високого професіоналізму, неперервність цього процесу [13, 88 ]. Визначаючи перспективи розвитку післядипломної освіти, Н. Бібік вказує на докорінні зміни функцій післядипломної освіти: від обслуговуючої, супроводжувальної до випереджувальної, прогностичної [ 6, 2 ].
Cкладовою післядипломної педагогічної освіти є курсова підготовка вчителя в обласних (міських) центрах (інститутах) У дослідженнях В.І.Бондаря, І.А.Зязюна, І.Жерносєка, Н.Коломінського, С.Крисюка, В.Маслова, В.Олійника, Т.Сущенко, Н.Протасової, В.Пуцова та інших підвищення кваліфікації вчителів розглядається як спеціально організована, цілеспрямована і зумовлена відповідними межами діяльність, що має свої завдання, зміст, методи та форми, резерви для розвитку.
Основними завданнями курсів підвищення кваліфікації вчителів є приведення професійної компетентності педагога у відповідність з державними стандартами освіти, вдосконалення його фахової майстерності, ознайомлення з новітніми досягненнями педагогіки і психології, сучасними технологіями навчання і виховання, поглиблення і розширення соціальних і політичних знань, розвиток його педагогічної та психологічної культури [5; 10; 15 та ін.]. За дослідженнями науковців, визначені завдання мають реалізуватись на таких рівнях:
- інформаційному (одержання всебічної інформації про нові досягнення філософської, психологічної, педагогічної та фахової літератури);
- методичному (ознайомлення з новими технологіями, колективне створення ефективних методик вивчення окремих тем, розділів);
- відтворюючому – переорієнтація (де потрібно) вчителів щодо нових цілей і завдань навчання і виховання, подолання старих стереотипів і традицій у роботі з учнями, розвиток творчих підходів у професійній діяльності) [20].
На думку В. Пуцова, процес навчання на курсах підвищення кваліфікації вчителів має складатись із чотирьох етапів (організаційно-установчого, регулятивно-навчаючого, операційно-діяльнісного, контрольно-оцінювального), які повинні взаємодіяти і взаємодоповнювати один одного на всіх рівнях [18].
Вважаємо, що готовність учителя сільської школи до індивідуального навчання молодших школярів повинна забезпечуватись різними формами організації підвищення кваліфікації під час курсів: фахових, у плані яких передбачено вивчення спецкурсів з даної проблеми; проблемно-тематичних; авторських; пролонгованих.
Робота з підготовки вчителя в системі підвищення кваліфікації до індивідуального навчання молодших школярів може бути ефективною, якщо її розглядати як цілісну педагогічну систему. З цією метою необхідно розробити модель підготовки вчителя сільської школи в системі післядипломної освіти до індивідуального навчання молодших школярів, максимально враховуючи рівні його готовності до роботи в нетрадиційних умовах функціонування сільських малокомплектних шкіл.
Список літератури:
Закон України “Про загальну середню освіту” від 13.06.1999 р.– ХVІ – С.9.
Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах//Сільська школа України. - 2003. - № 8-9. – С.6-8.
Щодо правомірності формування класів-комплектів. Лист МОН України 1/9-299 від 10.06.2003 р.
Щодо неправомірності формування класів-комплектів. Лист МОН України 1/9-299 від 10.06.2003 р.
Абдулина А.О. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: Для пед. спец. высш. учебн. заведений. – 2-е изд. и доп. – М.: Просвещение. – 1990. – 141 с.
Белецкий И.К. Совершенствование квалификации учителей: Теоретические основы методики. - Рига: Звайгзне, 1986.— 116 с.
Бібік Н.М. Післядипломна освіта: перспективи розвитку / Педагогічна газета. - № 1(79). – С.2.
8. Бущак Г. Готовність вчителя до навчання, професійних змін та росту // Педагогічна думка. – 2004. – № 4. –С.57-60.
Генецинский В.И. Знания как категория педагогики: Опыт педагогической когитологии.– Л.: Изд-тво Ленинградского унив, 1989. – 144 с.
Ельницкий К. Воспитание и обучение в семье и школе (педагогика). – Изд. 2-е. – С.-Пб.: Издание М.М. Гутзаца, 1914. – 239 с.
Изучение результативности курсовой подготовки педагогических кадров: Метод. реком. – К.: ЦИУУ, 1990. — 45 с.
Захарійчук М.Д. Педагогічні спостереження як компонент професійного розвитку вчителя початкових класів у системі післядипломної педагогічної освіти: Дис ... канд. пед. наук. – Київ, 2004. – 215 с.
Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності: Дис ... канд. пед. наук. – Київ, 1997. – 227 с.
14. Крисюк С.В. Післядипломна освіта педагогічних кадрів: реалії і перспективи // Освіта і управління. – 1997. – №1. – С.88.
Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования.—Л.: ЛГУ, 1980.—127 с.
Маслов В.І. Основні функції системи підвищення кваліфікації педкадрів // Рад. школа. —1987. – №5. — С.62-65.
Олесницкий М. Курс педагогики. Руководство для женских институтов и гимназий с 2-годовым курсом педагогики. – Вып. 2. – К., 1887.
Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
Пуцов В.І. Теоретичні основи процесу навчання в системі підвищення кваліфікації // Післядипломна освіта в Україні. — 2001. — №2. — С. 50-54.
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Генеза, 2002. – С. 229.
Семиченко В.А. Психологічні зміни педагогічних працівників і їх врахування у професійній підготовці і післядипломній освіті // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Педагогіка і психологія.—2001.— Вип.ІІІ.— С.13-20.
Скворцов И.В. Записки по педагогике. – Ч.1.: Общая педагогика. Применительно к программам педагогики в женских гимназиях, институтах и других средних учебных заведений. – Петроград: Издание Я. Башмакова и Ко, 1916.
Ярошенко О.Г. Формування у вчителів загальноосвітніх шкіл готовності до освоєння передового педагогічного досвіду: Автореф. дис... канд. пед. наук. – Київ, 1987. – 24 с.