агресії.
Діти з хворобливими порушеннями поведінки своїми агресивними діями можуть бути небезпечни-ми в дитячому колективі. Тому, коли прояви немоти-вованої, неадекватної обставинам, що її викликали, чи особливо жорстокої агресії повторюються, дитина пот-ребує лікарської консультації. І все-таки необхідно наголосити, що хоча пошкодження центральної нер-вової системи різко підвищує роль біологічних фак-торів у виникненні агресивної поведінки, вплив со-ціального середовища залишається значним і часто вирішальним. [41, с. 11]
Подолання агресивної поведінки дитини — склад-ний процес, адже йдеться про перебудову ставлень особистості та звичних способів реагування. Необхідно знайти ті "больові точки", які змушують дитину вдаватися до агресії. Тільки вивчення дитини та її оточення дає змогу вибудувати цілеспрямовану роботу з нею.
Формування повноцінної активної осо-бистості має насамперед ґрунтуватися на вихованні в дитини почуття власної гідности усвідомлення своєї самоцінності.
Поваги до себе, віри у свої сили. Проте на заваді формуванню повноцінної особистості інколи стає страх. Адже наше стрімке життя зі стресами, надзвичайно великим потоком інформації з телеекранів, відео, насичене різноманітними ефектами, погонями, жахами, насиллям, аморальністю тощо лягає важким тягарем на нерви наших дітей. Захист їх внутрішнього світу від негативних впливів, від виникнення в них необгрунтованих страхів є спільною турботою дорослих, які мають справу з дітьми педагогів та батьків.
Сутність поняття страху
На думку З.Фрейда страх—це негативне емоційне переживання, яке людина відчуває тоді, коли зустрічає потенційну небезпеку. Страх має певний об'єкт, який
можна проаналізувати, стерпіти, проігнорувати тощо.
Далі пропонується заслухати ситуацію та визначити об'єкт страху.
Обоє батьків — люди з вищою освітою, педагоги. Але вони часто лякають свою не- посидючу, допитливу доньку Оленку уко-лами, бабаєм, барабашкою. Ефектом від цього вони задоволені: дитина відразу притихає, стає слухняною. Якось захворіло дівча на тяжку ангіну. Лікар призначив уколи через кожні чотири години. Відтоді з кожною появою медсестри зі шприцем життя в оселі перетворювалося на пекло: дитина заходилась в істериці, кричала, ховалася, билася, виривалась. Уся сім'я та медсестра після кожної процедури довго не поверталися до тями. Намучилася й дитина. Тільки тепер мама усвідомила, що Оленка справді лякалася, а вона ж гадала, що донька все сприймає як гру.[41, с. 22]
Отже, об'єктами страху у цій ситуації були уколи, бабай та барабашка. Потрапивши у психотравмуючу ситуацію, коли довелось робити дитині уколи, страх, що виник раніше, виявився у формі істерик при кожній появі медсестри зі шприцем.
Страх не є однозначно шкідли-вим. Він допомагає дитині і дорослому орі-єнтуватися в навколишньому та соціально-му середовищі, захищає від зайвого ризи-ку, коли ми, наприклад, переходимо вулицю, чи під час походу в гори. Страх ре-гулює діяльність, поведінку, убезпечує лю-дину від можливого травматизму. Тому по-зитивна функція страхів полягає в забез-печенні самозбереження людини.
Ознаки страху
Яким чином може виявлятись страх?
Відомий фізіолог І.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу, па-сивно-захисною реакцією з легким галь-муванням кори великих півкуль. Страх ґрунтується на інстинкті самозбережен-ня, має захисний характер та супровод-жується певними фізіологічними зміна-ми у вищій нервовій діяльності. Страх виявляється у вигляді сомато-вегететивних реакцій: почервоніння, тремтіння, підвищеної пітливості, прискорення пуль-су і дихання тощо.
Класифікація страхів
Види страхів
Навіювані => Особистісні <= Ситуативні
За походженням страхи поділяються
навіювані, які виникають під впли-вом слів чи дій дорослих: залякування, приниження особистої гідності, висміюван-ня невдач, фізичне покарання; страх бути покараним, страх перед неуспіхом, бути висміяним тощо;
особистісні: страх темряви, самот-ності, хвороби, приміщень, публічних вис-тупів тощо;
ситуативні породжуються реальни-ми подіями: пожежа, блискавка, землетрус, казки з жахами1. У таких випадках страх виникає як вияв природного захисного рефлексу, але дія його не припиняється, бо ситуативний страх залишає важкий слід у психіці дитини й часто переходить у дорос-ле життя. [40, с. 22]
Як видно зі схеми, всі страхи взаємопо-в'язані: навіювані та особистісні страхи породжують виникнення особистісних — найглибших і найважчих у подоланні.
Слід відрізняти поняття страхи та фобії.
Фобія—нав'язливі стани, що постійно переслідують людину. Розрізняють:
нозофобії—страх захворіти;
соціофобії—страх виступів перед ве-ликою кількістю людей;
клаустрофобія—страх закритих приміщень;
агорафобія — страх відкритого про-стору.
Шляхи подолання страхів
Існує низка методів подолання страхів.*
Релаксаційні методи: коли дитина у стані глибокого м'язового розслаблення
складає ієрархію ситуацій, що викликають певний страх: від тих, що ледве турбують (схематичний малюнок павука у книзі) до тих, що викликають надмірний страх (жи-вий павук повзе по руці).
Навмисне переживання тих мо-ментів, які викликають страх. На-приклад, якщо дитина боїться публічного виступу, то саме вихід на люди і допомагає їй перебороти цей страх. Дорослому можна попросити дитину допомогти у демонст-рації своїх досягнень всім.
Запропонувати дитині зобрази-ти на папері, зліпити, створити в уяві персонажів, які б могли уособлювати її страх, а потім вигнати, вимести, порвати, зім'яти, спалити тощо.
Уявне подолання ситуацій стра-ху іноді є ефективнішим, аніж прак-тичне. Так, можливо, деякі вихваляння, притаманні дітям 5—8 років, коли вони кажуть неправду про свої сміливі вислов-лювання та вчинки, відчайдушні пригоди, яскраві перемоги — це один з властивих віку способів оволодіння новими формами поведінки, випробування себе в іншій ролі (в ситуації страху).
Поради педагогам щодо профілак-тики дитячих страхів
Уже на початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками дітей, запишіть їхні побажання. Зафіксуй-те і власні уявлення щодо проблем кожної конкретної дитини.
Коли в групу приходять новачки, дай-те можливість іншим дітям самостійно по-яснити новоприбулим правила поведінки. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив.) Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче по-знайомитися з ним, а потім вже познайом-те з ним усіх інших однолітків.
Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки, проведіть гру-заняття, де мож-на використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко