- професійне становлення: це за суттю шлях “спроб і помилок“, особистих пошуків у професійній діяльності;

- стихійне самовдосконалення: полягає в орієнтації творчої діяльності працівника на здобуті ним базові знання, уміння та навички;

- планомірна раціоналізація особистісної творчої діяльності, що виражається у плануванні особистістю свого творчого досвіду, а також у несистемному використанні власних новацій в професійній діяльності;

- оптимізація процесу і результатів праці: період, коли творча діяльність не лише планується, а й на основі наукової організації праці прогнозується її розвиток [9.134-175].

На думку психологів, мотиви творчості можна звести до трьох основних груп:

а) допитливість, суто пізнавальні і дослідницькі мотиви, що відповідають предметному змісту діяльності;

б) мотиви особистісної зацікавленості, самовираження, успіху;

в) вищі соціальні піднесення, намагання принести користь суспільству.

Які ж умови і чинники забезпечують розвиток творчої особистості?

Як уже зазначалося, пріоритетною у вирішенні проблеми розвитку творчих здібностей особистості є система освіти та виховання, зокрема естетичного.

Естетичне виховання – це не стільки виховання митця, скільки людини, готової до будь-якої діяльності, людини з потужним духовним і творчим потенціалом, розвиненим образним і раціональним мисленням, здатної самостійно подбати про свою конкурентоспроможність. Естетично розвинена людина – завжди особистість. Самодостатня, творча, вона здатна самостійно здійснювати вибір у буттєвій практиці між добром і злом, красою і фальшу, обов’язковим і випадковим тощо.

Розвитку творчих можливостей, формуванню творчо мислячої особистості сприяє і модель особистісно орієнтованого навчання, яка “передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво. Ця етика ... зумовлює моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання ...

Основою всіх перетворень має бути реальне знання дитячих можливостей, прогнозування потреб найближчого розвитку особистості. Саме на цьому ґрунтується застосування особистісно орієнтованих педагогічних технологій”.(4. 14-25)

Вирішальне значення мають знання, що сприяють розвитку дитини, удосконаленню її творчих здібностей, здатності мислити, аналізувати, виробляти власні естетичні судження, розв’язувати пізнавальні і життєві проблеми, адаптуватися до мінливих умов сучасності. Мішелю Монтеню належить такий вислів: „Розум, мудро створений, вартий більше від розуму, добре наповненого”.

Цілком очевидною і доведеною є також думка про те, що важливу роль у формуванні творчої особистості відіграє особистість вчителя, наставника. Загальновідомо, що дати імпульс розвитку творчих здібностей, підготувати до творчості може лише творча особистість, яка наділена яскраво вираженими креативними рисами: розвиненою творчою уявою, фантазією та інтуїцією; схильністю до педагогічних інновацій, розвиненістю продуктивного мислення, здатністю до комбінування, свободи асоціацій. Творчий педагог створює в аудиторії атмосферу, що передбачає схвалення, підтримку пошукової активності учнів, ініціативи, оригінальності та самостійності у вирішенні навчальних завдань; сприяє та стимулює прагнення молодих людей до самовираження; розробляє і конструює нові форми навчальної взаємодії, широко використовує інтерактивні методи і прийоми навчання, спрямовані на розвиток творчої особистості: „мозковий штурм”, різноманітні форми дискусій – „круглий стіл”, засідання експертних груп, дебати, форум, імітаційно-рольові, змагальні, ігри-драматизації тощо.

Використання зазначених методів і форм навчання сприяє створенню атмосфери пошуку і творчості, конструктивного проблемно-діалогічного спілкування педагога і учнів, відмови викладача від „менторської” функції, його перехід на позиції консультанта і помічника, можливості постановки учнями оригінальних запитань і висунення ними цікавих гіпотез, бажання самостійно вибудувати свій творчий навчальний процес.

Отже, особистісно орієнтована технологія навчання, естетичне виховання та творча особистість педагога, безперечно, є тими важливими чинниками, які сприяють формуванню і розвитку творчих здібностей учнів, підготовці їх до самостійної творчої професійної діяльності.

Щоб досягти успіху у вирішенні цього важливого завдання, необхідно постійно удосконалювати і систему навчання, і виховання, і підготовки творчих педагогічних кадрів. Адже за історію існування освіти є чимало курйозних прикладів, коли відомі всьому світові творчі особистості – художники, вчені, письменники, музиканти, державні діячі - у шкільні роки були відлучені від школи як нездібні. Б. Франклін, Джером К.Джером, М.Твен – залишили школу в 14 років і пішли працювати, не отримали шкільної освіти А. Лінкольн, Ч Діккенс, Г.Форд, М.Горький; Т.Едісон ходив до школи всього три місяці. Вчителі вважали його „тупаком” і намагалися будь-що від нього спекатися. Йому довелося продавати в роздріб овочі, газети, згодом він отримав місце телеграфіста і одразу ж почав робити свої досліди. Прожив Едісон 84 роки без атестата зрілості і запатентував 1093 винаходи.

Сімнадцятирічному Джузеппе Верді як нездібному відмовили в прийомі до Міланської консерваторії, Едуард Моне з першого до випускного класу був двієчником. Безпросвітними „тупаками” в школі вважалися Пьєр Кюрі, Семюель Морзе, Карл Лінней, Луї Пастер, Вальтер Скотт, Дж. Г. Байрон, Едгар По, Оноре Бальзак, Чарльз Дарвін.

Найбільше вражає доля Манфреда фон Арденне, який народився у Німеччині у 1907 році. У 15 років його виключили зі школи, позаяк він не впорався із німецьким освітнім стандартом. Його помітив лауреат Нобелівської премії Вальтер Нест і рекомендував Арденне до Берлінського університету. Його прийняли без атестата. Проте він згодом залишив університет з власної волі, серйозно вивчивши всього три предмета: фізику, математику і хімію. У 22 роки Арденне очолює створений ним приватний інститут, у 24 – демонструє у своєму інституті народження телевізора, а в 27 – винаходить супернадчутливий електронний мікроскоп.

Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. У радянські часи відомості про талановитих дітей, які залишили школу з різних причин, особливо ж через неуспішність, не публікувалися: всі діти закінчували школу, усереднюючись у своєму розвиткові. В біографіях же відомих всьому світові вчених обов’язково писали тільки про те, що вони завжди були відмінниками і школа всіляко допомагала їхньому розвитку.

Добре відомо, що багато хто