Пропонуємо для роздумів ще й таку інформацію. Американські вчені висунули гіпотезу, яка нині знайшла наукове обґрунтування: уповільнений відгадуючий характер процесу читання зв’язаний з певними особливостями розвитку мозку людини. Цю особливість розвитку, яка впливає на читання, письмо і грамотність, назвали дислексією. Вона виявляється, як уже зазначалося, в уповільненому вгадуючому процесі читання. При цьому дитина або ж зовсім не може навчитися читати, або ж читає з великими дефектами, викривлено, гублячи букви, плутаючи їхній порядок, не вловлюючи і не розуміючи змісту прочитаного.

Англійські генетики встановили, що на дислексію страждає тією чи іншою мірою 10% населення. У дітей-дислектиків погано діють або ж надзвичайно повільно розвиваються функції слуху, зору і руху. В Польщі, у Гданському воєводстві в результаті обстеження, проведеного у 80-ті роки минулого століття, було виявлено 12-15% школярів, що страждали від цього дефекту.

Психологи знайшли і сформулювали декілька причин виникнення і розвитку дислексії в шкільні роки, серед них і складні методики навчання читанню і письму в різних мовах. Чим складнішим буде це навчання, тим вищий показник дислексії. Дислексія в різних мовах може мати однотипний характер. Таким чином, вона є соціокультурним феноменом, який має біологічну основу і варіативну психолінгвістичну будову.

Інститутом Геллапа (США) встановлено, що тільки 10% людей мають здатність навчатися з книжкою у руках. Ці люди бачать зміст тексту, розуміють його повною мірою, використовують для набуття знань усі його потенційні можливості. Проте, повторимося, це лише 10%. Що ж інші? Погані? Безнадійні? Другорядні? Ні, вони просто інші у сприйнятті інформації та набутті знань. На дислексію страждали, але від цього не стали менш великими Г.- Х.Андерсен, Н.Бор, А.Енштейн, Л.Ландау, Талейран, С.Радонєжський та ін. У кожному десятому випадку друкований текст не впливає, як виявляється, на його засвоєння. Універсальний інструмент набуття знань – книга і читання – для одного з десяти випадків обертається проти людського єства.

Як стверджують вчені, дислексія – це уроджена якість, яка не залежить від волі та бажання людини. Цілком очевидно, що необхідні інші підходи до навчання учнів, котрі страждають на дислексію. Це б допомогло „не втратити” талановитих дітей, розвинути їхні творчі здібності та можливості.

Проведені вченими-психологами дослідження доводять також, що, наприклад, математику можуть зрозуміти тільки 20% учнів, фізику і хімію – 30%. Що ж інші? Нездібні? Неталановиті? Ні, як стверджує дослідник В. Кумарін „вони не менш здібні в гуманітарних дисциплінах” [5.12].

Таким чином, час вимагає від нас подивитися на тих, кого ми вчимо, не через окуляри свого предмета, а з позицій психології, педагогіки, методики та фізіології. І тоді ми, мабуть, зуміємо відповісти на запитання: як же потрібно навчати, виховувати, щоб справді „не втратити” здібності юної особистості, щоб дійсно дієво допомогти їй самоствердитися як творчій особистості, як людині, як професіоналу ХХІ століття.

Зрозумілим стає, що модернізацію сучасної освіти, у тому числі і професійно-технічної, спрямованої на всебічний розвиток інтелектуального потенціалу, творчих здібностей дітей, неможливо здійснити і повною мірою реалізувати її ідеї без такого феномена, як особистісна орієнтація навчання. І хоча вона не може виступати панацеєю від усіх хвороб освітянської практики, проте у руках творчого педагога-професіонала стає надійним інструментом розвитку індивідуальності юної особистості, її здібностей і можливостей.

Список літератури:

Гоголь Н.В. Полн. Собр. соч.: В 14-ти т. - Т.8. – М.: 1968. – 459 с.

Гончаренко Н. В. Гений в искусстве и науке. – М.: Искусство, 1991. – 432 с.

Коджаспаров А. Ю., Коджаспарова Г. М. Педагогический словарь для студентов высших и средних педагогических учебных заведений. – М. : Издательский центр "Академия", 2001. - 176 с.

Концепція 12- річної загальної середньої освіти // Інформац. збірник МОН України. - 2000. - №21. – С. 14-25.

Кумарин В. Какая педагогика такая школа // Народное образование. – 1999. - №9.

Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – Вид. 5-те стереотип. – К. : Либідь, 2002. – 632 с.

Подмазин С. И. Личностно ориентированное образование : социально-философское исследование. – Запорожье : Просвіта, 2000. – 84 с.

Поташник М. М. Педагогическое творчество : проблемы развития и опыт: Пособие для учителя. – К., 1998.

Раченко И. П. НОТ учителя : Книга для учителя. – 2-е изд. – М. : Просвещение, 1989. – 237 с.

Фромм Э. Душа человека. – М., 1992. – 114 с.