Отже, всі уважно ди-вимось на звірят – зма-гання починається. Пер-шим стрибає котик. Мо-лодець, дивіться, як він далеко стрибнув (анало-гічно – з іншими звірята-ми).

Пропоную дітям спо-чатку «на око» визначити, хто із звірят стрибнув найдалі.

Потім пропоную їм ви-міряти довжину стрибка за допомогою умовної мірки.

А зараз Оля й Саша підійдуть до фланелеграфа і виміряють за допо-могою умовної мірки довжину, на яку стрибнув кожен із звірят. Решта дітей спостерігають, чи правильно вони вимірюють.

Робота з роздатковим матеріалом: діти вимірюють кожен у себе на столі. Після чого визначаємо переможця.

Діти, то хто стрибнув най-далі?

А як ви про це дізналися? Молодці! Гарно впоралися із завданням.

Фізкультхвилинка. Діти, а як іще по-іншому можна виміряти довжину предмета? Давним-давно, коли бабусі ваших бабусь були такими маленькими як ви зараз, людям теж треба було вимірювати довжину різних предметів. Наприклад, щоб звести будинок, потрібно було спочатку виміряти зем-лю, на якій він стоятиме, дов-жину дошок, дверей, вікон. Отже, потреба в різноманітних вимірюваннях виникла у лю-дей дуже давно.

Отож на цьому занятті спро-буємо виміряти довжину, на яку стрибнули наші звірята, спосо-бом, яким користувалися наші бабусі й дідусі. Ось подивіться, як вони це робили. (Показує.) Ця відстань між роздвоєними великим та вказівним пальця-ми називається п’ядь.

А зараз хтось із вас теж спробує виміряти довжину за допомогою двох пальців, тоб-то п’яді.

Тарасику, як ця мірка нази-вається? Покажи нам, як ти вимірюватимеш?

Хлопчик вимірює. Решта дітей вимірюють у себе на сто-лах.

Молодці! То як називається ця мірка?

Так, правильно, п’ядь. її на-зивають ще мала п’ядь. А є ще середня – це відстань між ве-ликим та середнім пальцями, і велика – відстань між великим пальцем та мізинцем. (Пояс-нення супроводжується пока-зом.)

Як називається мірка, з якої ми сьогодні ознайомились? (П’ядь.)

Покажіть мені, що таке ве-лика п’ядь, мала, середня.

Звірята вдячні вам за те, що допомогли їм визначити пере-можця.