З метою збагачення та закріплення знань дошкільнят з народознавства, розвитку їхньої пізнавальної активнос-ті розробилено цикл розвивально-дидактичних ігор «Відлуння старовини» [5]. Матеріалом для нього слугують об’ємні, вив’язані з ниток овочі, фрукти, ягоди різної ваги з різноманітними наповнювачами; заламіновані предмет-ні картки; м’які іграшки тощо. При творчому застосуванні цього обладнання та залежно від поставленої мети ігри можуть бути як творчі, настільно-друковані, так і предме-тно-словесні. Завдяки своїй варіативності, багатофункціональності вони стають у нагоді під час засвоєння дітьми знань з різних розділів програми. Скажімо логіко-математичний розвиток: дидактична гра «Комірник» (навчання лічби, групування предметів за величиною, масою, порівняння цілого й частини, розташування у просторі), дидактична гра «Натюрморт» – комбіноване заняття (розвиток чуття кольору, композиції).

Спочатку ігровий матеріал застосовую як демонстра-ційний та роздатковий в індивідуальній та груповій ро-боті з дітьми під час закріплення програмових знань. Надалі – в дидактичних вправах з математики, розвитку мовлення, природознавства тощо. Заключною ланкою в ланцюжку форм роботи – дидактичні ігри, адже вони вимагають від дошкільнят не лише певних знань, а й упевненості, самостійності, вміння взаємодіяти з парт-нерами по грі.

Кожну гру слід ускладнювати, оскільки це дає змогу використовувати її в роботі з дітьми, різними за віком та рівнем підготовки. А лічилки, заклички, примовки пожвавлюють ігровий процес, роблять його цікавим, близьким малечі. Оригінальний, естетичний ігровий матеріал розвиває дитячу фантазію, спонукає до його різнопланового застосування. Цікаві ігри подобаються і не набридають дітям, до того ж малята повертаються до них знову й знову, додаючи нові атрибути, придумуючи нові прави-ла, а це вже крок до самовдосконалення.

Для проведення бесід з народної математики вихователь дба-є про дидактичний та роздатковий матеріал, готує дітей, які б допома-гали у проведенні таких занять. Скажімо бесіду можна провести за таким планом:

1) Повідомлення на тему: «Відлуння старовини».

2) Дидактична гра «Комірник» чи «Натюрморт».

3) Підсумок заняття.

Чи

1) Повідомлення на тему: «Стародавні способи вимірювання».

2) Практичне завдання на закріплення «Вимірювання народною умовною мірою».

3) Підсумок заняття.

Питання про те, як у минулому народні знання з лічби і вимірів використовувались для ознайомлення дітей з математичними поняттями, неодноразово порушувались науково-педагогічній літературі В.В.Бобініним, К.М.Щербиною, Л.М.Граціанською, Л.С.Плетеницькою.

На сучасному етапі спеціалісти все частіше звертаються до народних традицій. Навчання дитини математики, вчить народна педагогіка, має йти саме так, як виникали і розвивались математичні поняття, починаючи з усної народної творчості, в якій вони широко відображені. Казка, лічилка, прислів’я, приказка, загадка, народні задачі – основні ета-пи формування математичних понять засобами усної народною творчості.

У статті «Народна математика і школа» К.М.Щербина звернув увагу на відношення народної математики до школи, на педагогічну зна-чущість, на введення елементів народної математики в навчальний процес. К.М.Щербина вважав, що народна математика «...з одного боку, оживить працю учнів, а з другого боку – утворить серед батьків настрій, прихильний до школи і до того знання, яке буде даватися дітям у школі: батьки звичайно оцінять ту школу, яка вчить розв’язувати задачі з околишнього життя і дає звички, корисні для життя» [10]. Визначений автором підхід до використання елементів народної математики характеризується як оригінальний, доступний і відтак введення його в навчальний процес корисне й бажаним сьогодні, зокрема для вихователів дошкільних закладів та вчителів початкових класів.

Основними джерелами народних математичних знань є етнографічний матеріал, усна народна творчість, одяг, архітектура, орнаменти, народні звичаї і традиції.

Прихильниками використання народної математики в навча-льно-виховному процесі в 60-х роках в Україні були Л.М.Граціанська та В.Г.Зінич. Як найповніше висвітлити стародавні математичні знання українського народу вдалося Л.М.Граціанській. Її монографія «Нариси з народної математики» на сучасному етапі за дослідженнями Л.С.Плетеницької є «енциклопе-дією» народних математичних знань України, книга, яка узагальнює матеріал, зібраний автором з 1925 року за пропозицією К.М.Щербини. В ній народні математичні знання та поняття розглядаються в історичному, історикографічному аспектах та висвітленні в деталізованих розділах; навчання збирання пам’яток математичної старовини; лічба і математичне письмо в народній математиці; народні міри, народні геометричні знання в побуті, відображення математичних понять у народних задачах і загадках; народна математика в школі; огляд досліджень з вивчення народних знань з математики в Росії і в Україні. Цінним у книзі є матеріал, поданий в додатку, – анкета для збору народних математичних відомостей [4].

В.Г.Зінич стверджує, що «саме погреба практичної діяльності людини, її спостереження явищ природи лежать в основі народної математики» [10]. Аналізуючи народну метрологію (розділ «Вимірювання») як складову народної математики автор розглядає класифікацію народних мір вимірювання, враховує відомий принцип поділу народних мір на два та згадує про потрійний і шестиричний принцип поділу народних мір в метрології [10].

За дослідженнями Л.С.Плетеницької навчання дитини математики, має йти саме так як виникали і розвивались математичні поняття, починаючи з усної народної творчості, які широко в ній відображені. Лічилка, казка, прислів’я, приказки, загадки, народні задачі – основні етапи формування математичних понять засобами народної дидактики [10].

К.М.Щербина зазначав, що «найбільшою простотою і узагальненістю відрізняються ті питання, з якими має справу математика, з ними найчастіше доводиться мати справу б людині. Через це народ зага-лом має достатньо ґрунтовного матеріалу для правильних висновків щодо народної математики, як суто краєзнавчого матеріалу і як дисципліни, яка відіграє велику роль у краєзнавчій роботі» [10].

Академік М.Г.Стельмахович розглядає народну математику як складову народної дидакти-ки: «... народні маси заклали основи матеріальної культури людства, створили умови