гра дорослої людини й дитини, яка пов'язана з діяльністю уяви, виражає тенденцію й потребу в перетворенні нав-колишньої дійсності, Виявляючись у грі, ця здатність До творчого перетворення дійсності в грі вперше й фор-мується. Видатний психолог зазначає: «У цій здатності відображати, перетворювати дійсність полягає основне значення гри». Він обґрунтував і довів, що гра є такою діяльністю, в якій вирішується суперечність між швид-ким зростанням потреб і запитів дитини, яке визначає мотивацію її діяльності та обмеженістю її оперативних можливостей. Гра — це спосіб реалізації потреб і запитів дитини в межах її можливостей. С.Л. Рубінштейн зазна-чав, що гра дуже тісно пов'язана з розвитком особис-тості, і саме в період її інтенсивного розвитку - в ди-тинстві - вона набуває особливого значення.
В.О. Сухомлинський (1918-1970) також був глибоко переконаний, що саме в дитячому віці, який дорослі вва-жають періодом безтурботної радості, гри, казки, знахо-дяться витоки життєвого ідеалу. Саме в дитинстві та в підлітковому віці закладаються основи громадянськості. «Від того, що відкрилося дитині у довколишньому світі в роки дитинства, що її вразило і здивувало, обурило і змусило плакати - не від власної образи, а від хвилюван-ня за долі інших людей - від цього залежить, яким гро-мадянином стане наш вихованець». Педагог закликав дорослих шукати шлях до серця дитини за допомогою казки,, фантазії, гри, неповторної дитячої творчості. Оригінальним є його образне порівняння гри з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вли-вається живильний потік уявлень, понять про навко-лишній світ. Для В.О. Сухомлинського гра була іскрою, яка запалювала вогник допитливості, цікавості.
Широко використовувалась гра у практичній роботі відомого російського публіциста, вченого, педагога-практика Ю.П. Азарова. Близько тисячі днів з його чотирьохрічного директорування в школі-інтернаті пройшли в ігровій формі. Він розумів, що ігри небага-то варті, якщо не поєднані з технологією педагогічної праці, вмінням організувати працю і відпочинок дитя-чого колективу. Ю.П. Азаров прийшов, до висновку, що гра може і повинна пронизувати навчальний процес, організацію трудової діяльності, дитячу художню і технічну творчість, клубну роботу, заняття мистецт-вом, чергування, одним словом — всі види навчальної, трудової та художньої діяльності. У цьому багато-вимірному поєднанні видів діяльності педагог розрізняв два основних напрями дитячого життя - гру та працю. Він вважав провідними ігрові та трудові за-няття в дитячій діяльності саме тому, що в них відбувається становлення дитини, виявляється і формується майстерність педагога.
Психолого-педагогічні можливості гри як опосеред-кованого методу виховання підлітків та старшокласників вивчала російський психолог Н.П.Анікєєва. Вона досліджувала особливості ігрової позиції педагога та умови, необхідні для організації гри. Дослідниця впев-нена, що праця має бути стрижнем шкільного життя, а гра - способом її організації.