наводить Н.Д. Левітов, звертаючись до станів схвильова-ності та тривоги. Відповідно до його кон-цепції психічний стан має деструктивний вплив на особистість, а відтак є негатив-ним психічним станом у випадку: 1) не-адекватності інтенсивності та сили такого стану об'єктивним ситуаціям, що їх ви-кликали; 2) коли цей стан формовиявляється так, що свідчить про певну втрату самоконтролю; 3) у випадку наявності різких, афективних форм реакцій; 4) ко-ли подібний стан набуває ригідності й особистість застрягає на певних емоцій-них переживаннях чи об'єктах, що їх спровокували.
Ситуація, коли в особистості можуть спостерігатися ті чи інші вищевказані прояви, або їх вся сукупність, може свідчити про певний рівень невротизації особистості і, як наслідок, спричинюва-тиме значне порушення її адаптаційних можливостей, дисгармоній у спілкуванні, навчанні, праці, поведінково утверджуватиме девіації загалом. Вочевидь найбіль-шу групу негативних психічних станів становлять емоційні. Серед них вагоме місце посідають хвилювання, тривога, страх, паніка, гнів, переляк, незадово-лення, сум, горе, розпач, пригніченість, емоційне перенапруження, ненависть, фрустрація, агресія, депресія та ін.
Вікові особливості молодших шко-лярів у форматі генези негативних пси-хічних станів. Початок навчання дитини 6-7 років у масовій школі пов'язаний з цілою низкою особистісних проблем, які її супроводжують і негативно позна-чаються на психічному та соматовегетативному здоров'ї. Більшість сьогоднішніх педагогів, батьків вважають за першочергове та головне завдання сформувати інтелектуальну, тобто раціо-нальну сферу дитини, нехтуючи більшою чи меншою мірою розвитком її емоційно-почуттєвої. За результатами експерименталь-них досліджень американських (Д. Гоулмен) та українських (О.О. Вовчик-Блакитна) психологів високі показники інтелектуального розвитку особистості молодшого школяра далеко не є запору-кою їхньої успішності в навчанні, при-чому головно через деформації в емо-ційній сфері [10, с.32].
Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін у своїх працях описують вік 6-7 років як кризовий, оскільки він знаходиться на перетині двох періодів онтогенезу - до-шкільника та молодшого школяра [6]. У дітей цього віку переважає психо-емоційний компонент у поведінці та ді-яльності, для них характерна емоційна збудливість, нестійкість емоційних проя-вів, їх лабільність, висока сензитивність до емоціогенних ситуацій, надмірна вразливість, схильність до емоційного зараження. У першокласників домінує емоційна забарвленість усіх психічних процесів, має місце швидке виникнення афективних переживань і водночас несформованість навичок емоційно-вольової саморегуляції, а тому вони не вміють стримувати свої афективні стани, пере-живання, настрої, контролювати їх формовияв. Зазначені особливості, поряд з незрілістю вольової сфери особистості молодшого школяра, є ще однією перед-умовою переважання психічних станів з негативною модальністю.
Нова соціальна ситуація розвитку істотно ускладнює положення дітей 6-7 річного віку серед інших учнів, нефор-мального дитячого оточення. У цей пе-ріод докорінно змінюється зміст їхнього життя: перед ними ставляться нові та більш складні вимоги, з'являються нові обов'язки, норми, правила, урізноманіт-нюється режим дня, навчальної праці та відпочинку. Нова провідна діяльність (учбова) вимагає значних зусиль, ви-сокого рівня розвитку вольових якостей, довільності психічних процесів. Молод-ший школяр долучається до взаємин оновленої соціальної групи однолітків, у його життя входить нова значуща особистість - учитель. Вищезазначене, а також певні індивідуально-психологічні особливості дітей (різні сила нервової системи, схильність до психопатичної поведінки, адаптаційні можливості, стій-кість до стресових ситуацій, пороги чут-ливості у виникненні емоцій та ін.) на тлі недостатньо сформованих довільних процесів і навичок саморегуляції, є спри-ятливим підґрунтям для внутрішнього розвою негативних психічних станів $$. с. 22]. В окремих випадках наявність значної кількості емоціогенних ситуацій у повсякденному житті молодшого школяра може призвести до переважання таких форм реагування та особливостей поведінки, котрі властиві більш ранньому віковому періоду, що свідчить про зат-римку психічного розвитку [М.
У зв'язку з новим статусом і соціаль-ною ситуацією розвитку в емоційній сфері учнів цього віку часто проявляється капризність, дратівливість, імпульсив-ність, неслухняність тощо.
На момент вступу до школи та період первинного рівня аж; засвоєння нових вимог зростає поширеність невротичних реакцій, нервово-психічних і со-матичних розладів порівняно з до-шкільним віком. Заданими Н. Самоукіної, «з початком навчання у школі у 67—69% непідготовлених Дітей виникають специфічні ре-акції: страхи, зриви, істеричні ре-акції, підвищена слізливість, загальмованість тощо. Діти бояться вчитися, відчувають страх перед виходом до дошки, бояться низь-ких балів, приниження; бояться виявитися неспроможними (хтось розумніший, а хтось дурніший), спізнитися на урок» [36, с.92]
Основні вияви емоційної дезадап-тації. Під емоційною дезадапта-цією дітей молодшого шкільного віку ми розуміємо психічний стан, викликаний тривалим емоційним напруженням, який виявляється у зміні механізмів саморегуляції по-ведінки, зниженні продуктивності
пізнавальних процесів, виникненні
комунікативних проблем.
У молодших школярів емоцій-на дезадаптація виявляється в поведінкових симптомах як надмірна розгальмованість та загальмованість. Зрив механізмів гальму-вання та регуляції поведінки при-зводить до розгальмованої пове-дінки» у моторно-розгальмованих дітей. Специфічною рисою таких дітей є надмірна активність, яка не має ніякої осмисленої мети та і спрямованості, надмірна метушливість, короткотривала увага. Гіперактивність, за спостереженням К. Флейк-Хобсона [42] виявляється у 5—8% хлопчиків і 1%, дівчаток — учнів початкових класів. Для таких учнів характерний слабкий контроль за виявлен-ням почуттів, надмірна рухомість та прагнення привернути до себе увагу оточуючих.
Іншою формою викривлення гальмівних механізмів регуляції поведінки є психомоторна загальмованість. Такі школярі вирізня-ються помітним зниженням ру-хової активності, уповільненим темпом психічної діяльності, звуженістю діапазону та виявлен-ня емоційних реакцій. У дітей спостерігається плакси-вість, інертність, нерішу-чість, загальмованість, яка інколи може доходити до ступору.
Емоційна дезадаптація може виявлятись у формі не-стабільності психічних про-цесів, шо на рівні поведін-ки розкриває себе в емо-ційній нестійкості, легкості переходу від підвищеної ак-тивності до пасивності і, навпаки, від повної бездіяль-ності — до невпорядкованої гіперактивності. Для цієї ка-тегорії учнів характерним є бурхливе реагування на си-туації неуспіху, швидка стомлюваність, скарги на погане