи діяльності.

Розроблені ігри можна використовувати і як діагностичні, і як розвиваючі. Підійти до них з таких позицій допомогла теорія Л. С. Виготського про зону актуального і найближчого розвитку.

Рівень актуального розвитку – це той рівень розвитку психічних процесів, який склався в дитині на сьогодні. Він визначається характером завдань, котрі дитина в змозі виконати самостійно.

Рівень найближчого (потенційного) розвитку визначається тими завданнями, які дитина може розв*язати за допомогою дорослого, у співробітництві з ним. 

Педагог Карр поділяє ігри на :

- сенсорні найменших дітей, які люблять вбирати в себе різні відчуття, щоб іграшки були різнокольорові, щоб вони видавали різні музичні звуки – погрімушки, шарманки, скляні дощечки, труби, барабани тощо ;

- моторні – біг, підскакування, боротьба, плавання тощо ;

- психологічні