Наочно-діюче мислення дошкільнятка дозволяє йому розуміти просторові та часові відношення. Складніше зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки.

Дійсні причини подій, як правило, сховані від безпосереднього сприйняття, не є наочними, не виступають на перший план. Щоб їх виявити, тре-ба відірватися від другорядного, випадкового. То-му причинне мислення пов'язано з виходом за рамки уявленого образу ситуації і розгляданням її у більш широкому теоретичному контексті. При-міром, дошкільнята пояснюють закінчення дня тим, що наступає ніч, тобто вітворюють часову послідовність звичних подій. У молодшому шкіль-ному віці діти вже здатні пояснити зміну часу до-би обертаням Землі навколо своєї вісі на моделі Сонячної системи.

Вивчення пізнавальної діяльності дітей свідчить, що наприкінці початкової школи спостерігається сплеск дослідницької активності. У 8—9-річному ві-ці діти, читаючи або спостерігаючи за різноманіт-ними явищами життя, починають формулювати по-шукові питання, на які намагаються самотужки знайти відповідь. В 11 — 12 років практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність форму-люванням пошукових питань. Це відбувається тому, що школярі намагаються зрозуміти причинно-нас-лідкові зв'язки та закони появи різних подій.

Дослідницька активність дітей на етапі причинно-го мислення характеризується двома якостями: зростають самостійність розумової діяльності та критичність мислення (Шардаков М.М. Очерки психологии школьника. — М., 1955. С. 126—139). Завдяки самостійності дитина навчається керувати своїм мисленням: ставити дослідницькі цілі, вису-вати гіпотези причинно-наслідкових залежностей, розглядати відомі їй факти з позицій висунутих гі-потез. Ці здібності без сумніву є основними переду-мовами творчості на етапі причинного мислення. Критичність мислення проявляється в тому, що ді-ти починають оцінювати свою і чужу діяльність з точки зору законів і правил природи та суспільства. З одного боку, завдяки усвідомленню дітьми правил і законів, їхня творчість стає більш свідомою, логіч-ною, правдоподібною. З іншого боку, критичність може завадити творчості, позаяк на етапі висунен-ня гіпотези можуть здатися дурницями, нереальни-ми і будуть відкинуті. Подібні самообмеження зву-жують можливості появи нових оригінальних ідей.. .

Щоб стимулювати творчу активність і відкинути негативний вплив критичності, використовуються різні методи і засоби.

Ось деякі з них:*

засіб образного порівняння (аналогії), коли який-небудь складний процес або явище порів-нюється з простішим і зрозумілим. Цей засіб використовується під час складання загадок, прислів'їв, приказок;*

метод мозкового штурму. Це метод колективно-го розв'язання проблеми. Автор «мозкового штурму» А. Осборн запропонував поділити процес висунення гіпотез і процес їхньої оцін-ки, аналізу. Пошук ідей ведеться за умов, коли критика заборонена і кожна ідея, навіть жартів-лива і безглузда, винагороджується. Завдяки мозковому штурму почасти виникають нові й оригінальні шляхи розв'язання проблемних си-туацій;*

метод комбінаційного аналізу. В його основі ле-жить матриця сполучень двох рядів фактів (оз-нак об'єктів або самих об'єктів). Наприклад,

. під час вивчення мови дитина може сполучати поняття, що відносяться до частин мови, і чле-нів речення. При цьому вона відповідає на за-питання: «Якою частиною мови може виявля-тися той чи інший член речення?». Кожний осередок матриці — це сполучення якого-не-будь члена речення і якоїсь частини мови. Ди-тина може придумати речення з таким сполу-ченням або сказати, що таке сполучення не-можливе.

ЕВРИСТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Діти дорослішають і стикаються з великою кіль-кістю ситуацій, коли неможливо виокремити одну причину події. Більшість соціальних і природних явищ викликана значною кількістю різноманітних факторів. Прогнози розвитку цих явищ мають віро-гідний характер, що свідчить про їх приблизну точ-ність і достовірність. Типовими прикладами ситуа-цій із вірогідними прогнозами можуть служити прогнози погоди, закінчення шахової партії, вироб-ничого або побутового конфлікту тощо.

У всіх цих випадках причинне мислення виявля-ється недостатнім. Виникає необхідність у поперед-ній оцінці ситуації і виборі серед безлічі варіантів і великої кількості факторів таких, що мають суттє-вий вплив на розвиток подій. При цьому вибір спи-рається на низку критеріїв, правил, які дозволяють звузити «зону пошуку», зробити його якомога ско-роченим, вибірковим. Мислення, яке спирається на критерії вибіркового пошуку, завдяки чому з'явля-ється можливість розв'язувати складні, невизначені, проблемні ситуації, називають евристичним.

Евристичне мислення формується орієнтовно до 12—14 років. Вивчення мислення дітей та підлітків показує, що в порівнянні з молодшими школярами, підлітки по-іншому досліджують проблемну ситуа-цію. В період між 9 і 11 роками дослідницька актив-ність дітей дуже висока. Діти задають дуже багато різноманітних пошукових запитань відносно най-різноманітніших аспектів ситуації. Підлітки одразу ж концентрують свою увагу на одній або декількох гіпотезах. Це заощаджує час, дозволяє більш пог-либлено попрацювати над проблемними аспектами,

хоча можливе «тупцювання на місці» через неефективність ідеї. Звузити «зону пошуку» допомагають критеріальні правила, які називають евристиками.

Наприклад, у шаховій грі застосовуються такі ев-ристики:*

намагайся розвити власні фігури;*

зберігай матеріальну рівновагу;*

намагайся оволодіти центром;*

атакуй короля суперника;*

захищай власного короля.

Завдяки цим евристичним правилам шахіст аналі-зує лише декілька комбінацій із загальної кількості. Одначе вони не гарантують, що буде обрано най-вдаліший хід. Так шахіст, який намагається зберег-ти матеріальну рівновагу, може не помітити того, що якщо зараз суперник жертвує фігуру, то в неда-лекому майбутньому це може призвести до ситуації, що закінчиться матом.

За творчого підходу до проблеми, крім відомих, загальноприйнятих евристик, можна виробити для себе правила, що відповідають конкретній ситуації, і Особливо важливо це в нестандартних завданнях, що не мають аналогів розв'язання, і в проблемних ситуаціях з «розмитими кордонами». У таких зав-даннях саму проблему не завжди чітко визначено, ; тому вона потребує остаточного формулювання, j Отже, від того, хто розв'язує проблему, вимагається вміння побудувати проблемну ситуацію: визначити проблему, критерії оптимального розв'язання, відо-кремити головне від другорядного, вишикувати предмети та об'єкти за ступенем важливості.

Найбільша психологічна небезпека за еврестичного мислення — це занадто