Але, щоб зрозуміти реальну поведінку чоловіків і жінок, треба, на думку І. С. Кона, знати не лише її біологічні константи й соціальні фактори, такі, як статевий розподіл праці, особливості виховання хлопців і дівчат і т. п., але й те, як це все відбивається і заломлюється у людській психіці: як відбувається усвідомлення індивідом своєї статевої належності, формування відповідної самосвідомості, рівня домагань, самооцінок тощо.

Останні тенденції вивчення проблеми статевої диференціації пов’язані з розвитком соціально-конструктивістського підходу, в рамках якого акцент зроблений не на вимірюванні та описанні ґендерних відмінностей, а на аналізі процесу їх конструювання. Іншими словами, ґендерні відмінності вивчаються не як продукт і результат, а як процес.

Аналіз наукової літератури, матеріали дисертаційних досліджень, наші власні спостереження свідчать, що не варто ламати списи щодо того, чим зумовлені відмінності між чоловіками і жінками: біологічними чи соціальними факторами. Питання не варто розглядати з позиції „або-або”, оскільки мають значення й одні й інші фактори і відокремити їх на практиці неможливо. Інша справа, що одні відмінності більшою мірою можуть залежати від біологічних факторів, а інші – від соціальних, але це не відміняє біосоціального підходу до розгляду відмінностей між чоловіками і жінками. Це саме стосується і багатьох ґендерних установок. Спроби уніфікувати статеві риси, з якою б метою вони не приймалися, загрожують зруйнувати інформаційні механізми і вже тому небезпечні. Піднесення чоловіка в еталон для жінки, чим так переймаються неофеміністки, – надзвичайно негативне явище, що дестабілізує людську систему. Потворність жінки повертається потворністю самого еталону – чоловіка. Відносна міжстатева гармонія здатна пробити собі дорогу лише через подолання подібних спроб.

Важливий аспект особистісного розвитку, що виявляє традиційні статеві відмінності, включає інтереси, ідеали, установки та особисті цінності. Ці особливості часто чинять непередбачуваний вплив не лише на розвиток емоційних і характерних рис, але також на досягнення і дійсні можливості людини. Особливим багатством відрізняються дані, зібрані дослідниками дитячого віку. Проводять співставлення переваг хлопчиків і дівчаток у таких сферах, як ігрова активність, спонтанні малюнки, колекціонування, читання, кінофільми, улюблені герої в літературі чи громадському житті, професійний вибір і загальні життєві цілі, мистецтво і політика і т. п. З цих різних досліджень з’являються досить чіткі і послідовні типи чоловічих і жіночих інтересів.

Ґендерні відмінності виражаються в тому, що хлопчики проявляють інтерес до речей, а дівчатка – до людей. Наукове формулювання сфери інтересів чоловіка звучить так: „Чоловіки люблять цікаві речі”. Це поняття охоплює будь-які предмети, створені чоловіками для задоволення своєї допитливості і проведення часу – комп’ютери, автомобілі, зброя, космічна техніка тощо. У чоловіка є внутрішній імпульс до придбання цікавих предметів і якщо поруч немає жінки, яка здатна згасити цей імпульс, чоловік може витратити на це всі гроші. Дослідникам доводилось спостерігати поведінку, що відображає цей стереотип, вже через 2–4 дні після народження малюка. Дівчатка в немовляцтві здатні затримувати увагу на обличчях значно довше, ніж хлопчики, причому незалежно від того, говорить людина чи мовчить. На більш пізньому етапі розвитку малюки обох статей, лежачи в ліжку, із задоволенням лепечуть, орієнтуючись на тих, хто їх розглядає. Однак хлопчикам не потрібно, щоб дорослий підтримував з ними бесіду. Вони не менш радісно лепечуть, спілкуючись з іграшками чи з іншими предметами. Зовсім не так поводять себе дівчатка: вони швидко втрачають інтерес до гри, якщо опікун відходить від них. Їх приваблюють обличчя, і контакт за допомогою погляду триває в них у два-три рази довше, ніж у хлопчиків; малюки-хлопчики більше цікавляться хаотичним рухом об’єктів.

Якщо вивчити іграшки, яким діти віддають перевагу, то тут можна побачити суттєві відмінності у смаках. У хлопчиків – це предмети переміщення, впливу, перетворення: машини, літаки, космічні кораблі, інструменти і зброя. У дівчат на першому місці – це імітація живих істот (ляльки, м’які тварини і т. п.) і засобів, що сприяють повсякденному життю (предмети побуту, меблі, посуд). У свідомості дівчинки з раннього віку домінує людина, і все, що з цим пов’язано. Звідси й особливості вибору іграшок.

Хлопчики отримують різноманітніші іграшки, ніж дівчатка, і види іграшок, що пропонуються батьками хлопчикам і дівчаткам, суттєво відрізняються. Іграшки для хлопчиків більшою мірою дають змогу проявити винахідливість, дають більше можливостей маніпулювання різними предметами і підтримувати тісніший зв’язок з матеріальним світом, ніж іграшки для дівчаток. З іншого боку, іграшки для дівчат, зазвичай, такі, що дівчатка в своїх іграх більше наслідують оточуючих, частіше грають у безпосередній близькості від своїх вихователів і мають менше можливостей для різноманітної і новаторської діяльності.

У хлопчиків частіше зустрічаються різні вільні конструкції, проекти. У дівчат навпаки, „взірець” чи план є зазвичай бажаним помічником і обмеженням їх творчості. Саме тому творчість чоловіка значною мірою носить інноваційний характер, тоді як творчість жінок – впорядковуючий і декоративний. І не випадково, що купуючи автомобіль, чоловік, як правило, вибирає марку (потужність двигуна, ходові якості), жінка – характер кольору та оформлення салону. Саме в силу цього винахідників-раціоналізаторів серед чоловіків у n разів більше, ніж серед