У ряді досліджень виявлено фаворитизм щодо своєї статі, який проявляється у більш високій оцінці особистості представників своєї статі. Він спостерігається вже у дворічних дітей, яким запропонували описати позитивні характеристики, що стосується їх власної статі, і негативні, щодо оцінки протилежної статі (Кунн, 1978). Аналогічні результати були отримані і на дітях від 5 до 12 років (Мартін Ц., 1989; Мак Аніяк, 1993). Мак-Кі і Перріфс дійшли висновку, що загалом чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. Вони встановили, що чоловіки демонструють більшу узгодженість щодо типово чоловічих якостей, ніж жінки – стосовно жіночих. Якщо образ ідеального чоловіка обидві статі мають практично однаковий, то в описах ідеальної жінки вони суттєво розходяться: жінки приписують своєму ідеалові майже всі позитивні маскулінні риси, тоді як чоловіки дивляться на жіночність традиційніше.

Описуючи свої тілесні ознаки, хлопчики акцентують фізичні характеристики (зріст, вага, фізична сила), особливе місце займає тема агресії, що прямо демонструється в рисунках чоловіка. Дівчатка відкрито орієнтуються на зовнішні дані, красу. Серед своїх позитивних психологічних якостей хлопчики вказують розум, наполегливість, впевненість, серед негативних – лінощі, скупість, соромливість. Дівчатка описують себе як чутливих, ніжних, емоційних, скромних, працелюбних, а негативних якостей зазвичай не відмічають.

Я. Корчак, вивчаючи особливості поведінки школярів різної статі, зауважував, що дівчата часто намагаються показати себе кращими, ніж вони є, тоді як хлопчики – видатися гіршими (а звідси підліткова бравада, грубість, ненормативна лексика). Жінка інтуїтивно відчуває, що на неї завжди дивляться. Тому в ній все підготовлено до цього перегляду і прослуховування. Вона прагне бути природною, але в жіночому виконанні – це значить бути кращою, ніж є насправді. Юнак прагне показати себе не таким, яким він є, а яким йому хочеться бути (на його думку) в очах дівчини. Жіночий же менеджмент полягає в тому, щоб він прагнув бути не таким, яким йому хочеться, а таким, яким йому належить бути, з жіночої точки зору. Для жінки не дуже важливі якісь абстрактні успіхи в кар’єрі чоловіка. Для неї важливіше, щоб все це робилося заради неї, заради жінки. Чоловік часто не розуміє цього, ображається, що його успіхи не оцінені і не помічені жінкою.

Чоловік прагне до соціального статусу, що дає славу, популярність, багатство, з такою ж енергією, з такою ж готовністю пожертвувати всім, як жінка – до краси, яка дає їй панування над чоловіками. Розкішні плаття і прикраси є для жінок символом і вивіскою соціального статусу, багатства, і, отже, дають мірку її соціального значення. Чоловіки ж прагнуть до цього іншими засобами: ордени, дипломи, політичний успіх, кар’єрний ріст. І як жінка видумує і вдається до численних хитрощів, щоб продемонструвати ознаки краси, якою не наділена, точно так само чоловік прагне надати собі ілюзію певного соціального значення: він претендує не тільки на суспільні і політичні посади, що приносять владу і підносять його, але й прагне також просто до зовнішніх атрибутів, до титулу цих посад; чоловіки хочуть „фігурувати”, навіть не маючи авторитету влади (наприклад, академіки місцевих чи галузевих недержавних академій).

Юнаки схильні переоцінювати свої достоїнства, вихваляються, не відчуваючи будь-яких моральних перешкод, що жінкам, зазвичай, недоступно. Відому істину „Скромність прикрашає людину” жінки дівчата до серця значно ближче, ніж хлопці. Ставлення юнака до дівчини значною мірою визначається бажанням здивувати, викликати захоплення. Дівчина в цьому плані міцно стоїть на землі, їй і в голову не прийде дивувати уяву юнака тим, чого в її житті ніколи не було і не може бути.

Слух юнака різко загострюється, коли йому кажуть, який він розумний і талановитий, і знижується до нуля, коли звертають увагу на його недоліки. Звідси висновок – критикувати чоловіка безперспективно, оскільки критичних зауважень на свою адресу він не чує. З метою профілактики душевного і фізичного здоров’я необхідно говорити чоловікові як мінімум тричі на день (зранку, в обід і ввечері), що він найрозумніший, найталановитіший і досягне всього, чого захоче. Регулярно слухаючи ці фрази, у чоловіка розвивається рефлекс залежності від жінки, яка регулярно говорить йому це.

Чоловік, юнак завжди прагне, щоб оточуючі захоплювались його спритністю, силою, мужністю; жінці необхідно, щоб у ній цінували красу. Хлопчики ніколи не одягнуть нічого незручного для краси. А дівчата ніколи не одягнуть нічого некрасивого заради зручності. Намагаючись виділитися, жінка передовсім одягається красиво для представниць своєї статі. Вона наче бере участь в неоголошеному конкурсі. Суперництво за чоловіка накладає на жінку суттєвий відбиток, стає причиною того, що жінки намагаються виглядати молодшими, приховувати свій вік, вади в своїй зовнішності. Не випадково, М. Ю. Лермонтов писав: „Чого тільки жінка не зробить, аби засмутити суперницю”. У другу чергу жінка одягається для чоловіків і вже в третю – для конкретного чоловіка. У чоловіка все по-іншому. Він, передовсім, одягаючись красиво, має на увазі кохану жінку, або ж ту, увагу якої хоче привернути, в другу чергу – всіх жінок і ніколи не робить це для інших чоловіків. Таким чином, якщо чоловік прагне сподобатися конкретній жінці і переслідує при цьому конкретну мету, то жінка відчуває потребу подобатися взагалі.

Для юнака залежність є показником слабкості. Добровільне прагнення до подолання перешкод