Роділ 1. Загальні проблеми стандартизації вищої освіти в Україні

Питання освітніх стандартів є складним і неоднозначним. Особливо це помітно на тлі сучасних глобальних процесів реформування освіти та низки тенденцій (таких, зокрема, як інтернаціоналізація вищої освіти, побудова системи неперервної освіти, демократизація, гуманізація та гуманітаризація, інформатизація, комерціалізація, криза класичної моделі освіти та ін). Ідуть тривалі дискусії щодо змісту освіти, проблеми співвідношення стандарту і творчості, стандарту та академічних свобод у процесі підготовки фахівців, ідеальної моделі випускника ВНЗ, який, на думку одних, має бути «вузьким спеціалістом», а на переконання інших - повинен стати «універсалом», носієм фундаментальних знань.

Незважаючи на природній плюралізм освітніх систем у формах організації, змісті та цілях освіти, корисним видається дослідити деякі домінуючі сьогодні підходи як до встановлення, так і до власне розуміння стандартів вищої освіти.

Стандарт в широкому розумінні - це певна норма, модель, еталон, зразок, який може бути елементом співставлення з ним інших подібних об'єктів.

Освітній стандарт найчастіше розуміється у таких трьох умовних поділах:

(1) офіційний документ, який описує норми, правила, вимоги до освіти (в Україні, залежно від рівня органа чи організації, що затверджує стандарт, розрізняють державні, галузеві й стандарти освіти навчальних закладів);

(2) «рівень майстерності в опануванні та застосуванні змісту освіти» (Організація економічної співпраці та розвитку OECD); «критерії, встановлені навчальним закладом для визначення успішності студентів (Тезаурус ЮНЕСКО); певний набір засобів навчання для реалізації змісту навчання (Всесвітня декларація з освіти для всіх ЮНЕСКО); рівень освіти, який мають досягти учні за допомогою спеціально розробленої програми, включаючи параметри місць навчання, норми забезпечення навчального процесу, кваліфікаційні характеристики вчителів (Міжнародна доповідь з освіти ЮНЕСКО [1993р.]); визначений рівень вимог та умов, згідно з якими оцінюється якість діяльності навчального закладу та які ставляться до навчальних програм у межах акредитації (Європейський центр вищої освіти); критерій відповідності вимогам, або вимір компетентності; мета, якої слід досягти, заплановані очікування з обраного напряму, рівні виконання певної діяльності (Міжнародна енциклопедія освіти)»; «вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки» (ст. 15. «Державні стандарти освіти» Закону України «Про освіту»); «сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання»;

(3) «засіб переосмислення на сучасному етапі цілей і змісту освіти»; «метод рефлексії суспільства щодо призначення і ролі освіти»; «шлях підтримки освітньої різноманітності»; «фактор динамічного зростання освіченості громадян»; «спосіб прогностичного проектування національного освітнього продукту»; «механізм парадигмального переоснащення освіти в межах національної освітньої культури»; «напрям демократизації освітньої політики»; «засіб підтримки загальноцивілізаційного рівня освіченості»; «основа типологізації освітніх закладів за типами, видами і категоріями»; «один із шляхів упорядкування академічного і професійного визнання документів про освіту».

В Україні відбувається процес становлення і запровадження державних стандартів освіти - сукупності норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня. Державні стандарти освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напрямку підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше, як один раз на десять років. У світі первинним загальним освітнім стандартом останнього часу стала оновлена версія Міжнародної стандартної класифікації освіти (1997). Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья 1999) визначила двоциклову організацію вищої освіти, що іде в руслі з нормами Міжнародної стандартної класифікації освіти, але розходиться з організацією вітчизняної вищої школи, де визначено такі освітньо-кваліфікаційні рівні, як молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Встановлення стандарту позначається поняттям «стандартизація». Стандартизація освіти - це встановлення єдиних вимог до освітньої діяльності, що, однак, не виключає багатоманіття способів їх досягнення. Як зауважує Ж.В.Таланова, «в Україні до перебудови, тобто за умови централізації й уніфікації всього суспільного життя, включаючи освітню сферу, проблема стандартів «не виникала» через тотальну стандартизацію будь-якої діяльності. Демократизація, плюралізм думок, свобода творчості громадян, ринкові й конкурентні відносини, зрівняння у правах державного і приватного секторів економіки загострили питання стандартів якості будь-яких продуктів та послуг. Тому в 90-х роках минулого століття відбувався активний пошук правил і процедур унормування різних видів діяльності, включаючи освітню. У вищій школі цей процес стимулювався масовою появою навчальних закладів недержавної форми власності та різким збільшенням прийому студентів на навчання на платній основі, комерціоналізацією вищої освіти».

Щодо підходів до стандартизації освіти, то їх, услід за професором С.Р.Філоновичем, можна сформулювати наступним чином:

? стандарти мають визначати мінімальні вимоги, залишаючи простір для творчості в проектуванні навчальних планів та програм згідно з профілем навчального закладу;

? стандарти вищої освіти мають враховувати стан і характер стандартів середньої освіти;

? структура і зміст стандартів повинні бути різними для різних рівнів освіти;

? стандарти повинні відображати соціально-економічні реалії функціонування системи освіти в країні.

Таким чином, стандарти вищої освіти мають забезпечувати баланс мінімальних вимог і творчості, як на рівні навчального закладу, так і на рівні викладача. Стандарт не може визначати максимальних вимог, бо його призначення - націлювати, стимулювати, розкривати перспективу, пропагувати багатоманіття.

В.О. Огнев'юк у статті «До обговорення проекту Державних стандартів базової і повної середньої освіти» зазначає, що «стандартизація в освіті - це відповідь філософії освіти та педагогіки на процеси глобалізації, звернені до сучасної освіти», і це, на переконання вченого, підтверджується функціями, які мають виконувати освітні стандарти:

? формування єдиного освітнього прос-тору України (необхідність введення державних стандартів освіти, які мають забезпечувати відповідний її рівень, еквівалентність незалежно від типу і форми власності навчального закладу);

? забезпечення доступу до якісної освіти для всіх