Роль емоцій в самотворенні особистості молодшого школяра.

Вступ………………………………………………………………………

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми емоцій як чинника становлення особистості молодшого школяра.

Висвітлення проблеми емоцій як регулюючого чинника життєдіяльності молодшого школяра……………………………………

Психологічні особливості емоційної сфери молодшого школяра, як одного з компонентів формування його особистості

Конструктивні та деструктивні тенденції емоцій в самотворенні особистості молодшого школяра

Висновок до першого розділу

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження емоцій молодшого школяра та корекція емоційно-поведінкових розладів дитини.

2.1 Методи і процедура організації емпіричного дослідження

2.2 Психологічний аналіз даних в ході дослідження емоцій як чинника формування особистості молодшого школяра

2.3 Психокорекційні прийоми та техніки формування емоційної сфери молодшого школяра

Висновок до другого розділу

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Проблема сутності емоцій і почуттів, їх функцій, з’ясування певних аспектів емоційного розвитку дітей шкільного віку була предметом вивчення багатьох психологів, зокрема Л.В.Виготського, В.К. Вілюнаса, Б.І. Додонова, О.М. Монтьєва, Г.С. Костюка, Я. Рейковського, К. Ізарда, С.Л. Рубінштейна, Л.А. Венгера, Г.О. Люблінської, Л.І. Божович та інших науковців.

Емоційність є однією з центральних та фундаментальних характеристик особистості взагалі та в молодшому шкільному віці зокрема. Важливість вивчення емоційної сфери молодшого школяра визначається їх роллю у процесі формування особистості дитини.

Попри наявну сукупність чітких теоретико-експерементальних даних з даної проблеми, вона залишається актуальною та недостатньо вивченою.

Теоретичні та практичні дослідження емоцій в молодшому шкільному віці і їхньої ролі у самостворенні особистості дитини, а також значущість проблеми обумовили вибір теми даного дослідження: “Роль емоцій в самостворенні особистості молодшого школяра”.

Об’єктом дослідження виступає особистість молодшого школяра та його емоції.

Предметом дослідження є закономірності впливу емоцій на самостворенні особистості молодшого школяра.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні закономірностей розвитку емоційної сфери молодшого школяра та у виявленні впливу позитивних та негативних емоцій на формування особистості дитини.

Для досягнення вищезазначеної мети були поставлені такі завдання:

Проаналізувати поняття “емоції” в психології та їхню участь в життєдіяльності молодшого школяра.

Охарактеризувати емоційну сферу молодшого школяра, як одного з компонентів формування його особистості.

Визначити конструктивні та деструктивні тенденції появи емоцій у самостворенні особистості молодшого школяра.

В ході емпіричного дослідження визначити емоційні особливості учнів.

Відшукати психокорекційні прийоми та техніки подолання деструктивних розладів емоційної сфери молодшого школяра.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань дослідження було використано такі методи: метод вивчення теоретичних джерел, емпіричні методи, методи математичної обробки даних.

Дане дослідження складається із вступу, двох розділів, списку використаних джерел, висновків, додатків.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому виявлено роль емоцій у самостворенні особистості молодшого школяра.

Практична значущість дослідження полягає в розробці психокорекцій них прийомів та технік подолання деструктивних розладів емоційної сфери молодшого школяра.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми емоцій як чинника становлення особистості молодшого школяра.

Висвітлення проблеми емоцій як регулюючого чинника життєдіяльності молодшого школяра.

Проблема розвитку емоцій, почуттів та їх ролі у виникненні мотивів як регуляторів діяльності й поведінки особистості є однією із найбільш важливих і складних у психології та педагогіці, оскільки стосується не лише загальних закономірностей розвитку психіці, її окремих сторін, але й особливостей становлення особистості в онтогенезі.

Педагогічне значення вірного розуміння цієї проблеми полягає в тому, що емоції велику роль у формуванні в дитини способів і прийомів оволодіння діяльністю та її мотивації.

Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у ставлення будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку мислення. Групу емоцій, почуттів, що супроводжує пізнавальну діяльність і забезпечує ефективність процесу пізнання, називають інтелектуальною.

Однак, крім інтелектуальних, виключне значення у становленні особистості дитини мають моральні емоції та почуття. Вони впливають на процес виховання соціально значущих рис особистості: патріотизму, гуманізму, людяності, чуйності. Естетичні емоції беруть участь у формуванні почуття прекрасного.

Отже, виховання почуттів, формування системи емоційної саморегуляції дитини (з урахуванням біологічних та фізіологічних особливостей організму), починаючи з перших років її життя, є важливою педагогічною задачею більш важливою, ніж виховання її інтелекту. Адже те, як будуть здобуватися нові знання і вміння, для досягнення яких цілей вони будуть використовуватись, значною мірою залежить від характеру становлення дитини до людей та оточуючої дійсності.

Однак розробка ефективних, науково-обгрунтованих методів виховання почуттів та емоцій є справою дуже важкою, значно складнішою, ніж розробка методів навчання дитини будь-яких знань та навичок.

У працях психологів є загальні вказівки на те, що формування вищих людських почуттів відбувається в процесі засвоєння дитиною соціальних цінностей, вимог, норм та ідеалів, які за певних умов стають внутрішнім надбанням особистості, змістом мотивів, що спонукають її поведінку. Як наслідок, вона набуває своєрідну систему еталонів цінностей. Зіставляючи з явищами, що спостерігає, оцінює їх емоційно як привабливі чи потворні, як добрі чи злі.

Вирішальну роль у розумінні норм і вимог має включення дитини в змістову, спільну з іншими та дорослими діяльність. Вона дозволяє пережити, відчути необхідність дотримання певних норм до цього вольові зусилля.

Багато численні праці психологів, починаючи з Б. Пере, В. Штерна, Л. Виготського, А.В. Запорожця та ін., показали органічний зв’язок процесів формування особистості та становлення емоційної сфери.

Так, соціальна ситуація розвитку немовляти обмежується безпосереднім тілесним або візуальним контактом з певним дорослим за випереджувальної й провокуючої активності останнього. Це веде до формування потреби в спілкуванні, вираженої в ініціативних діях немовляти у ставленні до близької людини.

“Норми, що лежать в основі людських відносин, стають через гру джерелом розвитку моралі самої дитини. Гра є школою моралі, але не моралі, а моралі у дії”. [15, с. 289] А.В. Запорожець і Я.З. Неверович показали також, що