як їх осмисленість, тобто розуміння того, що таке "я радію", "я сердитий", "мені сумно". Пережи-вання дітей молодшого шкільного віку набувають смислу, вони узагальнюють-ся, формується логіка почуттів. Без таких змін, як вважає вчений, новий етап розвитку, перехід до шкільного віку, був би неможливим.
Ті подразники, які викликали емоційні реакції у дошкільників, для молод-шого школяра стають не дієвими. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на неприємні для нього події, але у нього з'являється здатність пригнічувати вольо-вими зусиллями небажані емоційні реакції [31, с.401].
Найбільш значущими для дітей молодшого шкільного віку є емоції страху, інтересу і радості.
Якщо у дошкільному віці домінували інстинктивні страхи, то у молодшому шкільному - це своєрідне перехрестя, на якому перетинаються інстинктивні і соціальні страхи. Як, відомо, інстинктивні страхи це переважно емоційні фор-ми страху, у той час як соціальні страхи - це результат інтелектуальної перероб-ки, свого роду раціоналізація страхів. Провідний страх цього віку страх "бути не тим", "страх не відповідати загальноприйнятим нормам поведінки, вимогам оточуючих, чи то школи, чи однолітків, чи сім'ї". Конкретними формами цього страху є страх зробити щось не те, не так, як слід. Страх невідповідності виростає із несформованого у дитини вміння оцінити свої вчинки з боку моральності, що лежить в основі формування почуття відповідальності. Молодший шкільний вік-це найбільш сприятливий (сенситивний) період для його формування.
Іншим і найчастішим видом страху невідповідності у цьому віці є страх запізнитись у школу. Він сильно виражений у дівчат, оскільки у них найшвидше виникає і сильніше проявляється, ніж у хлопчиків, почуття провини. Страх запізнення у школу - це один із симптомів синдрому “шкільної фобії”, тобто страху перед відвідуванням школи...
Поряд із "шкільними страхами" для цього віку характерний страх стихії: грози, землетрусу. Усі ці страхи, на думку О.І. Захарова, продукти так званого "магічного мислення" школяра, його схильності вірити у різні передбачення. І як підкреслює В.А. Аверін, страхова симптоматика дітей в цьому віці є наслідком збігу соціальних та інстинктивних страхів і, насамперед, страхів невідповідності загальноприйнятим нормам на фоні почуття відповідальності, що формується, "магічного мислення" і вираженої у цьому віці навіюваності.
Емоції інтересу і радості тісно пов'язані з пізнавальною діяльністю дитини. Інтелектуальний успіх неможливий, якщо дитина не переживає ці емоції.
Інтерес розглядається К. Ізардом як фундаментальна, вроджена емоція і вважається домінуючою серед інших. Саме він спонукає дитину до дослідження оточуючого світу. З інтересом тісно пов'язана емоція радості. їх взаємодія це своєрідна емоційна основа для творчої діяльності дитини. Радість дозволяє дитині відчути більш тісний і багатогранний зв'язок із оточуючим світом [1, с. 281-289].
Таким чином, емоційна сфера молодшого школяра характеризується:
легким відгуком на події, що відбуваються, афективною забарвленістю сприймання, уяви;
безпосередністю та відкритістю вираження своїх переживань - радості, суму, страху, задоволення чи незадоволення;
готовністю до афекту страху; у процесі учбової діяльності страх дитина переживає як передчуття невдач, неприємностей, невпевненості у своїх силах, неможливість справитись із завданням; школяр відчуває загрозу своєму статусу в класі, сім'ї;
- великою емоційною нестійкістю, частою зміною настрою (на загальному фоні життєрадісності, веселості, безтурботності), схильністю до короткочасних і бурхливих афектів;
емоційними чинниками для молодших школярів є не тільки ігри і спілкування з однолітками, але й успіхи у навчанні і оцінка цих успіхів вчителем і ровесниками;
свої і чужі емоції і почуття погано усвідомлюють, розуміють; міміка інших сприймається часто невірно, так як і тлумачення виразу почуттів оточуючих, що призводить до неадекватних реакцій молодшого школяра; виняток становлять базові емоції страху і радості, стосовно яких у дітей цього віку уже с чіткі уявлення, вони можуть виразити їх невербально, називаючи п'ять синонімічних слів, що позначають ці емоції [6, с.401 ].
Основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи і невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри і т. п.
До емоційної сфери особистості молодших школярів належать переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які стають основою формування пізнавальних інтересів, допитли-вості учнів. Колективні заняття та ігри сприяють розвитку в учнів моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відпо-відальність, товариськість, колективізм.
Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх виявлення в інших людей. За даними спостережень (Н. С. Лейтес, П. М. Якобсон та ін.), першокласники не завжди правильно сприймають зовнішні вияви страху й гніву, а також доброзичли-вого й недоброзичливого ставлення дорослих один до одного. У II і, звичайно, у III класі учні здебільшого адекватно наслідують виявлення почуттів дорослих і переносять їх у взаємини з одно-літками. Іноді вони переймають негативні способи виявлення по-чуттів, наприклад погані манери.
Для молодших школярів загалом характерним с життєрадісний, бадьорий настрій. Причиною афективних станів, які іноді бувають у них, є розходження між їх домаганнями і можливостями задо-вольнити їх, прагненням школяра домогтися високих оцінок сво-їх особистих якостей і дійсним ставленням товаришів до нього (Л. С. Славіна). У такій ситуації він може виявити грубість, за-пальність, забіякуватість та інші форми емоційної нестійкості. Як-що вчитель і батьки залишають такі випадки без належної уваги, то вони можуть призвести до ізоляції дитини в колективі, форму-вання в неї негативних рис характеру. [28, с. 167-168].
Розвитку моральних почуттів сприяє життя учнів у класному колективі, об'єднаному спільною навчальною діяльністю, робота у жовтенятських зірочках і піонерських ланках, керована вчите-лем. У першому класі, коли класний колектив ще не створений, роль учителя у