Реферат

Розвиток творчого мислення дітей

І. Що таке творче мислення

Ще здавна людство намагалось збагнути сутність творчості. Першими об'єктами вивчення були люди науки та мистецтва. Аналізувались їхні щоденники, листи, висловлювання. Більшість авторів великих винаходів визначали дві стадії творчого процесу: перша стадія—тривалі роздуми над фактами та яви-щами, що вивчалися; друга стадія — те, що російсь-кою мовою називається «озарением», плюс інтуї-тивно прийняті рішення. Винахідник Томас Едісон так визначив процес творчості: «Винахід — це 99% поту і 1% натхнення».

У другій половині нашого століття досліди твор-чого мислення значно розширилися. Було створено перші діагностичні завдання, що виявляли рівень розвитку творчого мислення. Почали вивчатися процеси творчості дітей та підлітків. Розроблялись перші навчальні програми формування творчих здібностей. У цей час було виявлено психологічні складові творчої діяльності: гнучкість розуму; сис-тематичність і послідовність мислення; діалектичність; готовність до ризику та відповідальності за прийняте рішення.

Гнучкість розуму складається із здібності до від-окремлення суттєвих ознак з безлічі випадкових і здатність швидко перебудовуватися з однієї ідеї на іншу. Люди з гнучким розумом зазвичай одразу пропонують значну кількість варіантів рішень, ком-бінуючи та переставляючи окремі елементи проб-лемної ситуації. Систематичність та послідовність дозволяють людям керувати процесом творчості. Без них гнучкість може перетворитися на «перего-ни ідей», коли рішення до кінця не продумуються.

У цьому випадку людина, яка має багато ідей, не може вибрати серед них потрібну. Вона нерішуча та залежна від тих, хто її оточує. Завдяки систематич-ності всі ідеї зводяться до певної системи і послі-довно аналізуються. Доволі часто за такого аналізу абсурдна на перший погляд ідея перетворюється і відкриває шлях до вирішення проблеми.

Часто-густо відкриття народжувалось за поєднан-ня здавалося б непоєднуваного. Цю здатність назва-ли діалектичністю мислення. Приміром, тривалий час такі явища, як бездротова передача мовлення на відстань, польоти на апаратах, важчих за повітря, запис і зберігання звуку здавалися непридатними * для розв'язання. Людина, яка мислить діалектично, може чітко сформулювати протиріччя і знайти спо-сіб його вирішення.

Людина, яка вміє мислити творчо, також має пот-ребу в здатності ризикувати і не боятись відпові-дальності за своє рішення. Це відбувається тому, що доволі часто старі та звичні способи мислення зрозуміліші більшості людей. Приміром, відомо, що закони спадковості було відкрито й опубліковано Георгом Менделем у 1865 році. Але до 1900 року всі біологи ігнорували відкриття Менделя. Лише через 35 років, після того, як три різні групи вчених зно-ву відкрили закони спадковості, про відкриття Менделя згадали і прийняли його.

ІІ. Стадії творчого мислення

Згадані в попередньому розділі психологічні ком-поненти творчості є властивостями дорослого мис-лення. У дітей здібності до творчості складаються поступово, вони проходять декілька стадій розвит-ку. Ці стадії спливають послідовно: перед тим як бути готовою до наступної стадії, дитина обов'язко-во повинна оволодіти якостями, що формуються на попередніх стадіях. Дослідження дитячої творчості дозволяють виявити як мінімум три стадії розвитку творчого мислення: наочно-дійове, причинне і ев-ристичне.

НАОЧНО-ДІЙОВЕ МИСЛЕННЯ

Мислення народжується від дії. У дитинстві та ранньому віці воно невід'ємне від дії. У процесі ма-ніпулювання з предметами дитина вирішує різно-манітні розумові завдання. Приміром, граючись із збірно-розбірними іграшками типу головоломок, пірамідок, матрьошок, дитина практично, методом спроб і помилок, шукає принципи їх розбирання та збирання, навчається враховувати та співвідносити між собою величину та форму різних деталей. До п'яти-шести років діти навчаються створювати дії подумки.

Най-частіше діти уявляють наочний зоровий образ пред-мета. Тому мислення дитини дошкільного віку на-зивають наочно-дійовим. Дуже важливими для роз-витку мислення є завдання на досліди образу-уявлення. До п'яти років діти навчаються розчленову-вати уявлення на окремі частини, активізувати кон-тури предметів, співставляти схожі предмети між собою і знаходити схожість та відмінності.

Виділення окремих елементів образу дозволяють дитині поєднати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об'єкти або уявлення. Так, дити-на може уявити тварину, що поєднує в собі части-ни багатьох тварин і тому має такі властивості, яких не має жодна тварина в світі. В психології таку здіб-ність називають фантазією.

Можна назвати лише декілька психологічних якостей, що лежать в основі фантазування:*

чітке й ясне уявлення образів предметів;*

гарна зорова та слухова пам'ять, що дозволяє тривалий час утримувати в свідомості образ-уявлення;*

здатність подумки співставляти два і більше предметів і зрівнювати їх за кольором, формою, розміром і кількістю деталей;*

здатність комбінувати частини різних об'єктів і створювати об'єкти з новими якостями.

Хорошими стимулами для фантазії є незакінчені малюнки, невизначені образи типу чорнильних плям, опис незвичайних, нових якостей предметів.

Фантазія дитини на першій стадії розвитку твор-чого мислення ще дуже обмежена. Дитина мислить ще занадто реалістично і не може відірватися від звичних образів, способів використання речей, най-більш вірогідних ланцюжків подій. Приміром, якщо дитині дошкільного віку розповісти казку про ліка-ря, який, йдучи до хворого, попрохав чорнильницю постерегти своє житло, то дитина з цим погоджу-ється, оскільки в казці річ може виконувати різні функції. Одначе дитина починає активно заперечу-вати, якщо їй сказати, що коли прийшли злодії, то чорнильниця загавкала. Це не узгоджується з реаль-ними якостями чорнильниці. Найчастіше діти про-понують інші, більш реалістичні способи дії чор-нильниці на злодіїв: розплескування чорнил, удари чорнильницею по голові тощо.

Отже, одним із напрямів розвитку творчості на етапі наочно-діючого мислення є вихід за рамки звичних розумових стереотипів. Цю якість творчого мислення називають оригінальністю, і вона зале-жить від уміння подумки зв'язувати далекі образи предметів, що в реальному житті зв'язуватися не можуть.

ПРИЧИННЕ МИСЛЕННЯ

Відомо, що предмети і явища дійсності знаходять-ся в різних