«Дітям майже неможливо нормально себе поводити (вони відчувають щось на зразок справжньої хвороби), якщо в їхньому житті немає гри, швидких рухів, ка-лейдоскопу справ і можливості прикласти свої сили до якоїсь справи», – зауважує С.Т. Шацький (1878-1934). Прагнення грати, перетворювати всі життєві враження на гру — характерна риса, притаманна дітям та підліткам. Окрім необхідності бути захопленими своїми «дитячими справами», їм потрібно жити бага-тим емоційним життям. У цій сфері велике, значення має гра у широкому розумінні цього слова. Для дитини мати простір для гри - означає бути нормальною.

Гру С.Т. Шацький справедливо назвав «життєвою ла-бораторією дитинства, яка дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора була б некорисною для людства. Він розумів гру як спеціальну обробку життєвого матеріалу, в якому закладено найздоровіше ядро розумної школи дитинства. Невимушена дитяча гра дає простір уяві, відображає в собі життєвий досвід дітей, її хід залежить не лише від швидкості, спритності рухів, рівня кмітливості, але й від багатства внутріш-нього життя, що розвивається в душі дитини.

Поради С.Т. Шацького щодо методики організації ігрової діяльності дітей та підлітків знайшли своє відображення у його настановах: «...у грі має бути ме-тод, має бути відома послідовність в іграх, вводити ігри треба, враховуючи вік їх учасників, правильно розподіляючи дітей по . групах і маючи на увазі кількість ігор...». Важливим для сьогодення зали-шається висновок С.Т. Шацького про те, що зародки творчої сили існують майже у всіх: у маленьких і у великих людей - потрібно лише створити для її про-яву необхідні умови. Такі сприятливі умови для роз-витку творчих, організаторських та пізнавальних здібностей у грі мають створити дорослі: вихователі, вчителі, психологи, педагоги-організатори, батьки.

Природне життя дитини наповнене грою, вона є ве-ликим учителем дитини, - вважав П.П. Блонський (1884-1941). Учений зазначав, що гра не є безцільною витратою енергії дитини, у ній розвивається і вияв-ляється особистість у своїх найглибших зачатках. В іграх розвиваються органи рухів і відчуттів дитини, її увага і уява, кмітливість і швидкість реакції, насліду-вання і творчість, соціальні почуття, підкорення зако-нам і т.д. Грати для дитини - означає нагромаджувати досвід, поєднаний з активністю. Особливе місце відо-мий педагог і психолог відводив народним іграм, які, на його думку, є одним з найкращих засобів для за-своєння дітьми національної культури. У період навчання в школі дитина ще багато і довго грається, відзначав видатний педагог і письменник А.С. Макаренко (1888-1939). Гру він називав важли-вим методом роботи з дітьми, зауважуючи, що помил-ково вважати гру одним із дитячих занять. Наголошу-ючи на тому, що в дитячому віці гра є нормою, він твердив, що дитина повинна завжди грати, навіть тоді, коли виконує серйозну роботу. У дитини є пристрасть до гри і її слід задовольнити, А.С. Макаренко писав, що потрібно створити умови для гри, пронизати цією грою все життя дитини. Одним з перших у радянській педа-гогіці він зробив акцент на важливості розуміння бать-ками ролі гри у вихованні дитини, батьківського керівництва ігрового діяльністю на різних вікових ета-пах її життя. У лекції для батьків, присвяченій грі, А.С. Макаренко писав: «гра приносить дитині радість творчості, перемоги чи естетичної насолоди. Гра сприяє розвитку фізичних та психічних зусиль особистості, без яких життя і діяльність людини немислимі». А.С. Ма-каренко ратував за таку гру, у процесі якої дитина розвивалася б, була активним діячем та мислителем, а не пасивним спостерігачем. Глибоке розуміння психології гри, її значення у на-вчанні, розвитку та вихованні особистості дитини просте-жується в роботах видатного українського педагога й пси-холога Григорія Ващенка (1878-1976). Г. Ващенко ак-центував увагу на тому, що ігрова діяльність, особливо «організована у груповій формі», є засобом соціалізації особистості, оскільки вона формує її соціальні почуття. Спільні ігри виробляють у дітей здібність організовувати, діяти, підпорюватись певним правилам, бути дисципліно-ваним, виховують наполегливість, витривалість, послідовність у дії, свідомість відповідальності тощо. Пра-вильно організована гра, на думку педагога, сприяє фор-муванню дружніх взаємин, вихованню культури спілку-вання, створенню доброго настрою. Позитивні наслідки дає гра й у сфері психічного роз-витку дитини. Адже завдяки грі у дитини розвиваєть-ся й удосконалюється процес сприймання. Граючись, дитина привчається чітко відрізняти кольори, звуки, кінестетичні й дотикові подразнення. Гра позитивно впливає на емоційний розвиток дитини. У грі діти вчаться радіти, бути веселими, життєрадісними, оп-тимістичними. Тому не слід забороняти дітям гратися. Однак, дорослі, особливо батьки, часто бачать у грі ли-ше забаву. «Найбільшою карого для дитини, - зазначає Г.Ващенко, — є заборона гратися. Батьки, а тим паче — педагоги, повинні знати і завжди пам'ятати, що гра - цікава й змістовна - завжди навчає, розвиває, формує й виховує особистість дитини. З погляду психолога він зауважує: «... людина ніколи в житті не переживає таких чистих, радісних хвилин, які вона переживає під час дитячих ігор...». Видатний педагог наголошує, що через відсутність ігор у дитячому віці, формуються пе-симістичні погляди дитини, оскільки вона не навчи-лась бути оптимістом.

С.Л. Рубінштейн (1889-1960) вказував на те, що