як вони виглядають, чого вони праг-нуть, чого побоюються? Що допомагає цим ге-роям перемогти Ягу (змія, Кощія)? Герой пред-ставляє в психіці дитини конструктивні індиві-дуальні сили, що борються з агресивною архаї-кою нецивілізованих потягів.
Звертати увагу дитини на образи чарівних помічників і чарівних предметів, які герой використовує в боротьбі зі шкідливими драконами. Пропонувати пофантазувати на тему: «Що іще вміє сірий вовк (богатирський кінь)? Що герой може зробити, маючи таку чудову скатертину-самобранку (килим-літак, чоботи-скороходи)? Чим Іван-царевич її заслужив?». Чарівні пред-мети являють собою внутрішні ресурси (потенційні здібності), що допомагають дитині по-долати свою агресивність (але не притлумити, а опанувати її).
Звертати увагу дитини на фінальний стан героя, якого він досягнув ціною обмежень, ба-жання, подолання страхів і перемоги над носія-ми деструктивної агресії. Що для дитини озна-чає віднайдення героєм царства й одруження з прекрасною царівною? У цій символіці вира-жається віднайдення влади над своїм життям (і агресивними спонуканнями зокрема) і досягнен-ня внутрішньої цілісності.
Залежно від того, скільки років дитині, якої вона статі і яка саме проблема стоїть на порядку денному, слід добирати відповідні казки. Чарівні казки можна поділити на типи відповідно до статі героя й того, чи є головний герой дитиною («хлопчик-з-мізинчик») або юнаком (дівчиною), здатним одружитися (Іван-царевич, Попелюш-ка). Казки, де діють герої-діти, досліджують стра-хи й агресивні прагнення, характерні для більш раннього віку. Казки з героями-юнаками орієн-тують дитину на майбутнє і створюють моделі особистісного зростання, що гармонійно діє на деяку перспективу. Недаремно у вітчизняній каз-ковій традиції Баба Яга в казках з героєм-дитиною є моторошним монстром, що шкодить, а стосовно юнака вона є помічником — у боротьбі з монстрами більш моторошними. Той агресив-ний зміст, що несе в собі образ Яги, у казках пер-шого типу з'являється як ще не інтегроване, не засвоєне дитиною, а в казках другого типу воно вже вірно служить усвідомленій конструктивній меті.
У міру готовності дитини можна пропону-вати їй не слухати, а складати власні казки. Такі казки як з діагностичного боку, так і в плані по-шуку та розв'язання дитиною-автором глибин-них проблем, діють сильніше. Важливою є й ак-туалізація творчого потенціалу дитини. Саме творча діяльність може по-справжньому увібра-ти в себе надлишки агресивної енергії дитини.
Висновок до другого розділу.
Надійність та вірогідність отриманих даних в ході експериментального дослідження забезпечувались вихідними методологічними положеннями, репрезентативністю вибірки, використанням методів кількісної обробки даних. Всього різними видами дослідження було охоплено 57 учнів ЗОШ №12 міста Івано-Франківська. В ході дослідження були виявленні як конструктивні, так і деструктивні емоційні стани, а також особливості характерних емоційності молодшого школяра.
Для подолання емоційно-поведінкових розладів у дітей було розглянуто психокорекцій ні прийоми та техніки впливу на емоційну сферу дитини. Одним з найбільш ефективних методів психокорекційного впливу є арт-терапія. Саме використання мистецтва є найкращим способом реалізації внутрішніх можливостей компенсації, досягнення та підтримання рівноваги психічного стану дитини і, зокрема, її емоційної сфери. Для корекції емоційно-поведінкових розладів у даному розділі було розглянуто також особливості музикотерапії, як способу лікування таких психоневротичних розладів, як неадекватні реакції на переживання, неврози, депресії, істерії, дефекти інтелектуального, емоційного та фізичного розвитку. Заняття музико терапією сприяє формування у дітей навичок адекватного вираження почуттів, розвиваються емфатичні здібності, що сприяє встановленню і розвитку міжособистісних взаємин з однолітками і дорослими. Корисним для дитини є також переповідання страшних історій, казок, що дає змогу дитині в безпечній формі висловити свою агресію, що у певній мірі є шкідливою для здоров’я дитини.
Список використаної літератури
Аверин В.А. Психолоия детей и подростков. Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – 379с.
Арт-терапія як метод психокорекційного впливу на емоц. сферу дитини // Мандрівець. – 1999. – 33. – с. 65-68.
Божович Л.И. Личность и ее формирования в детском возросты. – М.: Просвещение, - 1968. – 464 с.
Бреслав Г.М. Емоциональные особенности формирования личности в детстве. – М., 1990. – с. 48-49,50.
Брусенко-Кузнєцов О. Про роботу з дитячою агресію за допомогою казки. // Психолог. – 2005. – жовт. (№39). – с.21-22.
Виготський Л.С. Розпис вислих психических функцій. – М., Педагогіка,1982.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посібник // О.В. Скрипчинко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2007. – 400 с.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посібник // О.В. Скрипчинко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416с.
Виготський Л.В. Психология искусства. – Москва: Педагогика, 1987. – 344 с.
Вовчик-Блакитна О.О. Резерви особистого зростання дитини // актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами // Збірник наукових праць. №2. – К.: ВМУРоЛ “Україна”. – 2002. – с.32-35.
Вьюнкова Ю.Н. Проблеми коррекционно – развивающего обучения // Педагогіка. – 1999. - №1.
Ганзен В.А., Систематика психических состояний человека // Весник Ленигр. Ун-та. Серия №6. Философия.Социология. Право.-1991. – Вып. 1. – с.47-55.
Додонов Б.И. В мире емоцій. – К., 1987.
До проблем діагностики емоційності як властивості особистості // Практична психологія та соц. робота. – 2002. - №7. – с.59-6.
Ельконин Б.Д. Психология игры. – М., 1978. – с.289.
Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку // Психолог. – 2003. – Січ. (№1). – с.27-30.
Емоційний розвиток дітей // Психолог. – 2002. – листопад (№41). – с.8-9.
Загальна психологія. Навч. посібник. 3 = 14 // О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огородничук та ін. – К.: “А.П.Н.”, 2001. – с.464.
Изард К.Е. Эмоции человека. – М., 1989.
Изард К.Е. Психология эмоций. – СПб.: Питер. – 2000.