Виконуючи що відображально-оцінкову роль, визначаючи, що для людини в різних ситуаціях, тобто виконують орієнтувальну функцію

Емоції як сигнал про потребу, що виникла. Відображально-оцінка роль емоцій виявляється й у їхньому зв’язку з потребами, які є внутрішніми стимулами. Тісний зв’язок емоцій з потребами очевидний, і не дивно, що П.В. Симонов розробив теорію емоцій, яка багата в чому базується на зумовлені емоцій потребами й імовірністю задоволення останніх, а Б.І. Додонов створив класифікацію емоцій, яка ґрунтується на видах потреб.

Спонукальна роль емоцій. На думку С.Л. Рубінштейна, “…емоція в собі самій містить потяг, бажання, прагнення, спрямоване до предмета або від нього, так само як потяг, бажання, прагнення завжди більш-менш емоційні ”. Загалом питання про те, звідки в спонуканні береться заряд енергії, досить складна і дискусійна. Виключати присутність у спонуканні до дії енергії емоцій не можна, але вважати, що емоції, власне, викликають спонукання до дії, теж навряд чи можливо.

Роль емоцій в оцінці досягнутих результатів. Оцінюючи перебіг і результат діяльності, емоції дають суб’єктивне забарвлення тому, що відбувається навколо нас і в нас самих. Це означає, що на ту саму подію різні люди можуть емоційно реагувати по-різному. Наприклад, змагання між командами 3 і 4 класів, програм улюбленої команди вболівальників спричинить у них розчарування, прикрість, а в уболівальників команди – суперника – радість. Люди по-різному сприймають і твори мистецтва. Недарма в народі кажуть, що на колір і смак товариш не всяк.

Емоція як цінність і потреба. Хоча емоції не є мотивами, (які Є.П. Ільїн розглядає як складне утворення, що охоплює потреби, ідеальну (наяву) мету і мотиватори, тобто чинники, що вплинули на ухвалення рішення і формування наміру), вони можуть поставити в мотиваційному процесі не лише як “порадник” або енергетичний підсилювач спонукань, які виникають у процесі мотивації, а й як саме спонукання, правда не до дій із задоволення потреби, а мотиваційного процесу. Це відбувається в тому разі, коли в людини виникає потреба в емоційних відчуттях і переживаннях й коли людина усвідомлює їх як цінність.

Про потребу людини в позитивних емоціях пише Е.Фромм. Дійсно, людина робить багато речей заради одержання задоволення, насолоди: слухає музику, читає книгу, як подобається їй, і не раз вже прочитану, катається на американських гірках, щоб випробувати гострі відчуття тощо. Тому емоція постає у вигляді мети (людина робить щось заради одержання бажаного переживання). Усвідомлювана ж мета є для людини цінністю або, Б.І. Додоновим, мотивом поведінки.

Емоційно-енергетична роль емоцій. За впливом на поведінку і діяльність людини німецький філософ І.Кант поділив емоційні реакції (емоції) на стенічні (із грецьк. сила), які підсилюють життєдіяльність організму, та астенічні – які її послаблюють. Стенічний страх може сприяти мобілізації резервів людини за рахунок викиду в кров додаткової кількості адреналіну, наприклад при активно-оборонній його формі (втечі від небезпеки). Сприяє мобілізації сил організму й наснага, радість. (“окрилений успіхом”, - кажуть у таких випадках.)

Деструктивна роль емоцій. Емоції можуть відігравати у житті людини не лише позитивну, а й негативну (руйнівну) роль. Вони можуть призводити до дезорганізації поведінки і діяльності людини.

Однак має значення і модальність емоцій. Страх, наприклад, може порушити поведінку людини, пов’язану з досягненням певної мети, зумовлюючи в неї пасивна-оборонку реакцію (ступор при сильному страху, відмова від виконання завдання. Це призводить або до відмови від діяльності або до вповільнення темпів оволодіння певною діяльністю, що здається людині небезпечною. Дезорганізуюча роль емоцій виявляється й при злості, коли людина прагне досягти мети за всяку ціну, повторюючи ті самі дії, які не призводять до успіху. При сильному хвилюванні людині буває важко зосередитись на завданні, вона може забути, що їй треба робити.

Прикладна роль емоцій

Комунікативна роль емоцій. Емоції за рахунком свого експресивного компонента (головним чином – експресії обличчя) беруть участь у встановленні контакту з іншими людьми в процесі спілкування з ними, у впливі на них. Роль цієї функції емоцій чітко бачать батьки, діти яких страждають на хворобу Дауна. Батьків гнітить та обставина, що діти не можуть повідомляти їм про свої переживання за допомогою міміки й інших способів емоційної комунікації.

Регулююча функція. Функція емоцій у процесі спілкування складається в координації черговості висловлень. Часто при цьому спостерігається сполучений вияв різних функцій емоцій. Наприклад, сигнальна функція емоцій часто сполучається з її функцією: загрозливий вигляд у хвилинку небезпеки сприяє залякування іншої людини.

Роль тендерних емоційних установок у процесі спілкування дітей. Відомо, що вже в дітей дошкільного віку є статева емоційна диференціація. Як зазначає В.Е. Каган, діти обох статей 4-6 років вважають, що дівчатка кращі за хлопців, з тією різницею, що в хлопчиків емоційна установка “хлопчики гірші за дівчаток, і я поганий”, а в дівчаток – “дівчатка кращі за хлопчиків, і я гарна”. У дітей шкільного віку ця тенденція залишається.

Використання емоцій як засобу маніпулювання іншими людьми. Про цю функцію емоцій знає вже маля, котре використовує її для досягнення своїх цілей: адже плач, лемент, страждальницька міміка дитини викликає в батьків і дорослих співчуття. Отже, емоції допомагають людині домагатися своїх потреб через зміни в потрібний бік поводження інших людей.

Як засоби маніпулювання використовують посмішку, сміх, погрозу, лемент, плач, показну байдужість, показне страждання тощо.

Роль емоцій у пізнавальних процесах і творчості.

Наявність емоційних явищ у процесі пізнання зазначили ще давньогрецький філософи