У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


виховання і розвитку є дуже важлива педагогічна проблема. Об’єктом виховання є розвиваюча людина. На протязі всього життя проходить процес його розвитку. Поняття “особистість”, означає соціальну характеристику людини, всі його якості, які формуються під впливом його спілкування з іншими людьми, середовищем в цілому.

Головною функцією виховання є допомога у виборі професії, підготовка до створення власної сім’ї, формування соціальної активності визначення громадянської позиції. Важливий індивідуальний підхід у вихованні, відображення його духовних потреб особистого інтересу. Індивідуальний підхід дуже важливий, як для здійснення кращих умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей, так і для допомоги тим, хто відчуває труднощі у використанні навчальних програм.

Виховання, є ведучим і визначальним фактором розвитку і формування особистості в наших умовах, де основною метою всього суспільства є забезпечення умов для всестороннього розвитку людини.

До теперішнього часу багато науковців зверталось і звертаються до аналізу змісту навчання, але і тепер ще тяжко з впевненістю сказати, як впливають, на розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів і класів з поглибленим навчанням тих чи інших предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану.

Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток особистості школяра розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.

Навчаючи і виховуючи учнів, вчителі привчають їх до різних сфер загальної культури і на базі засвоєних знань, умінь і навиків, способів поведінки формують особисту спрямованість, світогляд, виявляють і розвивають творчу індивідуальність кожного учня. На практиці ці процеси проходять зовсім не злито і навіть неодноразово, бо вони різні по своїй суті і без спеціальної педагогічної настанови можуть бути ізольованими.

так, знання, уміння і навики у визначеній галузі культури можуть розглядатися учнями як власне, особисто придбане без всякої тенденції поділитися ними з іншими, збагатити ними свій колектив.

Список використаних джерел

Аза Л.Я. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К.: Наук. думка, 1983. - с. 214 Андреєнкова Н.В. Проблема социализации личности-М., 1970.- с. 405 Бабанський Ю.К. Комплексный подход к воспитанию школьников. – М., 1980.- с. 190 Бабанський Ю.К. Педагогика – М., 1983.- с. 263 Бернс Р.Развитие Я-концепции и воспитание.М.:Прогресс.1989.-с. 315 Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання – К., 1997.- с. 487 Бердяєва Н.А. Новый мир.-1990-№1. с.256 Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М., 1977. - с. 306 Гласс Дж., Статистические методы в педагогике и психологии. – М., 1976. – с. 357 Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация. – М., 1997. №2.-с.243 Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке. – М., 1990.-с.236 Ильина Т.П. Педагогика – А., 1984.-с.378 Каптерёв П.Ф. Педагогика.-1992.-№3-с.78 Коваль Л.Г. Социальная педагогика. – К.: 1997.-с.263 Кон И.С. Личность – М.: 1997.-с.410 Кон И.С. Социология личности. – М.: 1967.-с.314 Крайг Г. Психология развития. С-Петербург., 2000.-с.158 Леонтьоев А.Н. Об историческом подходе в изучении психики человека. – М., 1983.-с.210 Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1977.-с.160 Лукашевич М.П. “Соціалізація” – К., 1998.-с.210 Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. – М., 1974.-с.320 Мещерякова Л.И. Педагогика – М., 1974.-с.250 Мордвинцева Л.П. Японская школа: модели социализации. – М., 1991.-с.89 Москаленко В.В. Социализация личности.-К.:Вища школа,1986.-с.167 Норданский Л. Основы и практика социального воспитания., Москва., 1925.-с.212 Ольшанський В.Б. Социализация – М., 1970.-с.162 Парыгина В.Д. Социальная психология как наука – Л., 1967.-с.342 Реан Кольшинский Социальная пед-психол. – К., 1999.-с.230 Рувински Л.И. Воспитание и самовоспитание школьников. – М., 1969.-с.158 Рудестам К. Груповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М., 1993.-с.96 Сорокин П.Л. Общедоступный учебник социологии – М.: Наука, 1994.-с.388 Смелзер Н. Дж. Социология – М.: 1991.-с.198 Стельмахович М.Г. Народная педагогика – К., 1985.-с.203 Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину-К.,1976.-с.194 Татенко В.А. Шляхи формування особистості учня. – К., 1985.-с.356 Українська національна система виховання. – К., 1991.-с.233 Фрейд З. Массовая психология и анализ человеческого «Я» – Тбилиси., 1991.-с.56 Фіцула М.М. Педагогічні проблеми виховання учнів. – К., 1981.-с.176 Фіцула М.М. Педагогіка – Тернопіль, 1997.-с.205 Шилова М.П. Изучение воспитанности школьников. – М., 1992.-с.104 Шубинский В.С. Человек как цель воспитания – М., 1992.-с.258 Шепанский Я. Елементарные понятие социалогии.-: М: Прогрес,1969.-с.452 Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. – Мюнхен-Тернопіль, 1992.-с.234
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14